Попри всі досить відчутні втрати, цей ансамбль і досі є одним із найцінніших серед історико-архітектурних пам'яток України.
Перша згадка про Гусятин відноситься до 1559 р. Давнє поселення було розташоване на обох берегах р. Збруч. У 1772 p., після першого поділу Польщі, кордон пройшов по річці Збруч, і лівобережна частина Гусятина стала територією Австрії. Відтоді існує два населених пункти – селище в Тернопільській і село в Хмельницькій області – з однією назвою.
В Гусятині збереглася синагога, споруджена у другій половині XVI ст. – один із найкращих зразків іудейської культової архітектури в Україні. Серед пам'яток міста – Онуфріївська церква (XVI ст.) і монастир бернардинців (XVI ст.).
Палац, оточений парком, і костьол (XVIII ст.) збереглися в м. Заліщики. Залишки міських укріплень Збаража, зруйнованих ще в 1589 p., збереглися поблизу с Старий Збараж. Замок неодноразово зазнавав руйнувань і знову відбудовувався, але під час Другої світової війни остаточно перетворився на руїни. Нині продовжуються реставраційні роботи, розпочаті ще в 1965 р. У 1994 р. замок включений до складу державного історико-архітектурного заповідника.
В селі Кривче знаходиться знаменита Кришталева печера, що є однією з найбільших у світі гіпсових печер. У центрі села збереглися залишки замкових споруд, дві оборонні вежі (ХУП ст.). Зберігся замок 1516 р. в селищі Заложці. В Микулинцях крім руїн замку середини XVI ст., ще два історико-архітектурних об'єкти 1760-х років – Троїцький костьол і палацовий комплекс, перебудований у середині XIX ст. Нині в палаці розмістилась обласна лікарня, парк навколо нього запущений. Залишки замку, відомого як «оборонна вежа Володиєвського» (напівзруйновані вежа, вали і рови), збереглися в с Новосілка. В с Окопи вистояли Львівські і Кам'янецькі ворота, частково збереглись вали і оборонні рови.
В давньому містечку Підгайці уціліли костьол 1634 p., синагога XVI ст. і церква Успення Пресвятої Богородиці 1650–1653 pp.
В містечку Скала-Подільська (давня назва – Ягельниця, до 1940 р. – Скала-над-Збручем) є залишки замку 1538 р. (за іншими даними – 1518 p.), перебудованого з більш давнього (XIV–XV ст.), який, у свою чергу, був споруджений на місці давньоруського городища. Збереглися дві вежі, напівзруйнований палац і фрагменти оборонних мурів. Неподалік – костьол XVII ст. з мурами, вежею і бійницями. Міський парк-дендрарій закладений на початку XIX ст.
Багато старовинних пам'яток є у м. Теребовля. Тут збереглися зведені на горі вали давньоруського міста (перша згадка про нього відноситься до 1097 p.), де пізніше було споруджено замок. Нині від замку залишились лише руїни. В 1687 р. місто і замок були захоплені і спалені татарами. Пам'ятки Теребовлі представлені комплексом будівель монастиря кармелітів (1635–1639) і церквою Св. Миколая (XVI ст.). На околиці міста на високій горі над глибоким урвищем збереглися руїни василіанського монастиря (XVI ст.), відомого під назвою «Підгорянський» («Угорницький»).
Потужний замок був споруджений у 1610 р. в м. Чортків. Від нього збереглися дві башти і оборонні мури. У XVIII ст. замок втратив оборонне значення, і його башти були перебудовані на палац.
В місті є також дві пам'ятки дерев'яної архітектури – Воскресенська (1738 р.) і Успенська церкви (1635 р.) Збереглися домініканський костьол (1731 p.), монастир кармелітів (1635 p.), ратуша (XIX ст.).
В місті Кременець (історична Волинь) на вершині однойменної гори збереглися залишки замку IX–XVI ст, який згадується в різних джерелах 1064, 1227, 1241, 1255 років. За літописними свідченнями, замок не вдалося взяти ні угорському королевичу Андрію, ні Бату-хану, ні хану Ку-ремсі. І лише в середині ХНІ ст. він був зруйнований за наказом Бурундая, хоча невдовзі його відбудував син Данила Галицького Мстислав Данилович (можливо, небіж Данила Володимир Василькович). Тоді ж була споруджена і замкова церква Св. Михаїла.
З 1536 р. упродовж 20 років замком володіла дружина короля Сигізмунда І, королева Бона Сфорца. Після зруйнування замку в 1648 р. козацьким загоном він більше не відновлювався. Частково збереглися лише мури і дві башти. Уціліли францісканський костьол (тепер Миколаївський собор) з келіями XVI–XVII ст. і Богоявленський монастир (1760 p.).
Ще однією пам'яткою є комплекс колегіуму у складі навчального корпусу, монастирських споруд і костьолу Св. Ігнатія Лойоли і Св. Станіслава Костки, зведений у 1731–1734 pp. коштом князів Вишневецьких. Це один із найзначніших барокових ансамблів України. В 1809 р. тут закладено парк із ботанічним садом.
У 1805 р. єзуїтський колегіум був перетворений на Вищу волинську гімназію, а 1819 р. – на ліцей, у якому навчався польський поет Юліуш Словацький (у будинку, де він жив протягом 1814–1828 pp., створено музей). Після придушення польського повстання 1831 р. ліцей був ліквідований, його майно, в тому числі і бібліотека, передано університету Св. Володимира.
Почаїв (історична Волинь) уперше згадується під 1450 р. Головним туристичним об'єктом міста є Свято-Успенська Лавра (заснована в 1597 р.) Ансамбль монастиря став формуватися в XVII–XIX ст. Центром ансамблю є Успенський собор, який має нетрадиційну просторову орієнтацію: головний його фасад звернено на південь, а вівтар – на північ. У товщі гори під Успенським собором міститься триярусний печерний комплекс XV–XVI ст. з підземними церквами, там зберігається камінь із відбитком ступні Богородиці.
В 1906–1912 pp. за проектом О. Щусєва споруджено Троїцький собор, стилізований під новгородсько-псковську середньовічну архітектуру. В інтер'єрі собору збереглись мозаїки, виконані за ескізами М. Реріха. На початку XVII ст. в місті було засновано друкарню, яка діяла до 1917 р.
В 1713 р. монастир перетворено з православного на уніатський, і на середину XVIII ст. він став провідним серед василіанських монастирів України. В 1831 p., після польського повстання, Почаївський монастир був переданий Російській православній церкві. В 1838 р. монастир здобув статус лаври – четвертої в Російській імперії після Києво-Печерської, Троїце-Сергієвої та Олександро-Невської.
В Почаєві збереглись також церква Всіх Святих (1773–1775) і Покровська церква (1643 p.; перебудована в 1746 p.).
Одним із найвідоміших у світі місць, пов'язаних із вшануванням Божої Матері, є село Зарваниця. Тут був споруджений монастир (з 1922 р. – Св. Іоанна Хрестителя). В 1867 р. Папа Пій IX благословив чудотворну ікону Божої Матері Зарваницької. Паломництво у святе місце триває від дня Св. Юрія (6 травня) до свята Покрови Пречистої Діви Марії (14 жовтня). В 1995 р. Зарваниця визнана місцем прощі віруючих греко-католицької церкви, куди стікаються сотні тисяч прочан із багатьох країн світу.
Висновок
Краєзнавство допомагає формувати розуміння і почуття до свого народу, рідного краю, побачити оточуючий світ таким, який він є насправді, паростки нового, паростки майбутнього. Краєзнавство допомагає виховувати велике громадянське почуття, любов до рідного краю, повагу до традиції земляків, до історичних пам’яток, пам’ять про героїв.
Дізнавшись про безліч природних і історичних скарбів на теренах Тернопільської області (річки, печери, історичні пам’ятки, джерела, водоспад,) можна зробити висновок про величезні можливості краєзнавчих досліджень. За допомогою краєзнавства ми можемо розвинути любов підлітків до рідного краю. За допомогою наших зусиль ми покращимо і піднесемо краєзнавство.
Список використаної літератури
1. Я.О. Галана Де котить Стрий – Тернопіль 1998
2. Г.Я. Баран Заліщики Львів «Каменяр» 1995
3. Арсенич П. З історії Галичини // Наукові записки Івано-Франківського краєзнавчого музею. – 1993
4. Географічна енциклопедія України: У 3 т. – К.: Українська енциклопедія імені М.П. Бажана, 1993.
5. Грабовецький В. Народні музеї Тернопільщини. – Л.: Книжно-журнальне видавництво, 1962.
6. Данилюк А. З глини, дерева і соломи. Пам'ятки народної архітектури Західного Поділля. – Тернопіль: Навчальна книга «Богдан», 2003. – 96 с
7. Данилюк А. Традиційна архітектура реґіонів України: Полісся:
8. Козицъкий А. Українські краєзнавчі музеї Галичини в міжвоєнний період // Вісник Львівського університету. – Серія історична. – 1999. – Вип. 34. – С 467–477.
9. Папкова Є. В. Туристичне краєзнавство: Навч. посіб. – К., 2003.