Об’єкт "Скеля" (стр. 1 из 2)

РЕФЕРАТ

Об’єкт «Скеля»

ПЛАН

І. ВСТУП

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

1. Підготовка і будівництво об’єкта

2. Технічні характеристики і системи життєзабезпечення споруди

3. Призначення об’єкту: факти і домисли

ІІІ. ВИСНОВКИ

ІV. ДОДАТКИ

V. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Останнім часом інтерес до історії України, її політичного, економічного та соціального розвитку, доповнюється бажанням дізнатися про історію свого міста, села, вулиці, окремої споруди. І на цьому шляху майбутніх дослідників чекає багато невідомого, а можливо і сенсаційного.

Історія рідного краю містить ще багато таємниць. Розкриттю однієї із них і присвячена дана робота. Метою її є дослідження будівництва споруди в центрі міста Коростень, про яку довгий час говорили, переважно, пошепки називаючи Бомбосховищем. В своїй роботі ми спробуємо дослідити що ж все таки за об’єкт був споруджений наприкінці 30-х років, для чого він був призначений, проаналізуємо ті таємниці які і зараз існують і розкриття яких попереду.

У своїй роботі ми спираємось на свідчення тих не багатьох очевидців, яких нам вдалось розшукати, а також на небагато численні дослідження, які останнім часом з’явились, зокрема, допомогла нам у нашій роботі книга корост енського дослідника Є. Ященка «Коростенський плутон», статті вміщені в збірнику «Стародавній Коростень і слов’янські гради», «Історія стольного града Коростеня», В. Скуратівського. На жаль, насправді. невелика кількість історичних досліджень, фактична відсутність. в даний час, не тільки учасників, але й свідків будівництва не дають нам можливості повністю висвітлити питання пов’язані з даною темою – ми лише спробуємо узагальнити ті матеріали які нам на даний час доступні. А ще дана робота, на нашу думку, є лише початком досліджень які ми продовжимо в наступні роки.

Кожне українське село, кожне місто має куточок. де краса і таємниця переплелись, тривожачи і чаруючи душі багатьох поколінь. Сміливо таким місцем в Коростені можна назвати, так звану «купальню княгині Ольги» - місце в центрі Коростеня де над літописним Ужем здіймаються скелі – виходи знаменитого коростенського граніту.[1]

Рис. 1 Літописна купальня княгині Ольги.

Стародавній Іскоростень вважається одним із найдавніших міст Східної Європи. Перша письмова згадка про нього вміщена у початковому зводі Несторової «Повісті временних літ» під 945 рік. Саме тоді древляни вбили київського князя Ігоря за перевищення їм норми збору щорічної данини. Та зрозуміло, що людина з’явилась на цих землях набагато раніше. Дослідники кажуть, що близько 10 тисяч років тому в цей благодатний і незайманий край прийшли мисливці. З кам’яної 28-метрової кручі яку з трьох боків оточувала вода, вони помітили. що це найкраще і найвигідніше місце для стоянки. Саме тут. згодом виросло городище під назвою «Замчище», яке було оточене подвійним валом висотою близько 3,5 метра і мало, як свідчать археологічні розкопки, дві брами. Крім того зі сходу його прикривало болото, а з півночі річка Вільшанка. що впадає в Уж. Ровом шириною до п’яти метрів вона була з’єднана з болотом, замикаючи коло. У центрі городища стояв княжий замок, який мав третій вал висотою чотири метри з наступною поверх нього дерев’яною стінкою і двома баштами з брамами. Його площа становила 0,5 гектара.[2] Так вже сталось, що це історичне, овіяне легендами місце зацікавило не тільки наших далеких предків, але і військових у не такому вже й далекому 1936 році, саме тоді. як свідчать документи і очевидці розпочинається проектування, а згодом і будівництво об’єкту якому, власне, і присвячена наша робота.

Рис. 2 Через тисячу років повернувся князь Мал до своєї домівки у вигляді пам’ятника.

ПРОЕКТУВАННЯ ТА БУДІВНИЦТВО ОБ’ЄКТУ

Перш за все, приступаючи до основної частини роботи спробуємо визначити. а що, власне за об’єкт знаходиться в скелі на якій спорудили колись свою фортецю наші пращури.

В уяві простого коростенця ця споруда довгий час була бомбосховищем, яке мовляв побудували напередодні війни. Проте таке визначення призначення даного об’єкту не витримує ніякої критики. По-перше, якщо це бомбосховище то чому воно поділене на невеликі за площею кімнати? Адже зрозуміло. що його корисна площа, як бомбосховища в цьому випадку значно зменшується. По-друге: для чого в бомбосховищі, де люди мали перебувати ну ніяк не більше однієї-двох годин, ціла система життєзабезпечення розрахована на перебування людей невизначено тривалий час? І нарешті, очевидно, ніхто не чув щоб бомбосховища обставлялись дорогими шкіряними меблями, як це, за свідченнями очевидців було в нашому випадку. Отже версія бомбосховища однозначно відпадає. Що ж тоді будували сапери під командуванням знаменитого генерала Карбишева? Довгий час дослідники вважали що в Коростені було збудовано штаб Південно-Західного фронту. Дійсно: і система життєзабезпечення розрахована приблизно на сорок – п’ятдесят людей, і внутрішня структура об’єкту вказують на цей факт. Очевидно таким чином можна пояснити і наявність розкішних меблів – фронтами командували не капітани і лейтенанти. Зрозумілими стають і заходи безпеки які вживались – про такі споруди противник знати не повинен! Здається все зрозуміло – штаб. Та в останні роки з’явилась іще одна версія – в Коростені було збудовано, так званий, бункер Сталіна. Очевидно. що така версія теж має право на життя.

Рис. 3 Призначення об’єкта збудованого в скелі до цих пір невідоме…

Щоб не збирались побудувати, очевидним є той факт, що хтось хто добре знав це місце вирішує безпосередньо під древнім городищем збудувати укриття, втім укриття не просте. а унікальне за своїми параметрами і призначенням.

Висвітлюючи питання початку будівництва мусимо зазначити, що довоєнний період об’єкту, тобто період проектування, будівництва, та облаштування є для нас найважчим з причини відсутності достовірних матеріалів. Навіть в наш час доступу до офіційної інформації фактично немає. Режим секретності навкруги будівництва об’єкту був настільки суворим, що до сих пір невідомо, хто працював на будівництві – цивільні працівники, військовослужбовці, чи ув’язнені.

Очевидно, що прийняття рішення про будівництво відбулось в 1935 році, і зрозуміло, що це рішення приймалось на найвищому рівні – або в Генеральному Штабі, а, можливо і самим Сталіним. Наступного 1936 року проводяться проектні роботи, і в тому ж таки 1936 році розпочинається будівництво, яке тривало до літа 1939 року. дата закінчення будівництва нам видається вірогідною – всі очевидці твердять, що в літо перед початком Другої світової війни ніяких будівельних робіт не велось.

Що ж стосується технології будівництва то очевидно будівельники розпочинали не на порожньому місті – за свідченнями очевидців в скелі існували печери, які можливо і служили нашим далеким предкам першим житлом. Отож ці печери були буро підривним способом розширені і поглиблені із запасом по ширині, нерівності які виникли внаслідок вибухів бетонувались, потім поверхня гідроізолювалась (трьома шарами руберойду). Після цього встановлювалась стальна арматура і проводилось повторне бетонування до потрібних розмірів. тут необхідно ще раз відмітити, що будівництво проводилось в режимі суворої секретності. Навіть під’їзної дороги до об’єкту не було. Та й навіщо вона? Камінь нікуди не вивозився, а складався біля входу і виходу , створюючи таким чином загорожу від цікавих очей. відпала навіть потреба побудови дерев’яної огорожі. Бетон також подавався не горизонтально (тоді б дорога дійсно була б необхідна) а вертикально, тобто по свердловині прокладеній з вершини до підніжжя скелі. Будівництво проводилось з двох кінців одночасно. Таким чином вдалось набагато скоротити терміни виконання робіт. В результаті всіх цих будівельних робіт в скелі утворився комплекс загальною площею близько 400 квадратних метрів і об’ємом до 1000 метрів кубічних.[3] Якщо ж говорити конкретніше то комплекс складається із 25 кімнат, в основному, невеликих, хоч площа найбільшої з них досягає двадцяти дев’яти метрів квадратних. Якщо говорити про висоту приміщень, то вона різна: від двох з половиною до чотирьох метрів. Кімнати розташовані вздовж коридорів, які мають довжину в сто шість метрів при ширині в 1,1 метра. Необхідно відмітити, що підлога в кімнатах і коридорах була паркетною, а в допоміжних приміщеннях з керамічної плитки. І іще одна красномовна цифра: глибина залягання приміщень досягала від десяти до п’ятнадцяти метрів, і це в граніті.[4]

Рис. 4 «Покрівля об’єкту» - близько двох десятків метрів граніту.

По суті з верху споруду зруйнувати було неможливо. Об’єкт «Скеля» має вхід і вихід, розташовані на правому березі Ужа. Вхід прикривався зверху маскувальною стальною сіткою. Сітку підтримували дерев’яні стовпи різної висоти, закріплені в повітрі на хомутах і розтяжках, так що вона, повністю маскуючи вхід зверху створювала ілюзію зеленого гірського схилу.

Вихід із споруди розташований нижче за течією, за поворотом, в скельній стінці штучної тераси. Майданчик біля входу і сама тераса перекривалась трьома металевими опорами для аналогічної маскувальної сітки яка також створювала ілюзію зеленого гірського схилу.[5] Вхід і вихід закривався масивними дверима виготовленими із легованої сталі.

Необхідно звернути увагу на внутрішню архітектуру споруди. Форма внутрішніх приміщень прямокутна, нормальних пропорцій. Стеля склепінчаста. Всі без винятку комунікації сховані. Ніяких труб, кабелів інших комунікацій зовні вздовж коридорів. Все сховано під підлогою і під шаром штукатурки. Стіни фарбовані світлими кольорами.