За героїзм, виявлений у бою за визволення Кельменців та району,звання Героя Радянського Союзу присвоєно старшому сержантові М. Ю. Шамшину, сержантові М. Ф. Перепочину, єфрейторові Д. В. Шерупі і рядовим І. Я. Дубинському та С. Ю. Алекшевичу. Багато воїнів були удостоєні орденів і медалей.
У боротьбі проти фашистів жителі селища не шкодували ні сил, ні коштів,ніжиття свого. Понад 630 кельменчан громили загарбників на фронтах, 128 з них загинули смертю хоробрих. Вдячні односельчани свято шанують пам'ять про своїх земляків. На їх честь встановлено пам'ятник-обеліск. 160 воїнів-кельменчан нагороджено бойовими орденами і медалями Радянського Союзу.
4. Післявоєнний період
Після визволення Кельменців відновили свою діяльність районні, сільські партійні, радянські та громадські організації. До складу Кельменецького сільського виконавчого комітету увійшли І. Г. Атаман (голова), Г. С. Раренко (заступник голови), І. Д. Горобієвський, Т. К. Мардар, Є. С. Коновчук та інші1.
Заліковуючи рани війни, кельменчани дбали і про перемогу над ворогом. Серед трудящих широкого розмаху набрав рух за збирання коштів у фонд допомоги фронту. Тільки за два дні квітня 1944 року було зібрано 15 тис. крб. За самовіддану працю і допомогу фронту в 1944 році було нагороджено медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» велику групу кельменчан, серед них 15 робітників Кельменецького маслозаводу та партійних і радянських працівників. Хліборобам Кельменців було повернуто конфісковану у поміщиків землю, реманент, худобу. Але дрібні селянські господарства були малотоварними. Тому одночасноз поверненням селянам землі, поданні допомоги в її обробітку, насінням, добривами, партійні і радянські органи райцентру провадили велику роботу по підготовці до об'єднання одноосібних господарств у колективні. Важливу роль у цьому відіграли
4 земельні громади, які об'єднували майже всі селянські двори. Вони сприяли організації супряжних груп, допомагали впорядковувати землекористування, подавали допомогу у проведенні сівби і збиранні врожаю сім'ям червоноармійців та інвалідам Вітчизняної війни тощо.
Наслідуючи приклад своїх братів східних областей України, селяни Кельменців 29 березня 1947 року створили перший колгосп «Красний луч». Ініціаторами його стали В. У. Москалюк, І. С. Ковальчук, Г. Г.Тодосійчук. Першим головою колгоспу обрано В. У. Москалюка.
Згодом був організований ще один колгосп—ім. Горького, який очолив М. М. Раренко, а на кінець 1949 року в Кельменцях було завершено суцільну колективізацію.
В серпні 1950 року два колгоспи об'єдналися в один під назвою «Красннй луч». В 1958 році він був названий ім. В. І. Леніна, а в 1963 — «Заповіт Ілліча». Головою правління укрупненого колгоспу було обрано І. Г. Атамана. В колгоспі налічувалось 1127 дворів. Він мав 3344,7 та землі, понад 1 тис. голів худоби, 2 автомашини.
За роки Радянської влади в Кельменцях виникло ряд промислових підприємств. Найбільші з них — маслозавод, харчокомбінат, завод будівельних матеріалів, кукурудзокалібрувальний завод та інші. Продукція більшості підприємств йде за межі області і республіки, їх колективи включилися у соціалістичне змагання і ювілейний 1967 рік завершили з перевиконанням своїх виробничих планів. Маслозавод виконав план майже на 110% Колектив харчокомбінату виробив понад план 142,3 тонни хлібобулочних продуктів, 610,9 тис. умовних банок консервів тощо. На всіх підприємствах виросли кадри передовиків, майстрів своєї справи. Серед них — формувальники заводу будівельних матеріалів Г. О. Кавков-ський і В. І. Лавринюк удостоєні урядових нагород, на комбінаті побутового обслуговування — це робітники А. М. Грушко, М. Ю. Твердохліб, Ф. В. Никитюк, Ф. Ф. Підлубняк.
Небаченого раніше розмаху набуло за роки Радянської влади в Кельменцях будівництво. Із звичайного села воно перетворилось у селище міського типу. В Кельменцях споруджено Будинок культури, кінотеатр, поліклініку, пологовий будинок, дитячий садок, медамбулаторію, раймаг, магазин книготоргу, триповерховий готель, цегельно-черепичний завод, хлібопекарню, лазню, двоповерховий універмаг, побутовий комбінат. В центрі Кельменців красується нове триповерхове приміщення середньої школи, а в зелені молодого парку — просторе приміщення дитячої дошкільної установи. Своєрідним ансамблем двоповерхових будинків на околиці селища розташоване медичне містечко.
Відрадні зміни сталися у медичному обслуговуванні за післявоєнний період в Кельменцях. В селищі створена широка мережа лікувально-профілактичних і стаціонарних установ — районна лікарня з поліклінікою та пологовим будинком, протитуберкульозний диспансер, профілакторій, молочна кухня, аптека.
Висновки
Кельменецький район розташований у північно-східній частині області в лісостеповій зоні. На півдні межує з Молдовою, на півночі — по річці Дністер з Кам'янець-Подільським районом Хмельницької області, на сході з Сокирянським, на заході — Хотинським та Новоселицьким районами Чернівецької області.
В районі 36 населених пунктів, у т. ч. 1 — центр селищної (Кельменецька) і 22 центри сільських рад. Територія району дорівнює 671 кв. км. Густота населення — 86 чоловік на 1 кв. кілометр.
Клімат помірно-континентальний. Грунти переважно темно-сірі (44,2 %) та сірі лісові (22,0 %). Майже ЗО % всіх земель займають чорноземні грунти. Всього земельних угідь 55,4 тис. га, у т. ч. 46,8 тис. га орних земель (84,5 %), 1,1 тис. га сіножатей (2,0 %), 3,9 тис. га пасовиськ (7,0 %) та 3,6 тис. га багаторічних насаджень (6,5 %).
Список використаної літератури
1. «История городов и сел УССР», (Черновицкая область) за редакцією В.М. Кулаковського.