Історія села Іванове Селище (стр. 2 из 2)
Незабаром з’явився і покупець. Це був Щочка, предок якого був соцьким писарем Лубенського полку, а потім – власником двох сіл по середній течії річки Хорол – Заїченець та Біляків. Для одного з своїх синів купив Щочка маєток Шадури і наказав називати його – хутір Щочине. Ця назва збереглася до осені 1917 року.
Щочка вирішив знищити всі вольності, які селяни мали при Шадурі. За найменшу непокору їх били різками на конюшні. До цього часу в Івановому Селищі збереглись сліди тих важких часів. Ось під горою невеликий гайок. Ще й зараз тут можна відшукати маленький горбик. Під ним похований один з селян Щочки, який покінчив життя самогубством. Не стерпівши знущань нового поміщика, він ударив його. Знаючи, що йому цього не простять, а заб’ють на смерть на конюшні, селянин повісився.
Реформа 1861 року мало що змінила в долі селян. Навпаки – ще більше закабалила їх. Кращі землі лишились у Щочки. З усіх боків селянські ділянки землі стискала земля поміщика. Ні худобі, ні птиці не можна було навіть ступити на панську землю.
Під час більшовицького перевороту селяни відібрали в ненависного поміщика зерно, худобу, перейменували село на Іванове. Під час гетьманщини в Іваново прибув каральний загін. Розпочалося масове биття селян, стягнення грошового відшкодування на користь пана. До речі, останній в Івановому поміщик Щочка був забитий у своєму будинку народними месниками.
Але все ж таки було в Івановому встановлено радянську владу, і восени 1920 року, селище Іваново з’єдналось з сусіднім населеним пунктом Селище. Воно стало називатись Іваново-Селище. Довгий час на цій території було два колгоспи, аж поки у 1962 році не було утворено єдиний колгосп ім. Енгельса.
3. Видатні постаті.
Село Іванове Селище не може похвалитися розмаїттям видатних постатей. Але є і в нас по сільській раді одна така людина. Це Герой Радянського Союзу Коваленко Василь Наумович.
Народився Василь Наумович в 1920 році в селі Демченки Глобинського району в сім’ї селянина. Після закінчення Івановоселищенської неповної середньої школи навчався в Градизькому сільськогосподарському технікумі. Після його закінчення, в 1940 році, був призваний в армію. В 1942 році закінчив Далекосхідне військове училище. Воював на Сталінградському, Донському, Вороніжському, Степовому, 2-му Українському фронтах. Під час бойових дій був поранений. За мужність і відвагу, проявлену в боях при форсуванні Дніпра, утриманні плацдарму на його правому березі, який у нерівному бою за два дні підбив 7 танків, 2 штурмові гармати, прямою наводкою знищив 6 дзотів, 12 кулеметних точок ворога, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1943 року командиру батареї 235-го гвардійського стрілецького полку гвардії старшому лейтенанту В. Н. Коваленку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Нагороджений Василь Наумович також орденами Леніна, Вітчизняної війни І ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями.
Після війни Василь Наумович продовжив службу у Збройних Силах. В 1957 році демобілізувався в званні капітана.
Після демобілізації проживав у місті Одеса. Продовжив освіту. Закінчив фінансово-економічний інститут. Працював. З 1970 року пішов на заслужений відпочинок. Час смерті не відомий, оскільки зв’язок з Василем Наумовичем Коваленком обірвався.
4. Сучасний стан.
На початку 1990-х років, з початком реформування сільськогосподарських відносин, колгосп перетворюється на КСП ім. Енгельса. Це утворення мало близько трьох тисяч гектар землі і де працювало більше 100 чоловік.
13 квітня 2000 року КСП ім. Енгельса перетворилось на СГВК «Івановоселищенський», який очолює Денисенко Іван Пилипович. На сьогодні у цьому кооперативі налічується 2011,11га. землі, в тому числі 1498,31га. ріллі.
Після реформування сільського господарства в селі з’являються фермери та одноосібники. Ці ініціативні жителі села Іванове Селище вирішили самостійно обробляти свою землю.
На даний момент в селі налічується близько десяти одноосібних господарств з різною за площею кількістю землі.
В селі з’явились також і фермерські господарства. Їх тут два. Це фермерське господарство «Хорол» та фермерське господарство «Скіф».
Фермерське господарство «Скіф» очолює Нестеровський Микола Григорович. Утворений у 2000 році. Має в обробітку 90 га. орної землі.
Фермерське господарство «Хорол» очолює Діденко Володимир Миколайович. Утворено 18 листопада 2004 року. Має в обробітку 30 га. орної землі. Реманентом та необхідною технікою фермери в основному забезпечені . Немало зараз і труднощів: високі ціни на пальне, добрива, посівний матеріал. Але викручуються як можуть, піднімаючи на високий рівень сільське господарство району та області.
Всі інші жителі села в якому налічується 226 дворів працюють в різних сферах. Частина працює в СГВК «Івановоселищенський» чи у фермерів, частина – зайнята в соціальній сфері , сфері обслуговування, та працює на приватних підприємців.
В селі є діюча загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів, де директором працює Мироненко Ніна Миколаївна. Школа хоч і невелика за кількістю учнів, але колектив працює старанно і наполегливо. І учні їм віддячують за це і за доброту і любов гарними знаннями, що показується під час державної атестації і під час районних олімпіад та інших змагань, повагою. Школа активно бере участь у спортивних змаганнях, де має також певні успіхи на районному рівні.
В Івановому Селищі також розвинута і сфера торгівлі. В самому селі на теперішній час діє чотири магазини, по сільській раді – ще один. Найбільшою установою в цій сфері є Іваново-Селищанське споживче товариство очолюване головою правління Мандрикою Інною Володимирівною, яке має в своєму активі по сільській раді два магазини а в загальному – п’ять діючих торгівельних пунктів в селах Іванове Селище, Демченки, Петрівка, Турбаї, Романівка. Ще чотири – в оренді в приватних підприємців. Інші магазини села знаходяться, або у власності, або в оренді у приватних підприємців Ковніра Сергія Миколайовича та Олефір Олени Борисівни.
В селі також є діючий будинок культури, в якому директором працює Ринденко Володимир Вікторович. Сюди жителі села приходять на свята, щоб провести своє дозвілля. Виступають тут і дорослі артисти і початківці-школярі. Ставляться і вистави ,і концерти.
Працює в Івановому Селищі і бібліотека. Нажаль, в теперішній час люди читають менше ніж раніше через засилля різного роду відеопродукції, але відвідувачі все одно не зменшується.
На сучасному історичному етапі існування нашої молодої держави селянам живеться дуже важко. Малі зарплати, невлаштованість особистого життя, відсутність роботи та соціальних благ змушує частину населення, і не обов’язково молодь, залишати рідні домівки і вирушати в пошуках кращої долі. На сьогодні в селі проживає 558 жителів, а по сільській раді, яку очолює Приходько Микола Вікторович – 696 чоловік. Велику роль у цьому відіграє і відсутність у нашому селі газопроводу та дорожнеча твердого палива. Селяни змушені працювати з ранку до ночі, щоб якось вижити. Основний прибуток отримують з присадибних ділянок, тримають велику кількість домашнього господарства, зокрема корів. Але будемо надіятись що держава все ж таки зверне увагу на село, і селяни зможуть повною мірою насолодитися життям, адже людина живе тільки один раз.
5. Список літератури.
1. Архів Полтавського краєзнавчого музею, справа 212, С. 82 – 84.
2. Газета «Зоря комунізму»
285,285.3. Полтавщина. Енциклопедичний довідник. С. 311 – 312.
4. Іван Скоропуд. Переможці на суші, воді і повітрі. Глобине, «Поліграфсервіс», 2005 р. С. 23