Такі дії призвели до шкідливих наслідків у багатьох регіонах країни: вирубка лісів, меліорація, створення штучних водойм, висушування цілих регіонів і інші шкідливі дії для природи, яка побудована на саморегулюванні.
Відзначимо, що на початку 1990 р. в регіоні було зосереджено 9,2% основних фондів, в тому числі - 9,7% основних невиробничих фондів України. Вироблялось майже 12% національного доходу. Приблизно такою ж була частка регіону в загальному обсязі споживання матеріальних благ і послуг населення. В ті ж роки в економіку Карпатських областей щорічно спрямовувалось в середньому 9 - 10% інвестицій.
Таким чином, певний ріст економічних показників, безперечно, був викликаний виключно дією екстенсивних факторів, які вже останніми роками вичерпали себе і не дають ніяких вагомих доходів в регіоні.
У Карпатському регіоні сформувався індустріально-аграрний тип господарського комплексу з розвинутою промисловістю та багатогалузевим сільським господарством, в якому вирощують продукцію тваринництва (м'ясну, молочну), зернові культури, овочівництво (огірки, капуста, морква, редис та інші), садівництво (яблука, груші, сливи), бджільництво (набирає розвитку в окремих районах), птахівництво (кури, гуси, індики, качки), крільництво, козярство та інші напрямки діяльності.
Виділені нами галузі сільського господарства, які мають достатньо розвинену структуру в Карпатському регіоні, підтверджують те, що ці напрямки сприяють розвитку рекреації, туризму і забезпечення регіону свіжими сільськогосподарськими продуктами харчування, а також значною кількістю туристів.
Регіон за своєю укрупненою структурою наслідує загальну структуру народного господарства України, за винятком Львівської області, яка наближається до промислово розвинутих районів країни, де виробляються автобуси, крани на колісному шасі, верстати різних видів, телевізори, машини сільського пристосування, долота для нафтогазової промисловості і багато інших.
Необхідно також наголосити, що у 1990 році регіон давав 32,7% товарної продукції лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, 10% машинобудування, металообробки, промисловості будівельних матеріалів, легкої і харчової промисловості.
Регіон дає весь обсяг в Україні видобутку самородної сірки та сировини для полівінілхлорид них смол, техніки для обробки рослин отрутохімікатами, майже всі українські автобуси, автонавантажувачі та калійні добрива, 39% кольорових телевізорів, 75% автомобільних кранів, третину паперу, четверту частину картону, половину вироблюваних в країні нетканих матеріалів і ін.
Провідне місце в галузевій структурі промисловості займають машинобудування та металообробка - 25%, легка - 16%, лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість - 8,6%.
Особливістю розвитку сільського господарства Карпатського регіону є низька землезабезпеченість. Показники забезпеченості на душу населення сільськогосподарськими угіддями та ріллею найнижчі в Україні (відповідно 0,4 га та 0,24 га при середньому по Україні 0,78 га та 0,67 га).
Тут відзначимо, що регіон, на який припадає 6,4% площі сільськогосподарських угідь держави та 5,3% ріллі, виробляє 10% продукції сільського господарства України. Разом з тим, можна констатувати, що агропромисловий комплекс нині не забезпечує потреб населення регіону в продуктах харчування, в останні роки знижується виробництво усіх видів продуктів харчування сільського виробництва. Значна частина постачається з інших країн - переважно Польщі, Туреччини та інших.
Завезення продуктів харчування з інших країн нині пояснюють іншими причинами, до яких можна віднести такі, як продаж товарів (продуктів) за демпінговими цінами, низький розвиток фермерства в регіоні (1,2 - 3,1% від загальної кількості), високі податки, що діють в країні, не надають можливості вітчизняному виробникові розширити виробництво, нестабільна фінансова система, низький рівень державної підтримки сільськогосподарського виробника з боку державних органів влади, відтік капіталу за межі України та низька участь іноземних інвесторів в економіці, зокрема в галузі сільського виробництва.
За останні роки нагромадилось багато соціально-економічних проблем, гострота і необхідність яких з усією силою проявились в наші дні. Оцінюючи ситуацію в регіоні за критеріями цивілізованих націй, шукаючи найоптимальніші шляхи до процвітання і прогресу, треба рахуватись з тими негативними явищами і фактами, які виникли і мають місце, а саме:
соціально-економічна структура регіону страждає виробничою однобокістю: майже З/4 працюючих зайнято у виробничій сфері, що говорить про соціально несприятливий характер регіональної економіки;
існують відчутні територіальні диспропорції у вищому розвитку продуктивних сил рівнинної частини і соціальною відсталістю гірських районів;
промисловість регіону, як і в цілому його господарство, є еколого небезпечним, а окремі виробництва і галузі з відсталими технологіями є взагалі несумісні з природою краю; орієнтація деяких галузей промисловості, особливо машинобудування, на привізну сировину (комплектуючі) і прискорені темпи розвитку природо-експлуатуючих галузей (сірка, ліс, калійні солі, нафта, газ, вугілля) зробили регіональну економічну систему малопридатною до виживання в критичних ситуаціях;
в регіоні чітко простежується тенденція до різкого погіршення демографічної ситуації: падає природній приріст населення, йде процес старіння населення. Кожен п'ятий житель регіону - пенсіонер. Існує реальна загроза генофонду регіону, а саме поступово загострюється соціальна ситуація, пов'язана з проблемами безробіття і зайнятості населення, яку підсилює ще й той факт, що тут вже давно був надлишок трудових ресурсів, який було зроблено штучно;
заподіяні в попередні роки екологічні збитки природі, які сьогодні доповнюються марнотратством і безгосподарністю, спричинили значне погіршення стану навколишнього середовища, викликали деградацію унікальної природи Карпат.
Аналіз географічних, природних, історичних, економічних умов показує, що Карпатський регіон на етапі становлення державності і входження України у світове господарство має унікальний шанс стати своєрідним полігоном, де розумна економічна політика може успішно поєднати регіональні, державні та міжнародні інтереси країни, забезпечивши при цьому прогрес у соціально-економічному житті регіону.
Варто відзначити, що необхідно вибрати правильний стратегічний курс розвитку регіону, беручи до уваги те, що Карпати є географічним центром Європи, а в природному відношенні - унікальною екологічною системою на заході України. Отже, при формуванні політики освоєння цього краю необхідно розумно використати його геополітичні переваги і зберегти екологічний феномен території.
Майбутня соціально-економічна модель Карпат має бути економічно вигідною для України і екологічно сумісною з прилеглими територіями сусідніх країн.
Необхідно також відзначити, що через Карпатський регіон проходять всі сполучення із країнами заходу, як транспортними засобами (автомобільний, залізнодорожній), так і повітряний та трубопровідний, що міцно поєднує регіон з сусідніми країнами.
Сусідські відносини Львівської області з Польщею, Закарпатської - з Чехією, Чернівецької області з Румунією створюють сприятливі умови інтеграції України в західні країни.
Налагоджені шляхові сполучення роблять регіон привабливим для туризму та економічної співпраці у всіх напрямках діяльності.
Карпатський регіон, як один із стародавніх районів України, має надзвичайно вигідне географічне положення, багату природно-ресурсну базу, найбільші в Україні запаси мінеральних вод усіх відомих типів, значні поклади лікувальних грязей та озокериту, які є основою розвитку санаторно-курортної справи.
Карпатський регіон розташований в сприятливому кліматичному поясі, має мальовничі природні ландшафти - полонини, гори, річки, різні породи лісу, крім того, багата історико-культурна спадщина сприяє створенню сучасної туристичної індустрії для всієї Європи, що буде економічно вигідною галуззю для регіону, основною стратегією його розвитку та піднесення добробуту населення.