Історико-культурне надбання Європи
План
Вступ
1. Всесвітня спадщина - надбання всього людства
2. Поняття, характеристика та критерії об`єктів культурної спадщини
3. Історико-культурне надбання Європи
4. Використання історико-культурної спадщини для розвитку туризму
5. Історико-культурне надбання України
6. Історико-культурне надбання Іспанії
Висновок
Додатки
Список використаної літератури
Вступ
Кожна країна має успадковані від минулого витвори культури та природи, гідні того, щоб бути збереженими для нащадків. Кожний із таких рукотворних і нерукотворних пам'ятників має значення як для всіх жителів нашої планети, так і для кожної окремої людини.
Історико-культурні об’єкти всесвітньої спадщини є важливим орієнтиром для нашого світу. Вони символізують свідомість держав і народів, про значення цих місць і відображають їх прихильність до колективної власності і передачі цієї спадщини майбутнім поколінням.
Історико-культурна спадщина є ключовим елементом розвитку історичної свідомості, впливовим чинником формування єдиної національної ідентичності та утвердження об’єднавчих цінностей у суспільстві. Ефективне збереження, відновлення та відповідне використання історико-культурної спадщини потребує науково обґрунтованої державної стратегії та чіткої діяльності всіх органів влади щодо її втілення, тісної їх взаємодії з інституціями громадянського суспільства. Це підтверджено успішним досвідом активної й послідовної гуманітарної політики найрозвинутіших країн сучасної демократії.
Історико-культурна спадщина та мистецтво залишаються головною принадою для відвідувачів. Протягом останніх двадцяти років обсяги туризму в Європі майже подвоїлися і надходження від цієї галузі становить до 12% ВВП.
Використання історико-культурної спадщини в якості туристичних об’єктів стало головним джерелом доходів для багатьох громад та країн по всьому світу.
Cаме в Європі найбільше зосереджено об`єктів історико-культурної спадщини. Європа має багатовікове культурне надбання та є найпривабливішим у світі місцем для туристів. Європейські країни увібрала в себе безліч різних світів і стилів. Кожен куточок Європейських держав представляє своєрідну мозаїку історико-культурних та природних об`єктів, які включені в список всесвітнього надбання людства. Європа – це любов і скромність, Європа - найцінніша скарбниця досягнень та пам'ятників культури, Європа - це багаторічна історія, досвід, політичні, духовні традиції європейських народів.
Збереження історико-культурної спадщини людства є обов'язковим для існування та розвитку людської цивілізації.
Основна мета курсової роботи полягає у дослідженні об’єктів історико-культурної спадщини Європи.
Для поставленої мети необхідно вирішити низку завдань:
1. дослідити сутність проблем історико-культурної спадщини Європи;
2. розглянути підходи до аналізу об’єктів всесвітньої спадщини;
3. проаналізувати використання об’єктів історико-культурної спадщини для розвитку туризму;
4. виявити регіональні особливості розміщення об’єктів всесвітньої спадщини в Європі.
1. Всесвітня спадщина - надбання всього людства
Сутність проблеми культурної спадщини полягає в тому, що кожне нове покоління, яке вступає у життя, певною мірою переосмислює культурні цінності минулого порівняно зі ставленням до них попереднього покоління, водночас зберігаючи основні традиції вітчизняної й світової культури у найістотнішому. МогильнийА.П.
Всесвітняспадщина (англ. World Heritage, фр. Patrimoine Mondial) – це видатні культурні й природні цінності, що становлять надбання всього людства. Основна ціль Конвенції - залучення міжнародних інструментів для виявлення, охорони й всебічної підтримки видатних у світовомумасштабі пам'ятників культури й природних об'єктів. Для посилення ефективності роботи Конвенції в 1976 році були організовані Комітет і Фонд всесвітньої спадщини, а через два роки перші культурні й природні об'єкти були включені в Список всесвітньої спадщини.
За станом на жовтень 2009 року, у Списку всесвітньої спадщини 878 об'єктів (у тому числі 679 культурних, 174 природних і 25 змішаного типу) із 145 країн. Держави, на території яких розташовані об'єкти Світової спадщини, беруть на себе зобов'язання по їх збереженню. Конвенцію про охорону всесвітньої культурної й природної спадщини ратифікували 186 держав.
ЮНЕСКО – (англ. UNESCO – United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, укр. Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури) спеціалізована установа ООН, що ініціює й координує міжнародну співпрацю в галузі освіти, науки й культури.
Об’єкти, включені до Списку всесвітньої спадщини позначаються меморіальною дошкою та емблемою разом з логотипом ЮНЕСКО, що ознаменовує це включення. Такі дошки призначені для інформування людей, громадян країни або іноземців, про те, що об’єкт, який вони відвідують, має особливе, визнане всією міжнародною спільнотою, значення. Дошку має бути розміщено в добре видному для глядачів місці, не порушуючи при цьому красу об’єкта, на ній повинна бути зображена емблема всесвітньої спадщини. Об’єкти повинні бути забезпечені дошками з текстом на декількох мовах: “На підставі Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, (назва цінності) занесено в Список всесвітньої спадщини.
Включення в цей Список закріплює виключне універсальне значення культурної чи природної цінності з метою її охорони на користь всього людства.”Емблема Світової спадщини ЮНЕСКО символізує взаємозалежність природних і культурних можливостей. Чотирикутник відображає форми, зроблені руками людини. Коло – ознака природи, яка знаходиться над людиною і водночас символізує землю та захист.
| Регіон ЮНЕСКО | Кількість обє`ктів | Частка в загальній кількості % |
| Країни СНГ | 33 | 4,5 |
| Зарубіжна Європа | 299 | 40,9 |
| Зарубіжна Азія | 151 | 20,6 |
| Африка | 94 | 12,9 |
| Північна Америка | 31 | 4,2 |
| Латинська Америка | 104 | 14,2 |
| Австралія і Океанія | 20 | 2,7 |
| Всього | 732 | 100,0 |
Основна мета створення цього списку: збереження, популяризації, використання в суспільному житті в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
Статус об'єкту Світової спадщини дає наступні переваги:
· Додаткові гарантії збереження і цілісності унікальних природних і культурних комплексів.
· Підвищує престиж територій і керуючих ними установ.
· Сприяє популяризації включених в Список об'єктів і розвитку альтернативних видів природокористування (в першу чергу, екологічного туризму).
· Забезпечує пріоритетність в залученні фінансових коштів для підтримки об'єктів Світової культурної і природної спадщини, в першу чергу, з Фонду Світової спадщини.
· Сприяє організації моніторингу і контролю за станом збереження природних і культурних об'єктів.
Принципи охорони об’єктів всесвітньої культурної та природної спадщини
Держава несе відповідальність за збереження всесвітньої культурної і природної спадщини, що знаходиться на її території як перед своїм народом, так і перед усім міжнародним співтовариством базуючись на таких засадах:
- об’єкти всесвітньої спадщини розглядаються як єдине ціле з їхнім довкіллям (оточенням),
- всесвітня спадщина є визначальним чинником розвитку людської особистості, формування світогляду та ціннісних орієнтирів людини,
- управління об’єктами всесвітньої спадщини здійснюється на засадах економічного обґрунтування,
- співпраця державних органів, туристичний організацій, громадських організацій та населення участь в управлінні,
- поєднання науково розроблених методів з традиційними методами збереження об’єктів всесвітньої спадщини,
- забезпечення рівного доступу до об’єктів всесвітньої спадщини, що знаходяться на території всіх осіб,
- збереження автентичності об’єктів при здійсненні заходів охорони.
У 2001 р. Генеральна Асамблея ООН проголосила 2002 рік Роком охорони культурної спадщини, звернувши увагу на велике значення для людства окремих цінностей культури та природи, що вимагає їх збереження як частини всесвітньої спадщини саме з боку міжнародного співтовариства, оскільки заходи національної охорони таких об’єктів часто не спроможні забезпечити їх належний захист.
2. Поняття,характеристика та критерії об'єктів культурної спадщини
Вперше визначення культурних цінностей було подано в Гаазькій конвенції «Про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту», яка була ратифікована СРСР 5 квітня 1957 р. У ст. 1 зазначеної конвенції говориться про три категорії культурних цінностей:
а) цінності рухомі або нерухомі, які мають велике значення для культурної спадщини кожного народу, такі, як пам’ятники архітектури, мистецтва або історії, релігійні або світські, археологічні місце розташування, архітектурні ансамблі, що як такі являють історичний або художній інтерес, витвори мистецтва, рукописи, книги, інші предмети художнього, історичного або археологічного значення, а також наукові колекції або важливі колекції книг, архівних матеріалів або репродукцій цінностей, які вказані вище;
б) будівлі, головним та дійсним призначенням яких є збереження або експонування рухомих культурних цінностей, що вказані в п. «а» ;
в) центри, в яких міститься значна кількість культурних цінностей, що вказані в п. «а» та п. «б», так звані «центри зосередження культурних цінностей» [1,c. 418 - 419].
Стосовно охорони культурних цінностей від протиправних посягань більш чітке поняття культурних цінностей передбачене в конвенції ЮНЕСКО «Про міри, спрямовані на заборону та попередження незаконного ввозу, вивозу та передачі права власності на культурні цінності» від 14 листопада 1970 р., яка була ратифікована СРСР 2 лютого 1988 р., і в ст.1 якої зазначено, що культурними цінностями вважаються цінності релігійного або світського характеру, які розглядаються кожною державою як такі, що представляють значення для археології, доісторичного періоду, історії літератури, мистецтва і науки [2].