Звертає на себе увагу й інше. Як мною вже зазначалося, 95% обвинувачених хуліганські дії вчинили в стані сп'яніння, причому багато з них зловживали спиртними напоями систематично, протягом тривалого часу. Розслідуючи справи про осіб, які вчинили хуліганство на грунті алкоголізму, слідчий повинен всебічно з'ясувати цю обставину і в разі необхідності призначити судово-медичну або судово-психіатричну експертизу для встановлення тяжкості захворювання з тим, щоб суд відповідно до ст.14 КК України міг вирішити питання про направлення засудженого на примусове лікування. Проте слідчі в процесі розслідування вказаному питанню здебільшого не приділяють уваги, що приводить до неповноти зібраних матеріалів про особу обвинуваченого. На цей істотний недолік в діяльності слідчих вже зверталась увага в юридичній літературі*.
6. Допити підозрюваних (обвинувачених) проводяться негайно, коли вони затримані або до них обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, а при
*А.Д.Соловьев.Некоторне вопросьі изучения личности обвиняемого в процессе расследования преступлений.-В сб.: Криминалистика й судебная зкспертиза, вьш.5,К.,1968,стр.б5.
неможливості - не пізніше 24 годин після затримання (от. 107 КПК України). Враховуючи зацікавленість підозрюваного і обмеженість первинних даних, рекомендується попередньо допитати потерпілого і деяких свідків, тобто ретельно підготуватися до допиту підозрюваних. При розслідуванні хуліганства, вчиненого групою правопорушників, важливо з'ясувати характер злочинного угруповання і правильно визначити послідовність допиту кожного співучасника. В групових справах допит підозрюваних найбільш доцільно починати з другорядних учасників, які, у випадках визнання своєї вини, досить відверто розповідають про обставини хуліганства і роль кожного учасника. Аналізуючи ці показання, слідчий повинен звертати увагу на протиріччя між ними, а також на факти, по яких спостерігається зіткнення інтересів підозрюваних, з тим, щоб використати їх для встановлення істини в справі. Узагальнення практики показує, що при допитах обвинувачених та з'ясуванні їх осіб найчастіше допускаються два істотних недоліки.
По-перше, у випадках очевидності хуліганського вчинку слідчі нерідко обмежуються загальним визнанням вини з боку обвинуваченого.
По-друге, під час допитів і в ході подальшого розслідування не завжди з належною повнотою встановлюються біографічні та інші відомості про обвинуваченого, зокрема точний вік, сімейний стан, психологічні особливості тощо.
Тактика допитів будується на використанні загальних прийомів: переконання, пред'явлення доказів, постановка контрольних та деталізуючих запитань. При викритті брехні використовуються прийоми психологічного впливу, матеріали справи, особисті дані, логічні та інші прийоми, які приводять допитуваних до зміни позицій і дачі об'єктивних показань.
Задачі допитів підозрюваних зводяться до встановлення:
а). обставини скоєння хуліганства: де, коли, хто, яким способом і які дії скоїв; які застосовувались знаряддя і предмети, хто їх виготовив, де вони тепер; чи готувалось хуліганство та укриття його слідів;
б). даних про підозрюваних: сімейний стан, стан здоров'я, освіта, місце роботи, заохочення, стягнення, судимості і т.п.;
в). взаємовідвосин підозрюваних з потерпілим: чи знайомі, як давно, в чому виражалося знайомство; чи виникали конфліктні ситуації; що відомо підозрюваним про потерпшого, який він вчиняв опір та інше;
г). мета, мотив та умисел хуліганських дій; яка переслідувалась мета і як оцінюють правопорушники свої дії, шо примусили до їх скоєння;
д). матеріальна шкода: кому і які нанеееаі тілесні ушкодження, що зруйновано, розбито, поламано, коли, де і за яких обставин;
е). обставин, які пом'якшують і обтяжують відповідальність: чи кається у вчиненому; як оцінюють скоєний злочин; в якому стані знаходились, чи були в стані сп'яніння; чи мали при собі зброю; чи чинили опір представникам влади і громадськості.
Допити обвинувачених за тактичними прийомами аналогічні допитам підозрюваних і починаються поставленням запитань про те, чи визнають вони пред'явлене обвинувачення. Оскільки до цього моменту зібрано досить доказів, то головною задачею є встановленая відношення допитуваних до обвинувачення в скоєному злочині (чи визнають себе винними і в чому саме), а тактика допитів залежить від позиції кожного з учасників: якщо визнає себе винним, то допит проводиться по пунктам обвинувачення, а якщо заперечує вину - застосовуються тактичні і психологічні прийоми, які дозволяють доказати обвинуваченому реальність встановлених фактів та переконати його в необхідності дати об'єктивні
При допиті обвинувачуваних найбільшутрудністьпредставляє ситуація, що укладається в ході розслідування групового хуліганства, коли співучасники об’єднані ‘круговою порукою’. У цій ситуації, крім звичайних тактичних прийомів ( пред’явлення доказів, максимальна деталізація і конкретизація й ін.), використовуються також прийоми, спрямовані на загострення неминучих протиріч серед співучасників; створення в допитуваного перебільшеного уявлення про об’єм свідчень, якими керується слідчий; виявлення в ході допиту мотивів дачі неправдивих показань, роз’яснення їх неспроможності.
Як правило, всі учасники хуліганства не можуть довго притримуватися загальної лінії поведінки; у їх свідченнях з’являються протиріччя, підкреслюючи які вдасться одержати правдиві показання.
При допитах обвинувачуваних по багатоепізоднійсправі, коли процес хуліганських дій можна розчленувати на окремі стадії, показання варто фіксувати в суворій хронологічній послідовності. Доцільно, щоб допитуваний склав план місця події, указавши на ньому розташування учасників події, їхні переміщення. Подібні схеми можна зіставити, виявлючинеправдиві показання.
2.4. Робота слідчого по запобіганню хуліганства. Обставини, які сприяють скоєнню хуліганських дій, досить різноманітні і повністю стають відомими після закінчення розслідування. Проте деякі з них стають відомі вже після огляду місця події. Виявивши обставини, які потребують негайного реагування, слідчий вносить письмове подання в відповідну організацію, установу з пропозицією усунути конкретні умови, які сприяли скоєнню даного правопорушення.
Обставини, які сприяли скоєнню хуліганства, породжуються різними факторами, джерелами яких можуть бути:
а). особа злочинця (низький рівень освіти, антигромадські погляди);
б). недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій, інтереси яких порушуються хуліганством;
в). недоліки в роботі правоохоронних органів (відсутність маршрутів рухомих міліцейських груп і дружинників на околицях населеного пункту, місцях масового відпочинку людей і т.д.).
Робота слідчого по виявленню обставин, які сприяли скоєнню хуліганства включає:
а)безпосереднє розслідування;
б)узагальнення та вивчення розглянутих судом кримінальних справ про хуліганство за визначений період. На підставі зробленої роботи слідчий приймає заходи по усуненню причин і умов, які сприяли скоєнню хуліганства.
Форми реагування слідчого діляться на:
а)процесуальні (внесення подання);
б)організаційно-профілактичні (виступи з докладами, бесідами в колективах, де скоєно хуліганство або працюють правопорушники); замітки в печаті про найбільш важливі в виховному плані розслідувані справи; виступи по радіо, телебаченню; робота в колективах громадськості, які приймають участь в охороні громадського порідку; ознайомлення з правилами несення служби, використання технічних засобів охорони місця події, припинення протиправних дій і т.д.
ВИСНОВОК
Працюючи над написанням цієї роботи, розслідуючи кримінальні справи, серед яких є справи про хуліганство та узагальнюючи практику розслідування таких справ слідчими с Мінского РУ ГУ МВС України в місті Києві, я дійшла до наступних висновків.
При розслідуванні кримінальних справ про хуліганства слідчі досить часто перекваліфіковують їх на інші статті КК України ( 101, 102, 106, 89 – 1 , 145 – 1, 222, 187 – 3 ), тому що в цих справах дуже важко доказувати умисел на порушення громадського порядку. Крім того, майже неможливо встановити істину в справах про хуліганства, коли наприклад, в бійці приймають участь дві групи : потерпілих і підозрюваних. В цьому разі дуже складно встановити послідовність дій кожного із учасників, хто саме наніс те чи інше тілесне ушкодження і т.д.
Особливістю хуліганства, є те, що вони більше ніж на 90 відсотків скоюються особами у стані сп”яніння. Тобто в момент затримання хуліганів, вони перебувають під впливом алкоголю і тому їх допитують, як правило, на наступний день, після протверезення. На мою думку, слід було б, негайно після затримання хуліганів відібрати у них пояснення, щоб на наступний день слідчому було простіше з ними працювати, тобто допитувати. В зв”язку з цим в окремих випадках, я вважаю, слід призначитисудову наркологічно – психіатричну експертизу, щоб визначити, чи чи не потребує підозрюваний лікування від алкоголізму ч и наркоманії, бо інколи трапляють хулігана і в стані наркотичного сп”яніння, та чи не страждає підозрюваний якимось психічним захворюванням, тому що безпричинне чіпляння до громадян, оголення статевих органів в громадських місцях і т.д. викликає сумніви в здоровому глузді осіб які це вчиняють.
Далі слід відзначити, що слідчі в районних відділах внутрішіх справ зовсім не використовують при проведенні таких слідчих дій як допити, відтворення обстановки і обставин події, очні ставки – відеозапис, фотографування та складання схем та креслень. Чому не використовується відеозапис, фотографування зрозуміло, бо на це не має коштів та засобів. Але чому б слідчим не використовувати схеми і креслення, вони ж потребують лише часу та мінімальних навичок креслення, які набуваються ще в школі ? За допомогою схем та креслень слідчий може встановити детальну картину події хуліганства, де і хто знаходився, як рухався, хто кому які наніс ушкодження і т.д. Це дасть змогу слідчому об”єктивно встановити істину по справі і направити її своєчасно до суду.