Структура й екологічна безпека харчування школярів м. Біла Церква (стр. 7 из 8)

В результаті проведеного дослідження нами виявлено, що хоча біологічно активні добавки лише нещодавно стали широкодоступними в Україні і ще не набули великої популярності, проте більш ніж кожен п’ятий школяр в 8–11-их класах вживає їх з лікувальною метою. Близько 9% респондентів в двох старших вікових категоріях хотіли б вживати БАД, але на це в родинах бракує коштів. Третина опитаних вважає вживання БАД недоцільним, а 36–39% школярів в різних класах взагалі не чули про біологічно активні добавки.

Дивним виявилось те, що більшість школярів задоволені своїм харчуванням, таких 58% в старших класах, 79% в 8-их класах і 73% в 3–4-их класах. Лише 3% дітей в молодших класах незадоволені станом свого харчування, в обох старших вікових групах респондентів незадоволених 1%. Такі результати, зважаючи на зазначені вище проблеми зі споживанням певних груп харчових продуктів, можуть свідчити, на нашу думку, про низьку культуру та низький рівень освіченості в галузі харчування. Проте більшість школярів (66–69%) усвідомлює, що харчування є головним чинником, який впливає на здоров’я. Майже третина опитаних у всіх вікових групах вважають харчування важливим, але не головним чинником здоров’я і на думку 1–3% дітей, харчування мало впливає на здоров’я.

Хоча учні й усвідомлюють важливість правильного харчування, нами виявлена тенденція, що з віком діти виявляють все менше бажання вивчати предмети з харчування людини. Так в 3–4-их класах 90% респондентів заявили, що викладання таких предметів потрібне в школах, а в 10–11-их класах необхідність вивчення такого курсу визнають лише 44% школярів (рис. 8).

Проте, ми вважаємо, що правилам раціонального харчування людина має навчатись ще в ранньому віці і тому великим позитивом є те, що саме наймолодша категорія респондентів виявляє активне бажання вивчати харчування людини.

Таким чином, аналіз структури харчування шкільної молоді двох шкіл м. Біла Церква виявив значні її порушення. Раціон учнів бідний на біологічно повноцінні продукти, споживання яких сприяє активній розумовій діяльності. У переважаючої більшості дітей спостерігається одноманітне жиро-вуглеводне харчування, яке вже призвело до виникнення багатьох хронічних захворювань.

Більшість шкільної молоді усвідомлює необхідність підвищення рівня знань, подолання неосвіченості в галузі раціонального екологічного харчування, прагнуть вивчати предмети такого спрямування. Допомогти їм у цьому важливе завдання держави в цілому і навчальних закладів зокрема. Адже здоров’я молодого покоління запорука здоров’я нації, а від цього значною мірою залежить національна безпека.

Розділ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

Управління охороною праці у навчальних закладах в цілому співпадає із загальною системою управління підприємством. На рівні підприємства особою, що приймає рішення, є керівник підприємства; по галузях виробництва - керівники галузей, а на робочих місцях - керівники робіт. Забезпечення охорони праці є невід'ємною складовою частиною виробничої діяльності усіх посадових осіб підприємства. Керівник підприємства несе відповідальність за стан умов праці, безпеку виробничих процесів, життя та здоров'я працівників, дотримання вимог чинного законодавства про охорону праці в цілому на підприємстві. Безпосередню відповідальність за забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці, безпеку виробничих процесів на робочих місцях покладається на керівників робіт (завідуючих, керуючих), які зобов'язані визначити працівнику робоче місце, забезпечити технічно справними засобами для виконання роботи (обладнанням, інструментами), засобами індивідуального захисту, створити належні санітарно-побутові умови праці, проінструктувати працівників з питань охорони праці.

Метою укладання колективних договорів на підприємствах є регулювання соціально-економічних, трудових відносин та узгодження інтересів між адміністрацією і трудовим колективом. Ці договори укладаються на усіх підприємствах. Колективний договір укладається між адміністрацією підприємства в особі роботодавця (керівника підприємства, директора) та профспілковою організацією в особі голови профспілкового комітету, який представляє інтереси трудового колективу, а за відсутності профспілки на підприємстві загальними зборами трудового колективу обирається уповноважений, який представляє інтереси трудового колективу. У договорі регулюються питання організації виробництва, нормування та оплати праці, встановлення пільг, компенсацій, надбавок, грошових допомог, соціальних гарантій працівникам, встановлюється тривалість робочого часу та відпочинку працівників, тривалість відпусток, соціальне страхування працівників, встановлюються зобов'язання адміністрації забезпечити на робочих місцях безпечні та нешкідливі умови праці, дотримання вимог чинного законодавства, плануються заходи щодо поліпшення умов праці, підвищення рівня безпеки виробничих процесів, на які передбачаються відповідні кошти.

Важливим питанням організації охорони праці на підприємстві є навчання працівників з питань охорони праці. Законом України "Про охорону праці" визначено, що усі працівники при прийнятті на роботу та під час роботи на підприємстві повинні проходити навчання й перевірку знань з охорони праці. Особи, які не пройшли навчання, до роботи не допускаються. Відповідальність за організацію та проведення навчання покладається на керівника підприємства. Види навчання та порядок його проведення встановлюються "Типовим положенням про навчання з питань охорони праці", яким передбачено навчання посадових осіб та спеціалістів підприємства, працівників, які виконують роботи, що належать до переліку робіт з підвищеною небезпекою; навчання працівників у формі інструктажів з охорони праці та стажування на робочому місці. Навчання та перевірка знань нормативних актів з питань охорони праці у посадових осіб та спеціалістів, які організують та управляють виробничими процесами, проводиться перед початком виконання ними посадових обов'язків та періодично раз у три роки. Навчання проводиться з метою ознайомлення посадових осіб та спеціалістів з положенням законодавчих і нормативних актів про працю та охорону праці, питаннями виробничої санітарії та гігієни праці, електробезпеки, пожежної безпеки, що стосуються їх виробничої діяльності. Для проведення навчання розробляється програма, графік проведення, запрошуються викладачі та фахівці. З працівниками проводиться також навчання у формі інструктажів з охорони праці - вступного, первинного, повторного, позапланового та цільового. Перевірка знань під час проведення інструктажів здійснюється усним опитуванням.

Нормування робочого часу та відпочинку працівників навчальних закладів встановлюється Кодексом Законів України про працю. Порядок надання відпусток та їх тривалість встановлюють за Законом України "Про відпустки" від 15.11.1996р. Конкретна тривалість відпусток на підприємстві затверджується в колективному договорі. Розпорядок робочого дня та вимоги трудової дисципліни для працівників визначають "Правилами трудового розпорядку на підприємстві". Важливим питанням охорони праці є нормування робочого часу та відпочинку працівників. Кодексом Законів України про працю визначено, що тривалість робочого часу у працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Для осіб віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень. Робочий тиждень має бути п'ятиденним з двома вихідними днями. Проте дозволяється на безперервно діючих виробництвах запровадити шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні надається перед або після загального (субота або понеділок). Тривалість робочого часу при п'ятиденному робочому тижні не повинна перевищувати 8 год., при шестиденному - 7 год., а останній шостий день скорочується на дві години. Для відпочинку та прийняття їжі працівникам надається перерва після перших чотирьох годин від початку роботи тривалістю до двох годин, яку працівник може використовувати за власним розсудом. Тривалість перерви у робочий час не враховується. Робочий день дозволяється ділити на частини. Також для відпочинку встановлені святкові вихідні дні. Робота у ці дні забороняється. Початок та закінчення робочого дня визначається головними спеціалістами, технологами, керівниками галузей, які здійснюють планування технологічного процесу і від яких залежить раціональне планування робочого часу та відпочинку працівників. Підприємство може скорочувати тривалість робочого часу. Для відпочинку працівникам надається щорічна основна та додаткова оплачувані відпустки. Тривалість відпустки згідно із Законом України "Про відпустки" повинна бути не менше 24 календарних днів. За ненормований робочий день додаткова відпустка надається працівникам, у яких виконання службових обов'язків інколи може перевищувати встановлену тривалість робочого дня. До цієї категорії відносять керівників та їх заступників, спеціалістів, водіїв автотранспорту, секретарів, головного бухгалтера та його заступника. Матері, яка виховує двох і більше дітей віком до 15 років, надається додаткова відпустка тривалістю 5 календарних днів. За перший рік роботи на підприємстві відпустка надається після перших шести місяців роботи. За виробничою необхідністю працівника можна відкликати з відпустки за його згодою. Забороняється не надавати працівнику відпустку та замінювати її грошовою компенсацією. Для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи тривалість відпусток встановлюється Законом "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно з яким для працівників, які працюють у четвертій зоні посиленого радіологічного контролю, тривалість відпустки повинна становити не менше 30 календарних днів.