Ситуація, котра виникла на ринку зерна, після збирання врожаю 2001 р. підтвердила, що у ринковій економіці розвиток інфраструктури щодо збуту зерна та продуктів його переробки є настільки ж важливим, як і його виробництво.
В Україні вже зроблено перші кроки по організації інфраструктури сільськогосподарського ринку. За повідомленням джерел на сьогодні вже Функціонує 459 бірж, з яких 118 - універсальні, 201 - товарні та товарно-сировинні, 31 - агропромислові біржі, а також 144 агроторгових домів, 291 оптово-продовольчих ринків, 16589 заготівельних пункти.
Агродоми на відміну від бірж ведуть торгівлю, як правило, реальним товаром і є ще один видом маркетингового формування, котрий створюється виробниками для надання їх засновникам агентських послуг щодо реалізації продукції або придбання засобів виробництва на найвигідніших умовах. При цьому виробник зберігає право власності на реалізовану продукцію, а плата за агентські послуги здійснюється з надходжень від реалізації, що спонукає агентів до пошуку найоптимальніших умов продажу. Тому діяльність агродомів в розвинутих країнах характеризується високою ефективністю.
Для України, крім названих структур маркетингу, прийнятні також постачальницько-збутові (маркетингові) кооперативи та фірмова торгівля сільськогосподарських підприємств продукцією АПК через агромагазини, тоді як оптові ринки й аукціони світових стандартів для своєї організації вимагають великих коштів і на даному етапі їх створення є передчасним.
У Хмльницькій області за станом на 1.01 2003 р. інфраструктура аграрного ринку має організаційні формування по ресурсному та кредитному забезпеченні виробництва, реалізації сільськогосподарської продукції і продовольства. Зокрема фірмовою торгівлею продовольством і матеріально-технічним ції сільськогосподарської продукції і матеріально-технізабезпеченням займається 9 агроторгових доми, 140 фірмових магазинів з реалізачних ресурсів; послуги із заготівлі продукції, кредитного забезпечення та виробничого обслуговування надають 32 обслуговуючі кооперативи, 23 кредитні спілки, 1184 заготівельні пункти.
Але діяльність даних формувань не відзначається високою ефективністю. У 2000 р. лише 1,5% товарного зерна в Україні було продано через товарні біржі, тоді як для виявлення ринкової ціни попиту та пропозиції необхідно реалізовувати через біржу 10 - 15% від загальної кількості зерна. Необхідно збільшити обсяги реалізації зерна за вільними цінами через біржі, оптові аукціони й інші ринкові структури, коли зараз ціни формуються з певною орієнтацією на ціни продажу зерна за іншими каналами збуту.
Головним в економічній реформі зернопродуктового підкомплексу є демонополізація економіки, яка повинна привести до кардинальної зміни галузевої структури народного господарства та перепрофілювання підприємств.
Зміна економічної моделі господарювання мусить забезпечувати можливість вибору варіанту виробничо-технічного обслуговування підприємствами. Зокрема комплекс заходів щодо виробничо-технічного обслуговування може здійснюватися самими агропромисловими підприємствами чи їх кооперованими зусиллями або надаватися спеціалізованими агросервісними організаціями.
Діяльність галузей виробничої інфраструктури зернопродуктового підкомплексу Білогірському районі, до якої належать: матеріально-технічне забезпечення, транспортне обслуговування, електрифікація, зв'язок оцінюється негативно.
Часто у напружені періоди року відбуваються значні збої з постачанням нафтопродуктів, запчастин та обладнання, у проведенні обслуговування і ремонтів складної техніки й обладнання тощо, що є головним гальмуючим чинником економічної ефективності використання основних виробничих фондів, земельних і трудових ресурсів.
У сучасних умовах обмеженості обігових коштів, склалася ситуація, що підприємства зернопродуктового підкомплексу, поточний, профілактичний і капітальний ремонти машин та обладнання виконують власними силами, не вдаючись до надто дорогих послуг агротехсервісних підприємств.
У перспективі - лише приватне постачання ресурсів і приватні структури маркетингу зерна можуть вивести Україну на лідируючі позиції на світових ринках зерна.
Враховуючи вищевикладене можна говорити про особливе місце зернопродуктового підкомплексу в структурі АПК, котрий, об'єднуючи процеси виробництва заготівлі, транспортування і переробки зерна, формується у цілісну систему. Кінцевою метою даної ланки АПК є максимальне наповнення внутрішнього та зовнішнього ринку відповідними продовольчими товарами, тому стабільне виробництво і переробка зернових культур є проблемою стратегічного характеру, пов'язаною з національною безпекою. Від розвитку даного підкомплексу залежить ефективність функціонування інших продовольчих галузей і стан всього АПК. Отже, зернопродуктовому підкомплексу АПК повинна приділятися значна увага при здійсненні реформ в аграрному секторі економіки України.
2.3 Ефективність економічних відносин в сфері виробництва зерна
Виробництво зерна займає особливе місце серед інших галузей рослинництва. Зерно - це не тільки основа харчування людини, це й джерело виробництва тваринницької продукції (молока, м'яса, яєць, інших продуктів), а також важливий експортний продукт, що визначає зовнішньоекономічні позиції держави.
Проблема виробництва зерна в Україні пріоритетна в аграрному секторі економіки, але за останні роки (за винятком 2001 p., коли було зібрано близько 37 млн. т зерна) спостерігається зменшення виробництва зерна й виникнення кризових ситуацій у зернопродуктовому підкомплексі.
Успішне виконання виробничої програми сільськогосподарськими підприємствами і належний збут продукції забезпечують промислові та переробні підприємства сировиною, а вони, в свою чергу, задовольняють потреби населення у продуктах харчування, при цьому підприємства оперують
необхідними фінансовими ресурсами. Від обсягів виробництва та реалізації продукції залежить стан обігових коштів підприємств, оплата праці, прибуток і рентабельність господарської діяльності.
Зернове господарство Білогірського району за останніх 25 років, що аналізуються, розвивалося нерівномірно (табл. 2.9).
Таблиця 2.9
Динаміка врожайності, зібраних площ і виробництва основних зернових культур в усіх категоріях господарств Білогірського району
| Культура | 1980 | 1985 | 1995 | 1999 | 2002 | 2003 | 2004 | 2004 в % до | |
| 2002 | 2003 | ||||||||
| Урожайність з 1 га зібраної площі, центнерів | |||||||||
| Зернові та зернобобові культури (включаючи кукурудзу) | 21,2 | 31,0 | 26,7 | 23,2 | 22,9 | 20,1 | 30,5 | 133,2 | 151,7 |
| Пшениця озима та яра | 21,9 | 36,3 | 27,0 | 25,2 | 28,7 | 22,0 | 35,9 | 125,1 | 163,2 |
| Кукурудза на зерно | 35,0 | 60,3 | 38,5 | 50,3 | 42,2 | 53,8 | 73,0 | 172,9 | 135,7 |
| Ячмінь озимий і ярий | 17,6 | 27,6 | 22,3 | 23,7 | 20,8 | 18,9 | 25,9 | 124,5 | 137,0 |
| Зібрана площа, тис.га | |||||||||
| Зернові та зернобобові культури (включаючи кукурудзу) | 24,98 | 22,78 | 23,69 | 21,36 | 22,75 | 19,37 | 22,07 | 99,2 | 113,9 |
| Пшениця озима та яра | 10,02 | 9,62 | 8,37 | 8,67 | 7,44 | 6,18 | 9,96 | 133,8 | 161,6 |
| Кукурудза на зерно | 0,65 | 0,86 | 0,78 | 0,81 | 0,76 | 0,80 | 0,95 | 123,3 | 119,1 |
| Ячмінь озимий і ярий | 9,75 | 9,80 | 8,32 | 9,60 | 8,92 | 8,43 | 6,16 | 70,1 | 73,1 |
| Валовий збір, тис. тонн | |||||||||
| Зернові та зернобобові культури включаючи (кукурудзу) | 52,95 | 76,61 | 63,25 | 49,55 | 50,96 | 38,93 | 67,29 | 132,0 | 173,1 |
| Пшениця озима та яра | 21,94 | 34,92 | 22,60 | 21,84 | 21,36 | 13,59 | 35,71 | 167,2 | 260,1 |
| Кукурудза на зерно | 2,28 | 5,19 | 3,01 | 4,07 | 3,22 | 4,29 | 6,94 | 215,7 | 161,5 |
| Ячмінь озимий і ярий | 17,16 | 27,04 | 18,55 | 19,6 | 18,56 | 15,93 | 15,94 | 85,9 | 100,1 |
Найбільших обсягів виробництво зерна в усіх категоріях господарств досягнуто у 1985 p., що пояснюється винятково сприятливими погодними умовами й високою урожайністю зернових культур. Так, у 1985 р., при меншій площі на 3,2%, ніж у 2004році було зібрано на 10,3% більше зерна. Протягом останніх років вдалось дещо призупинити спад виробництва, як в цілому по Україні, так і в Білогірському районі зокрема, однак при цьому були задіяні здебільшого екстенсивні фактори, тобто збільшення виробництва зерна відбувалося за рахунок розширення площ і використання їх природної родючості при невисокій врожайності сільськогосподарських культур.
Сприятливі кліматичні умови 2004 р. забезпечили кращі результати зернового господарства, не зважаючи на скорочення посівних площ, у порівнянні з 2002 р. на 3%, а в натуральному вираженні - приріст валового збору зерна становив 16,33 тис. т. Зокрема методом скоректованого показника ми визначили, що за рахунок підвищення урожайності у 2004 р. при збереженні розміру посівної площі 2002 р. можна було б одержати додатково 16,77 тис. т зерна, (табл. 2.10).
Таблиця 2.10
| Назва культури | Відхилення валовогозбору зернових 2004 р (+,-),тис. т у порівнянні з 2002 р. | ||
| Всього | в тому числі за рахунок | ||
| площі | урожайності | ||
| Усі зернові | 16,34 | -0,43 | 16,77 |
| пшениця озима та яра | 14,36 | 7,16 | 7,19 |
| кукурудза на зерно | 3,72 | 2,93 | 0,79 |
| ячмінь озимий і ярий | -2,61 | 3,14 | -5,76 |
Врожайність зернових зменшувалася з року в рік і останні роки можна назвати роками невикористаних резервів. Головні причини цього - у слабкому матеріально-технічному та незадовільному агрохімічному забезпеченні процесу вирощування зернових культур, не достатньому впровадженні у виробництво досягнень науки, передового досвіду.