Ансамбль єврейського некрополя формувався поступово, але фахово. До цього процесу були причетні люди різних професій, уподобань, з неоднаковими фінансовими можливостями. Тут знайшли своє місце спочинку євреї різного соціального походження, слави і пошанівку: Бено Штраухер – депутат австрійського парламенту та буковинського сейму, при румунській владі - депутат парламенту Румунії, голова сіоністської партії та єврейської громади Едуард Райс- перший єврейський бургомістр Чернівців (1905 – 1907 рр.); Макс Фокшанер - голова чернівецької палати адвокатів, відомий політик. Власне, вони за свої кошти збудували єврейський громадський та культурний центр Буковини «Тойнбіхалле».
Єврейський цвинтар і надалі займає західну частину Горечівського пагорба. Цвинтар має два входи: один з вулиці Лубенської, інший з вулиці Зеленої. Його акцентує масивна споруда, збудована з цегли, прямокутна в плані. Її формують три частини – однакової висоти бічні крила і вище центральне, котре має завершення, типове для єврейської архітектури, купол. Ця будівля - Бейт Кадішін (Дім прощання», покійницька). Без неї не обходився жоден єврейський цвинтар.
У стильовому відношенні надмогильні пам'ятники єврейського некрополя представлені зразками, характерними для архітектури доби історизму, сецесії, модернізму.
Крім індивідуальних надмогильних пам'ятників, середовище єврейського некрополя формують ще п’ять меморіальних поховань. На першому спочивають євреї, котрі загинули у Першій світовій війні 1914- 1918 рр. (81 могила) . Друге поховання також часів Першої світової війни включає 11 окремих могил. На третьому – російські вояки-мусульмани, котрі так само загинули тоді ж . 900 розстріляних мирних жителів – жертв Другої світової війни – поховані у великій братській могилі, кв.№ 95.
На території єврейського цвинтаря при вході з вулиці Лубенської знаходиться невелика ділянка, зайнята християнськими похованнями. До і під час Другої світової війни тут знаходилися цивільний та військовий цвинтарі, що займали площу близько 1 га. В 1941 – 42 рр. тут розмістили « кладовище героїв», де поховані близько 400 румунських громадян, що загинули від більшовицької окупації.
Творчий доробок майстрів, які виготовляли надгробки та встановлювали їх на могилах, сягнув високого художнього рівня. Окрім наукової і культурної цінності, єврейський некрополь становить значний інтерес для зарубіжних та українських громадян, які сповідують іудаїзм.
Чернівецьке передмістя Садгора (колишнє окреме містечко) прилягає з півночі до міської території. Своїм виникненням воно завдячує російсько - турецькій війні 1768- 1774 рр., під час якої росіяни зайняли Буковину та наддунайські князівства. Імператриця Катерина ІІ зажадала заснувати тут монетний двір. Опісля сюди потягнулися люди, аби замешкати цю місцину. Оскільки переважна більшість нових поселенців були німці, вони й прийняли назву, споріднену з прізвищем засновника - Гартенберг, котра пізніше трансформувалась у “ Сад гора” (Садагура). Проте найбільшої слави зажило містечко після поселення тут євреїв - хасидів у середині ХІХ-го ст..
Хасидизм – це релігійна течія в іудаїзмі. Початково хасидизм нагадував секту, власне, сприймали його так противники. Одначе подальший розвиток показав, що він надавався для того, щоб стати справді народною релігією. Саму ж Садгору популярно називали «Єрусалимом на Пруті», адже 90% всього населення становили хасиди-ізраїліти. Більшість з них знайшли свій вічний спочинок на місцевому цвинтарі. Один з найдавніших надгробків садгірського цвинтаря знаходиться на могилі Симона Майзільмана (1823 р.)
Історія садгірського окопища вимірюється щонайменше 150 роками. Останні поховання на ньому здійснювалися на початку 1940-х років. Після війни його закрили.
Сьогодні встановити загальний вигляд садгірського цвинтаря дуже важко, оскільки основна його частина втрачена. Зокрема, західна зруйнована повністю під час будівництва стадіону. Відсутні надгробки зі східного боку. Лише в центральній частині збереглися ряди надмогильних пам'ятників.
Надмогильні пам’ятники так само мають традиційну композицію, вони представлені вертикальними стелами - мацевами, виконаними з пісковику. Модерних надгробків немає зовсім. Найдавніший тип- повністю прямокутна мацева (Клара Фіндлер, 1909 р. Суре Райш, Факе Гінгольд).
Композицію надмогильної плити, як правило, творять три елементи: верхня частина, заповнена декором, обрамлена площина та епітафія. Єврейські митці застосовували оригінальні мотиви та символи, котрі закарбувалися в людській пам’яті від найдавніших часів. Джерело цих мотивів та символів криється в релігійному єврейському письменстві, тому на надгробках зустрічаються характерні декоративні ознаки, як от: грона винограду, пальми, плоди граната, повні колоски, леви, олені тощо.
Майстри, котрі працювали на садгірському цвинтарі, природно, були добре обізнані з цією традиційною декорацією надмогильних пам’ятників. Вони залишили по собі чимало характерних прикладів. Приміром, два леви, симетрично розміщені, зображені на надгробку Клари Фіндлер (1909 р.). Надгробки Якова Брундмана, Норбера Кульха оздоблюють олені.
Всі символи мали чітко визначене місце і розміщувались у верхній частині надмогильної стели. Під ним карбувалися написи – епітафії.
На старих єврейських цвинтарях, окрім мацев, споруджувалися надмогильні пам’ятники іншого типу – саркофаги, хоча дуже рідко. Сад- гірський некрополь має лише один пам’ятник такого типу. Він оздоблює гробівець цадика Ізраїля Фрідмана. З мистецького погляду саркофаг не має значної вартості. Його первісний вигляд втрачено.
Дослідження трьох чернівецьких некрополів уможливило розкриття питання про час їх виникнення, місце розташування, становлення та оформлення, розгляд поховального ритуалу, який відповідав національним традиціям, релігії та віросповіданню населення.
Список використаних джерел та літератури
кладовище некрополь чернівці
1. Державний архів Чернівецької області ( далі - ДАЧО), магістрат. м.Чернівці . – Ф. 39. – ОП. 1. – Спр. 15.ДАЧО. Примарія м. Чернівці. – Ф. 43 . – ОП. 1. –Спр. 1543.
2. ДАЧО. Примарія м.Чернівці. – Ф.43. – Оп. 5 – Спр. 155
3. ДАЧО. 10-й окружний інспекторат міністерства торгівлі та промисловості. – Ф.311. – Оп. 1. - Спр.89.
4. ДАЧО. Чернівецька єврейська релігійна громада. – Ф. 325. – Оп.1. –Спр. 817.
5. ДАЧО. Чернівецька єврейська релігійна громада. Ф. 325. – Оп. 1. – Спр. 580.
6. ДАЧО. Довідка №1/377 від 15.12.1996 р.
7. Православний календар за звичайний рік 1913 ( річник 41). Чернівці, 1913.
8. Демочко К. Перші вогники / Радянська Буковина, - 1963. - № 256.
9. Історія міст і сіл Української РСР. Чернівецька область. – К., 1969.
10. Масан О., Чеховський І. Чернівці : 1408 – 1998. –Чернівці, 1998.
11. Павлюк О. М., Скорейко Г.М. З історії розвитку м. Чернівці (кін. 19 ст. – поч.. 20 ст.). // Матеріали наукової конференції викладачів та студентів, присвяченої 120-річчю заснування Чернівецького Університету, 4-6 травня, 1995 рік .- Чернівці , 1995 , - Т.1. – Кн.. 1.
12. Чернівці. Екомічно – географічний нарис. – Львів, 1957.