Герб Срженява (роду Любомирських)
Любомирськi- могутнiй магнатський рiд герба Срженява, якiувiйшли в iсторiю Подiлля iБрацлавщини XVIIIстолiття як володарi"Узбережжя Днiстра". Герб Срженява — на червоному полiбiла рiчка, яка звивається по викривленiй лiнiї з правого верхнього до нижнього лiвого кутка. Пiд шоломом i короною, мiж двома трубами, на кожнiй з яких по чотири дзвiночки, виходить лев.
Вул. Драгоманова, 17
http://www.rivne.org/house/map329.htmУ цьому будинку неодноразово зупинявся український письменник, історик, фольклорист і громадський діяч М. П. Драгоманов. У вересні 1867 року тут зупинявся український композитор М.В. Лисенко.
У 1896-1916 роках - зупинявся і працював археолог етнограф, один з перших академіків України М. Ф. Біляшевський.
http://www.rivne.org/house/map330.htmВул. Драгоманова, 19
У Рівненський гімназії (нині краєзнавчий музей) з 1866 по 1871 р. навчався російський письменник В. Г. Короленко. В 1844-1845 рр. в гімназії вчителював М. І. Костомаров.
Вул. Маяковського, 13
http://www.rivne.org/house/map663.htmВ 1912 р. по вул. Олександрійській (пізніше Сенкевича), а тепер Маяковського з'явилася нова двохповерхова кам'яна споруда.В 1917 р. у цьому приміщенні діяла Рівненська Перша вища початкова школа, де навчання велося українською мовою (вперше в Рівному).Це нововведення пов'язано з діяльністю Центральної Ради —першого українського парламенту. Діяла школа і в часи української держави (1918 р.) і в період діяльності уряду Директорії (1919) і на перших порах польської влади. У 30-тих роках школа була перетворена на повшехну (загальноосвітню) школу ім. Г. Сенкевича.
Вул. 16 липня, 18
http://www.rivne.org/house/map10.htmУ цьому будинку у 1932-33 рр. після перепрофілювання Першої початкової школи на загальноосвітню було відкрито Українську народну шестирічну школу ім. Гетьмана І. Мазепи. Одним із ініціаторів її створення був Степан Скрипник, посол до польського сейму, активний учасник суспільно-політичного життя у нашому місті. В одному з приміщень школи знаходилися товариства "Рідна хата", "Рідна школа", які ставили за мету в умовах польського суспільства зберегти українську національну школу, побут, культуру.
Вул. Шкільна, 69.
У 1930-ті роки у цьому будинку знаходився спілка вчителів повшехних (загальноосвітніх) шкіл, яку очолював Я. Гофман. Під її керівництвом видавалися так звані "Речники Волині" у 8-ми томах, а в роки окупації тут розташовувалася Просвіта.
Вул. 16 липня, 6
http://www.rivne.org/house/map5.htmБудинок збудований на початку минулого століття. У 1912 р. тут працювала нотаріальна контора Петра Міцкевича. З 1926 по 1939 р. у будинку проживав лікар Роман Могильницький, активний український громадський діяч (працював лікарем у Рівненській українській приватній гімназії і народній українській школі ім. І. Мазепи).
http://www.rivne.org/house/map325.htmВул. Драгоманова, 9
В цьому будинку у 30-ті роки нашого століття містилася повітова каса хворих, через яку надавалася лікарська допомога, виділялися кошти на санітарне та курортне лікування хворих і малозабезпечених сімей, одиноких людей похилого віку.
Вул. Словацького, 7
http://www.rivne.org/house/map936.htmБудинок, в якому жив Д. Ф. Андро. При виході у відставку в 1903 р. був обраний ковельським повітовим предводителем дворянства, а трохи згодом предводителем дворянства Рівненського повіту.З 1912 р. після створення на Волині земств - органів місцевого самоврядування, очолював їх діяльність на Рівненщині до 1917 року. Був головою Рівненського повітового земського зібрання, на рахунку якого багато корисних справ: будівництво першої електростанції в Рівному (вул.. Гоголя, 20), відкриття жіночої гімназії (приміщення УВС по вул. Пушкіна), запобігання знищенню майна державних установ в роки І світової війни, питання евакуації. Д. Ф. Андро обирався депутатом Першої Державної Думи. За родинними зв'язками мав відношення до засновників м. Одеса. Його бабуся Г.О. Оленіна (Андро) була у близьких стосунках з О. С. Пушкіним, який присвятив їй немало своїх віршів (похована на території Корецького монастиря, Рівненська обл.).
http://www.rivne.org/house/map1235.htmКладовище «Грабник»
http://www.rivne.org/house/map441.htmНа околиці міста під грабовим лісом в першій половині ХІХ століття Станіславом Любомирським була відведена земельна ділянка для нового православного кладовища. Перші поховання тут сягають 20 років ХІХ століття. Ховали на ньому аж до 20-тих років ХХ століття переважно заможних рівнян і лише в 30-тих роках кладовище стало місцем поховання різних верств населення.
http://www.rivne.org/house/map443.htmТут у 1848 році на могилі генерала Степана Красовського за кошти його вдови була збудована церква на честь святого первомученика архідиякона Стефана.
Ковані ворота при центральному в'їзді на кладовище - це витвір ковальського мистецтва кінця ХІІХ початку ХІХ століття.
http://www.rivne.org/house/map1017.htmВул. Соборна
Свято-Воскресенський кафедральний собор. Закладання соборного храму відбулось 30 серпня 1890 року. 20 жовтня (8 жовтня за старим стилем) 1895 року відбулася освячення православного храму.
http://www.rivne.org/house/map1221.htmВул. Шевченка.
Свято-Успенська (Омелянська) церква. Побудована 1756 року. За легендами у церквi молився Iван Гонта.
http://www.rivne.org/house/map1053.htmВул. Соборна, 137
Перебудований з костьолу Святого Антонія зал камерної та органної музики.
http://www.rivne.org/house/map1098.htmВул. Соборна
Римо-Католицький костел Петра i Павла
Вул. С. Бандери
Пам'ятний знак на місці розстрілу фашистами мирних громадян. Споруджено у 1967 році, реконструйовано в 1980 році.
http://www.rivne.org/house/map580.htmВул. Відінська.
Пам'ятник "Визволителі" на площі Перемоги. Відкрито 2 лютого 1972 року.
http://www.rivne.org/house/map442.htmКаплиця пам'яті Климу Савурута героям національно-визвольних змагань 1918-1950 рр. Архітектор В. Ковальчук (2001 р.)
Вул. Дубенська
http://www.rivne.org/house/map349.htmЦвинтар — Братські могили, в яких поховано 1800 солдатів російської армії, в їх числі сотні українців - уродженців Волині, які загинули в роки І світової війни.
Упорядковано в 1989 році.
http://www.rivne.org/house/map488.htmМонумент «Слави»
Скульптор В. Вінайкін, архітектор Ю. Москальцов (1985 рік).
http://www.rivne.org/house/map838.htmhttp://www.rivne.org/house/map947.htmПарк ім. Т. Шевченка
Погруддя Т. Шевченка. Відкрито у 1939 році. Реконструйовано згідно з рішенням міської Ради від 4 липня 1963 року №57 у зв'язку із 150-річчям від дня народження поета. Автори реконструкції скульптор Г. Шульман, архітектор В. Герасименко.
http://www.rivne.org/house/map953.htmhttp://www.rivne.org/house/map952.htm
Пам'ятник-погруддяна могилі учасника громадянської війни Олеко Дундича. Реконструйовано у 1959 році згідно з рішенням міської ради від 28 серпня 1957 року №116, скульптор Л. Бізюк, архітектор В. Герасименко.
http://www.rivne.org/house/map863.htmhttp://www.rivne.org/house/map727.htm
Майдан Незалежності
Пам'ятник Тарасу Шевченку. Скульптори Петро Подолець, Володимир Стасюк під керівництвом львівського професора Е. Миська (1999 рік).
http://www.rivne.org/house/map813.htmВул. Симона Петлюри
Пам'ятник Симону Петлюрі. Автор П. Подолець, скульптори В. Шолулько, В. Стасюк., архітектор Т. Мельничук (2001 р.)
http://www.rivne.org/house/map1205.htmКолона Божої Матері
http://www.rivne.org/house/map1016.htmСпоруджена в 1750 році в період чуми місцевим населенням, реставрована в 1856 році в час холери. Зруйнована комуністичною владою на Великдень з 21 на 22 квітня 1952 р. Відновлена за сприяння міського голови В. Чайки і посвячена 25 серпня 2003 року з нагоди відзначення 720-річчя першої письмової згадки про Рівне. Скульптор Володимир Стасюк, архітектор Леонід Закревський.
http://www.rivne.org/house/map970.htmМайдан магдебурзького права
Пам'ятник загиблим за Україну. Скульптор Василь Джабраїлов, архітектор Леонід Закревський (1994 р.) http://www.rivne.org/house/map820.htmПерехрестя вулиць Ів. Мазепи та С. Петлюри.
Пам'ятний знак «Жертвам Чорнобильської катастрофи». Архітектор Л. Закревський (2001р.)
1. Бухало Г., Матійченко В. Рівне. Вулиці, майдани, проспекти...: Короткий довідник. – Рівне, 2000. – 118 с.;
2. Матеріали VІІ– ІХ науково-краєзнавчих конференцій «Остріг на порозі 900-річчя» 1996– 1998 роки». – Остріг. – 2000.