Міністерство освіти і науки України
Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
Інститут історії, етнології і права кафедра історії
Реферат з теми:
«Культура Поділля у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття»
Вінниця 2009
План
Вступ
1. Освіта на Поділлі у другій половині ХIХ - на початку ХХ ст.
2. Бібліотечні заклади на Поділлі
3. Театральна спадщина Поділля
4. Кінематограф
5. Народний дім
6. Громадське життя в містах та музейні заклади
Висновок
Використана література
Вступ
У 1861 р. в Російській імперії було дано початок реформам, які створили певні умови для швидкого соцiально-економiчного розвитку. Розпочате в 60-х рр. ХIХ ст. реформування в царській Росії поступово у свою орбіту включило i територію Поділля. Реформи торкнулися всіх сфер життя, включаючи культурно-освiтнi галузі. Як i по всій Україні, осередками освіти та культури тут виступали насамперед міста. Ще більшого значення у цій сфері міста набули на початку ХХ ст., коли в них сформувалось культур. Освітнє середовище, яке включало різноманітні об’єкти - навчальні заклади, театри, бiблiотеки, товариства, розважальнi заклади.
Зазначимо, що розвиток освіти та культури на Подiллi у другій половині ХIХ ст. - на початку ХХ ст. доволі докладно висвiтлюєтъся у працях багатьох дослiдникiв. Передусім, виокремлюються грунтовнi дослідження з історії подільської освіти Т.Сесака. Також заслуговують на увагу праці, авторами яких виступають Л.Анохiна, С.Баженова, М.Вролiс, О.Завальвюк, О.Комарнiцький, А.Лисий, Е.Мельник та iн. Але у бiльшостi досліджень науковці звертають увагу переважно на загальяi проблеми розвитку освіти та культури Поділля та його регiонiв, а також на iсторiю окремих культурно-освітніх закладів. Отож, актуальним для досліджень залишається ще чимало аспектів зазначеної тематики й, зокрема, формування культурно-освітнього середовища міст Поділля у другій половині ХIХ - на початку ХХ ст.
1. Освіта на Поділлі у другій половині ХIХ - на початку ХХ ст.
Міста Подільської губернії протягом зазначеного хронологічного періоду виступали, передусім, як осередки освіти. Мережа навчальних закладів у подільських містах включала як початкові, так i середні, а також деякі професiйнi школи.
Як i в усій імперії, вони підпорядковувалися різним відомствам, духовенству, приватним особам тощо. Вiдповiдно i фінансувалися вони з різних джерел: за рахунок держави, церковного відомства, міської влади, приватних надходжень, або ж поєднували рiзнi джерела фінансування..
Найбільш поширеними в містах Поділля з початкових шкіл були мiськi двокласні училища за положенням вiд 26 травив 1869 р. Мiськi училища мали два вiддiлення - чоловіче та жіноче. Тривалий час кiлькiсть міських двокласних училищ за положенням 26 травня 1869 р. залишалась незмінною. Лише у 1888 р. було засновано міське двокласне училище у Барі.
Діяли на Подiллi i мiськi чотирикласні училища на основі положення 31 травня 1872 р. Призначені переважно для неімущих верств міського населення, вони вважалися загальноосвітніми і дозволяли продовжити освіту тим, хто закінчив нижчі початкові школи. Однак у Подiльськiй губернії подібні навчальні заклади почали створюватися лише на початку ХХ ст.
Після введення в Подiльськiй губернії у 1904 р. земського управління з’явився новий тип початкових навчальних закладів – нижчі ремісничі школи. Їх поява була викликана прискореним розвитком промисловості та потребою у професійних робочих кадрах. При закінченні цих шкіл, їх випускники працювали в приватних майстернях, на фабриках, заводах, залізниці тощо.
В умовах відсутності на Поділлі вищих навчальних закладів провідну роль у розвитку освіти в другій половині ХIХ - на початку ХХ ст. середні навчальні заклади. Центральне місце в системи середньої освіти на Поділлі займали гімназії. Протягом другої половини ХIХ ст. в губернії діяло дві чоловічі гімназії - у Кам’янці – Подільському (відкрита у 1833р) та містечку Немирові Брацлавського повіту (відкрита у 1838 р) Лише з початку ХХ ст.. на Поділлі починають масово з’являтися чоловічі гімназії. Напередодні світової війни 1914 р. на Подiллi нараховувалося 9 чоловічих гiмназiй, iз них 8 діяло у містах.
У другій половині ХIХ - на початку ХХ ст. подiльськi міста відчували гостру потребу у жіночих навчальних закладах. Вона була викликана загальним піднесенням соцiально-економiчного розвитку міст, яке вимагало ширшого залучення жінок до суспільного й економічного життя регіону, а також змінами у ставленні до жіноцтва в суспiльствi в цілому.
Протягом другої половини ХIХ ст., так само, в губернії діяло всього дві жiночi гімназії - у Кам’янці – Подільському та містечку Немирові Брацлавського повіту. Лише з початку ХХ ст. на Подiллi починають масово з’являтися нові жiночi гімназії. Станом на початок 1914 р. на Подiллi нараховувалося 14 жіночих гiмназiй, 12 з них діяли у містах. У порiвняннi з чоловічими гiмназiями участь приватних осіб та громадських органiзацiй у заснуванні жіночих середніх шкіл у містах Поділля виглядала більш вагомою.
Під впливом соціально-економічних зрушень, що відбувались на Подiллi наприкiнцi ХIХ - на початку ХХ ст., масово виникають середні навчальні заклади нового типу - реальні, технiчнi та комерційні училища тощо.
Першим подібним начальним закладом стало Могилівське реальне училище яке було відкрито у 1885 р. Влітку 1890 р., за царським указом цей заклад перевели до Вiнницi, й училище замість чотирикласного стало шестикласним.
Втілення в життя реформи загальної освіти викликало потребу в педагогічних кадрах. Для їх підготовки створювалися учительські інститути й учительські семінарії а також педагогічні курси при міських училищах. Перший та єдиний на Подiллi учительський інститут почав діяти у Вiнницi лише у червні 1912 р. Він став четвертям у Київському навчальному окрузі й восьмим в Україні. Першу учительську семiнарiю на Подiллi відкрито 1907р. в с. Потоках Вінницького повіту. Учителів початкових шкіл готували дворiчнi куси, які були засновані при міських училищах Кам’янця-Подiльського, Балти, Проскурова та Вiнницi.
Єдиним навчальним закладом, що готував кадри для медицини, була фельдшерсько-акушерська школа у Кам’янці-Подiльському. Так само, у губернському мiстi діяла єдина на Подiллi художньо-реміснича навчальна майстерня.
Певну нішу в системі освітніх закладів на Подiллi займали духовно-навчальнi заклади Подільської православної єпархії. Найбільш значне місце серед них посідала Кам’янць-Подiльська духовна семінарія.
Відчутне зростання мережі навчальних закладів у містах Поділля співпало з періодом найбільш інтенсивного соцiально-економiчного й демографічного розвитку, ознаки якого почали проявлятися в ХIХ - на початку ХХ ст. Прискорення розвитку подільських міст у другій половині ХIХ - на початку ХХ ст. вимагало значно рівня освіченого населення. Вiдповiдно зростали i його культурні потреби. задовольнити які мали доступні для широкого загалу заклади культури - бiблiотеки, театри, музеї тощо.
2. Бібліотечні заклади на Поділлі
В Кам’янці-Подільському у 1866 році відбулося відкриття першої на Поділлі публічної російської бібліотеки. Бiблiотечні заклади масово почали поширюватися наприкiнцi ХIХ - на початку ХХ ст. Виникали вони переважно у містах, а їх засновниками виступали як приватні особи, так i громадські організації. На початку ХХ ст. до цієї роботи активно залучилися товариства тверезості, які почали організовувати бiблiотеки при народних чайних. Окремі книгозбiрнi в цей час існували при благородних i громадських зібраннях., церковних братствах. Серед цього рiзноманiття виокремлювалися мiськi публiчнi бiблiотеки, що засновувались за ініціативою міських самоврядувань.
Важливою подією у культурно-освітньому житті міста Бара стало відкриття 7 квітня 1899р. міської публічної бiблiотеки, яка утримувалася за рахунок міста. Міська влада постійно збільшувала видатки на утримання бiблiотеки. Так, 1900 р. вiд міста а надійшло 300 руб., у 1901 р. - 600 руб. Це дозволяло збільшувати книжковий фонд (на 1.01.1902 р. він складав 923 томи 350 найменувань), оформляти підписку на 18 періодичних видань.
Як не дивно, в одному з найбільших міст Поділля – Вінниці тривалий час не було бібліотеки. Лише в 1902р.міська дума під тиском громадськості змушена була підтримати ідею заснування публічної книгозбірні. 12 січня 1903 р. міністерство внутрішніх справ затвердило Статус бiблiотеки, а Міська влада приступила до спорудження окремого приміщення. Урочисте відкриття Вінницької міської бібліотеки ім. Гоголя відбулося 2 лютого 1907 року.
Також зустрічаються відомості про існування публічних бібліотек у Лiтинi, Летичевi, Балтi. На початку ХХ ст. мережу бібліотечних закладів Подільської губернії складали 102 бібліотеки різних форм власності, причому народних бібліотек-читалень налічувалось 60, бiблiотек товариств - 19, приватних - 16, державних - 7. Відзначимо, що найбiльшi з них майже всі розміщувались у містах, сприяли підвищення освітнього рівня населення та зіграли відчутну роль у культурному житгi краю.
3. Театральна спадщина Поділля
В цей період жителі подільських міст почали активно долучатися i до театрального мистецтва. Відомо, що перший театр на Подiллi був заснований в 1798 р. у Кам’янцi-Подiльському. Як зазначав Сiцiнський, “театр до 1831 р. був польським, після того до 1861 р. змішаним, тобто польським та російським, а з 1861 р. - лише російським. Він був незадовільним, як за приміщенням, так й за силою трупи ”. Тривалий час театральне приміщення перебувало у жалюгідному стані. У 1869-1871 рр. коштами міської влади проведена повна перебудова театру. Проект розробив архітектор М.Романович, роботи провів підрядник – проскурівський купець Биховський. Наприкiнцi ХIХ ст. фінансову підтримку театру надавала й державна скарбниця, щороку перераховуючи на його утримання до З тис. руб.