Структурні зрушення останньої третини XIX — початку XX ст. зумовили зміни у галузевій структурі машинної індустрії, її провідними галузями стало виробництво електроенергії, продукції органічної і неорганічної хімії (соди, добрив, сірчаної кислоти тощо), добувної, металургійної, машинобудівної, хімічної, транспортної промисловості. Розвивалися нові галузі: сталеварна, нафтодобувна і нафтопереробна, електротехнічна, алюмінієва, будівельна і будівельних матеріалів, автомобільна. Ускладнилася структура машинобудування. Найбільш динамічно розвивалося транспортне виробництво та верстатобудування. За умов масового виробництва зросло значення стандартизації. Старі галузі, такі як текстильна, харчова, суднобудівна, розширювалися та модернізувалися.
Динаміку світового індустріального розвитку та структурні зрушення протягом останньої третини XIX ст. і до першої світової війни характеризують такі дані:
| Показник | 1876 - 1880 | 1900 | 1913 |
| 1. Населення, % | |||
| Весь світ | 100 | 100 | 100 |
| США | 3 | 4,8 | 5,7 |
| Великобитанія | 2 | 2,3 | 2,4 |
| Німеччина Франція Японія | 3,2 2,8 | 3,5 2,4 | 3,92,4 |
| Росія 2. Індекси промислового розвитку | 2,5 | 2,8 | 3,1 |
| (1880 р. - 100 %) | |||
| Весь світ США Великобританія Німеччина Франція, | 100 100 100 100100 | 230 315 150 260 155 | 360 590 190 400 230 |
| Японія Росія 3. Індекси світового розвитку обробної промисловості | 100 (на 1870 р.) 100 | 240 360 | 320 590 |
| 4. Частка каоаїн у світовому виробництві окремих видів продукції | 100 | 220 | 370 |
| 4.1. Видобуток вугілля, млн т Країни, % | 300 | 750 | 1300 |
| США Великобританія | 9.8 | 32,1 30 | 39,1 22 |
| Німеччина Франція Японія | 8,8 4,4 | 14,5 4,4 | 14,6 3.1 |
| Росія | 0,3 | 1 | 1,6 |
| 4.2. Виробництво чавуну, млн г Країни, % | 18,5 | 40,5 | 79,2 |
| США Великобританія Німеччина Франція Японія | 9,2 32,7 7 6,4 | 34 22,2 20,9 6,6 | 38,8 13,4 24,3 6,5 |
| Росія | 0,002 | 0,18 |
| Показник | 1876 - 1880 | 1900 | 1913 |
| 4.3. Виробництво сталі, млн т | 4,2 | 29,3 | 76,3 |
| Країни, % | |||
| США | 16,9 | 34,8 | 41 |
| Великобританія | 47 | 16,7 | 10 |
| Німеччина | 4,7 | 22,5 | 24,1 |
| Франція | 1,9 | 5,4 | 6,1 |
| Японія | 0,003 | 0,3 | |
| Росія | - | - | |
| 5. Протяжність залізниць, тис. км | |||
| Всього | 370 | 790 | 1105 |
| Європа | 170 | 285 | 345 |
| Америка | 175 | 400 | 570 |
| Азія | 15 | 60 | 110 |
| 6. Частка країн у світовому промисловому виробництві, % на 1880 р. | |||
| США | 28 | 31 | 35,8 |
| Великобританія | 28 | 18,6 | 14,1 |
| Німеччина | 13,2 | 16,6 | 15,7 |
| Франція | 9 | 7,1 | 6,4 |
| Росія | 3,6 | 5,6 | 5,5 |
За динамікою промислового розвитку склалося три типи промислово розвинених країн: американський — з відносно високими, німецький — з середніми, англійський — з найнижчими темпами розвитку промислового виробництва.
Для промисловості були характерні порівняно високі темпи щорічного приросту: 1872 — 1890 рр. — близько 3 %, 1890 — 1913 рр.
— від 4 до 5 %. Нерівномірно розвивалися окремі галузі, з них випереджаючими темпами важка промисловість. Так, видобуток вугілля з 1870 до 1900 р. зріс в 2,5 раза, за 1890 — 1913 рр. — в 1,8 раза, видобуток нафти — відповідно в 28 і 2,7 раза, виплавлення сталі
— в 60 і 3 рази, споживання бавовни збільшилося майже у 2 рази. Зросла частка важкої промисловості країн.
Змінилася частка країн у світовому промисловому виробництві. Закінчився період "євроцентризму". З кінця XIX ст. США вийшли на перше місце в світі за обсягом промислової продукції. Її вартість перевищувала вартість продукції англійської промисловості. Великобританія втратила роль "фабрики світу", відстала від США і Німеччини
— спочатку за темпами економічного розвитку, а потім і за абсолютними показниками. Німеччина випередила Великобританію, Францію та посіла друге місце після США.
У процесі індустріалізації протягом останньої третини XIX — початку XX ст. Німеччина за обсягом і темпами промислового виробництва зайняла друге місце в світі та перше в Європі. Передумови такого економічного зростання склалися напочатку 70-х років XIX ст. Завершилося об'єднання Німеччини під владою Прусії. Утворилася так звана друга імперія. Це привело до ліквідації внутрішніх митних кордонів, створило державну систему фінансів, грошового обігу, мір і ваги, залізничного і поштового права. Зросли інвестиції в промисловість. Нагромадження капіталів сприяло акціонуванню. Активну роль у будівництві залізниць брав уряд. Перемога у франко-пруській війні 1870 — 1871 рр. дала контрибуцію в 5 млрд фр. Існували переваги нового будівництва. Для розвитку важкої промисловості були значні запаси вугілля, залізної руди, калієвої солі. Економічні позиції Німеччини зміцнило приєднання Ельзасу і Лотарингії, багатих на залізну руду високої якості, з розвиненою бавовняною промисловістю. Переваги німецької промисловості забезпечували висока продуктивність праці (за 1850 — 1914 рр. зросла в 3 рази) і відносно низька заробітна плата. Машинна індустрія витіснила ремісників і забезпечила себе кваліфікованими робітниками. Аграрні реформи знищили залишки феодальних відносин на селі.
Інтенсивно розвивалося будівництво залізниць. У 1870 — 1875 рр. щорічно вводилося в дію 1500 — 2000 км шляхів. У галузевій структурі зросло значення важкої промисловості. Темпи її розвитку за 1870 — 1913 рр. випередили легку (800 і 350 %). Третина капіталів функціонувала в добувній промисловості. В металургії, що поступалася лише американській, виплавлення сталі зросло в 100 разів, чавуну — в 13 разів. Значна роль належала машинобудуванню, зокрема виробництву двигунів внутрішнього згоряння. Розвивалися нові галузі: хімічна, електротехнічна, виробництво електроенергії. Промисловість забезпечувала потреби країни й експортувала електродвигуни, трансформатори, турбіни, анілінові фарби, соду, добрива, сірчану кислоту. Німеччина залишалася на першому місці за обсягом воєнної промисловості.
Продовжувала розвиватися легка промисловість. Так, потужність бавовняних заводів збільшилася на 40 %. Проте, на відміну від США, обмеженість власної сировини та необхідність імпорту її збільшували вартість продукції.
Швидкий розвиток промисловості змінив склад населення. В 1895 р. чисельність робітників становила 67 %.
Розвиток німецької промисловості характеризують такі дані:
| Показник | 1870 | 1900 | 1913 |
| Індекс промислового виробництва | 100 | 304 | 471 |
| Протяжність залізниць, тис. км | 100 | - | 3300 (на 1910р.) |
| Видобуток кам'яного вугілля, мли т | 26,4 | 109,3 | 190,1 |
| Видобуток бурого вугілля, млн т | 7,6 | 40,5 | 87,2 |
| Виробництво чавуну, млн т | 1.4 | 8,5 | 19,3 |
| Виробництво сталі, млн т | 0,2 | 6,6 | 18,4 |
| Виробництво сірчаної кислоти, тис. т | 75 | 950 | 1700 |
| Споживання бавовни, млн квінталів | 80,9 | 307,5 | 486,2 |
| Потужність електростанцій, млн кВт/год | - | 0,2 | 2,1 |
| Виробництво калійних солей, млн т | - | 3,0» | 12 |
Причини втрати Великобританією промислової монополії були різними. Інтенсивний процес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив виникнення нових центрів промислового виробництва. англійська промисловість втратила іноземні ринки за рядом товарів.
Якісно нові зміни відбувалися в організації та управлінні виробництвом у промислове розвинених країнах. Провідна роль належала товариствам на основі акціонерної колективної власності. Посилився процес концентрації виробництва та централізації капіталу, що охопив основні галузі господарства. Акціонерна система підготувала умови для монополізації. Контроль за виробництвом і збутом від локальних ринків і промислових районів охопив цілі галузі промисловості, національний та світові ринки. Монополістичні об'єднання почали виникати та розвиватися в банківській сфері. Банки перетворилися на фінансові центри, що контролювали як грошовий капітал, так і промислове виробництво. Злиття банківського капіталу з промисловим зумовило формування фінансової олігархії.
У Німеччині активний розвиток акціонерної власності (грюндерства) почався з будівництва залізниць у 70-х роках XIX ст. У 1870 р. існувало 418 акціонерних товариств, за період 1871 — 1872 рр. з'явилося 978 нових з акціонерним капіталом 2,8 млрд марок. Процес монополізації охопив усі галузі промисловості. На відміну від США, монополії об'єднували більшу кількість підприємств (кілька сотень), існували у формі картелів і синдикатів. У 1879 р. їх кількість становила 14, в 1900 р. — 300, перед першою світовою війною кількість їх зросла в 2 рази. У ганці 90-х років XIX ст. — на початку XX ст. з'явилися перші трести: електротехнічні корпорації АЕГ і товариство "Сіменс".
Інтенсивно формувався фінансовий капітал. У 1913 р. існувало 1850 банків; 9 берлінських банків контролювали 85 % банківського капіталу (11,3 млрд марок). До таких банків належали Німецький (капітал З млрд марок і контроль за 87 банками), Дрезденський, Дармштадтський банки, Облікове товариство (власний капітал 300 млн марок), їхній прибуток в 1895 — 1900рр. становив 38,6 — 67,7 % щорічно. Німецькі банки вкладали капітали в основному у промисловість. Так, 6 берлінських банків контролювали 751 підприємство.