У другій половині 1939 року на західноукраїнські землі з „визвольною місією” прийшли радянські війська. Уже в жовтні створили перше представництво радянської влади – тимчасову міську управу, яка проіснувала до 20 грудня. Очолив її П. Щербак. За вказівкою нового керівництва були ліквідовані всі українські партії, товариства та організації. Залишився лише хор читальні „Просвіти”, але і він згодом самоліквідувався. Усі торгові й промислові підприємства було націоналізовано [9].
В історії міста розпочалися трагічні сторінки розстрілів і катувань більшовиками провідників політичних партій і громадських організацій, їх активістів, національно-свідомої інтелігенції в період 1939-1941 рр.; розгул гестапівських репресій і вивезення на каторжні роботи молоді в часи німецької окупації; жах енкаведистських катівень і післявоєнний період національно-визвольної боротьби Української Повстанської Армії аж до початку п’ятидесятих років.
Наприкінці січня 1940 року на підставі указу Президії Верховної Ради УРСР про ліквідацію повітів і волостей та утворення районів у Станіславівській області було створено Надвірнянський район [10, с. 117].
Провідні громадські діячі, члени націоналістичних партій, уникаючи переслідувань, разом із родинами виїздили за кордон. Проте багато зосталося у місті, за що згодом заплатили волею, а то й життям. Багато жителів Надвірної вивезли у Казахстан і Сибір. Радянська влада у Надвірній довго не протрималася. Напад Німеччини на СРСР змусив більшовиків наприкінці червня 1941 року покинути місто. З відступом Червоної Армії у Надвірній запанувало повне безвладдя. Щоб не допустити безпорядків, ОУН організувала місцеве самоврядування, створила мережу тимчасових управ і поліцію.
Першого липня 1941 року місто зайняли румунські війська і встановили тут свою владу, але за час їхнього панування важливих подій у місті не відбулося. Кінець літа 1941 року характерний для надвірнянців створенням нових та відновленням заборонених під час більшовицької займанщини громадських організацій.
Наприкінці серпня 1941 року до Надвірної ввійшли німецькі війська. За німецької окупації були відновлені гміни, повіти, округи. На чолі повітової управи стояв староста, посаду якого у 1941 році обіймав О. Жук, а в 1942 році – К. Бачинський. За дотриманням порядку наглядав комісаріат української поліції. З перших днів окупації місто опинилося під важким пресом гестапо [10, с. 123-126].
30 березня 1944 року перша гвардійська танкова бригада полковника В. Горелова зім’явши заслін німецьких військ заволоділа містом. Бої за Надвірну відбувалися з перемінним успіхом. 18 квітня під тиском німців радянські війська залишили Надвірну. Бої за остаточне звільнення міста від німецьких військ почалися 25 липня 1944 року. 26 липня радянські війська повністю заволоділи містом.
Таким чином, у боях за Надвірну загинуло 189 воїнів, які поховані у двох братських могилах у різних частинах міста. В 1967 році їх перезаховано в одну братську могилу на міському кладовищі. На фронтах Другої світової війни у радянській армії воювало 408 надвірнянців. За час війни також було завдано значної шкоди промисловим підприємствам, громадським установам. Було зруйновано приміщення школи, поліклініки, устаткування нафтопереробного заводу, 209 будинків.
§2. Повоєнні роки
Разом із Червоною Армією до Надвірної прибули і радянські урядовці. Розглядалося питання про створення органів радянської влади у місті та відбудову народного господарства, промисловості. Після Другої світової війни українські землі були об’єднані в межах величезної імперії – СРСР.
Після закінчення війни важливе значення мала партизанська боротьба ОУН – УПА. Почалися арешти підпільників, а також тих, хто їм допомагав чи кого просто підозрювали у зв’язках з ОУН.
На початку 1945 року радянська влада створила у Надвірній із місцевих жителів винищувальний батальйон, у ньому налічувалося 123 особи, з яких 92 були українці, 15 росіяни, 16 поляки. Влітку 1945 року у місті карателі ліквідували боїв ку УПА чисельністю 12 осіб. Керівника боївки „Байду” і двох повстанців було убито і декількох поранено [3]. Наприкінці 1945 року у Надвірній ліквідували ще дві підпільні групи ОУН.
У 1946 році підпільники вели агітацію проти виборів до Верховної Ради СРСР. Вони розкидали по місту листівки, в яких закликали не братии участі в голосуванні. Партизанська боротьба УПА поступово згасла лише у 1952 році.
З утвердженням у місті радянської влади на нові засади перводиться й економіка, особливо в лісоексплуатаційній й деревообробній промисловості. Важливе значення відігравав Надвірнянський лісокомбінат. До 1960 року у його володінні було 6 лісництв і 4 лісопункти, 1960 році також вступив в дію меблевий цех, а з 1962 року налагодили виробництво корпусних меблів, а згодом цех гнутих меблів. У 1970 році розпочалося будівництво заводу деревинностружкових плит, а 1977 році закінчено будівництво цеху ламінованих плит [10, с. 184-195].
Важливе значення для економіки має видобуток та переробка нафти. Знаючи про запаси нафти, у 1944 році взялися за відбудову та реконструкцію нафтопереробного заводу. В дію ввели новее обладнання, відбулося будівництво нових приміщень, але з виснаженням запасів нафти в 70-х роках модернізація підприємства припиняється.
Також, крім лісопереробної та нафтової промисловості у місті розвиваються й інші галузі економіки, а сааме склозавод, молокозавод, цегельний завод.
Таким чином, на початку 70-х років економічна ситуація в Надвірній різко змінилася. Все відчутніше почали проявлятися ознаки спаду виробництва. Швидко старіли основні виробничі фонди, зношувалося обладнання. Економіка міста, як і економіка всієї України, зайшли в період стагнації. Важливі економічні проблеми потрібно було вирішувати негайно. Радянська влада поступово почала усвідомлювати всю небезпеку становища, яка підігрівалася наростаючим національним рухом.
§3. Надвірна в період національного відродження
та державного будівництва
Важливе значення для історії України мають події, які відбувалися у 1988 – 1989 роках. В цей час відбувається «відлига» у суспільно – політичному русі, пов’язана з приходом до влади в СРСР М. Горбачова, який проголосив своїм політичним курсом політику “гласності і перебудови”. В культурній сфері відбувається повернення до українських традицій, мови, історії, досліджуються “білі плями” в історії українського народу. В економіці також було проведено реформи, спрямовані на введення елементів ринкових відносин в країні.
Лібералізація режиму призвела до піднесення національно-визвольних рухів в республіках Союзу. Найбільш гостро вони проявилися в країнах Прибалтики, згодом – в Україні. Дуже активним було населення Західної України, де почали створюватися різноманітні політичні сили, зокрема, й радикального спрямування.
Не оминули ці процеси й Надвірну. В місті почали зосереджуватися непідвладні КПРС і державним структурам громадські організації, які відбивали настрої й інтереси різних верств населення. Почали створюватися перші осередки новітніх організацій “Товариства української мови ім. Тараса Шевченка”, “Меморіалу”, Народного Руху України.
Надвірнянський осередок “Меморіалу” був створений 24 серпня 1989 року. Товариство взяло на свої плечі нелегку ношу – розкопки могил жертв НКВС, розкопки були розпочаті у липні 1992 року. З ініціативи організації відкрився музей історії визвольної боротьби Надвірнянщини.
У серпні 1989 року в місті виник осередок Народного Руxу України. У програмниx документаx новоствореної організації зазначалося, що НРУ є масовим громадсько-політичним рухом республіки, який виник як вияв народної ініціативи за докорінне відновлення суспільства, а його метою є побудова в Україні демократичного та гуманного суспільства.
Починаючи з 199О року в Україні відбувається процес формування багатопартійної системи. Виникли різні політичні партії, а саме УРП, НДП та інші.
24 вересня 1989 року в Надвірній відбулося віче (біля Пнівського замку). Віче поклало початок розвиткові в Надвірній демократичного руху, відродженню національної культури. Відбулися перші демократичні вибори до місцевих органів влади, куди були обрані в переважному числі представники від національно-демократичних сил міста.
За роки назалежності в місті відбулися важливі зміни, відновлюють свою діяльність і виникають нові політичні організації, відбуваються зміни і у промисловості. У місті діє АТ «Нафтохімік Прикарпаття», потужність якого розрахована на переробку до 3,5 млн. тонн нафти на рік. Нині – це відкрите акціонерне товариство, яке здатне виробляти десятки видів різноманітної продукції – від високоякісного бензину до харчового парафіну і мила.
На території міста розташовані НГВУ «Надвірна - нафтогаз», управління бурових робіт, ВАТ «Надвірнянський лісокомбінат», хлібокомбінат, молокозавод, авто підприємства і ряд торговельних організацій [10, с. 203-224].
Таким чином, в 1914 році вибухнула Перша світова війна, яка завдала великої шкоди місту та околицям. Територія повіту стала ареною жорстокох боїв. В результаті воєнних дій потерпіло або зовсім знищено багато сіл і будинків. В роки війни ще більше посилився національний гніт.
Великого лиха Галичині завдала і Друга світова війна, в якій українське населення брало участь по обидва боки ворогуючих сторін. Значна частина населення зазнала переслідування. Зокрема, це учасники ОУН – УПА. Після приходу більшовиків в суспільно – політичному, економічному та культурному житті відбулося багато змін. На сучасному етапі Надвірна являється великим промисловим центром Прикарпаття.
Розділ V.
З історії культури XVI – XX століть
Наші предки залишили нам не тільки прекрасне творіння своїх рук та розуму, але й духовну спадщину.