До Вододільно-Верховинської фізико-географічної області входять гірські хребти Вододільний, Верховинський, Горгани, а також Ворохта-Путильське низькогір'я, Стрийсько-Сянська верховина, Воловецька верховина, Ясінська міжгірна улоговина. Область знаходиться в межах Львівської, Івано-Франківської і Закарпатської областей. Гірські хребти складені породами крейдового і палеогенового періодів - сланцями, пісковиками та ін. У рельєфі переважають низькогірні і середньогірні хребти з висотами 800-1 200 м, міжгірні улоговини, низькогірно-увалисті малолісисті місцевості - верховини. Клімат помірний, прохолодний. Середні температури січня - 8,5... - 5 °С, липня +13... +17 °С. Річні суми опадів у низькогір'ях становлять 750 мм, у середньогір'ях - до 1 500 мм. У ґрунтовому покриві поширені буроземні ґрунти, на яких ростуть ялинові ліси. Значні площі зайнято вторинними (післялісові) луками, орними угіддями. У ландшафтній структурі Вододільно-Верховинської області переважають низькогірні схилові і міжгірно-улоговинні ландшафти. Природні умови області сприятливі для розвитку лісового господарства, міжнародного туризму тощо.
У межах Вододільно-Верховинських Карпат знаходяться частина Карпатського заповідника, кілька заказників та інших природно-заповідних територій й об'єктів.
Полонинсько-Чорногірська область - найвища частина Українських Карпат з добре вираженою висотною поясністю ландшафтів. Вона розташована між Вододільно-Верховинською, Рахівсько-Чивчинською та Вулканічно-Карпатською фізико-географічними областями. До складу області входять Полонинський хребет, гірські масиви Свидовець, Чорногора та Гринявські гори. В її будові наявні породи юрського, крейдового і палеогенового періодів. Це - вапняки, конгломерати та ін.
Кліматичні умови змінюються з висотою. Річні суми опадів становлять 1 300-1 500 мм і більше. Середньогірні хребти в нижніх і середніх частинах вкриті буковими і ялиновими лісами. Під цими лісами розвинулися буроземні і дерново-буроземні ґрунти. На більш пологих південно-західних схилах, де більше тепла, ростуть букові ліси, на північно-східних - ялинові, ялиново-ялицеві. І букові, і ялиново-ялицеві ліси піднімаються до лучного субальпійського поясу. Верхні частини гірських хребтів мають круті схили, на них є льодовикові форми - кари, осипні конуси.
Рахівсько-Чивчинська фізико-географічна область знаходиться в східній частині Закарпаття, її територія складена найдавнішими в Українських Карпатах гірськими породами - палеозойськими вапняками і сланцями, тріасовими конгломератами, вапняками і доломітами, юрськими вапняками, крейдовими сланцями і пісковиками. Схили Рахівсько-Чивчинських гір круті, їх вершини і гребені гострі. Не випадково один з гірських масивів цього району названо Гуцульськими Альпами. Рахівські і Чивчинські гори розчленовані глибокими річковими долинами на окремі масиви. Чивчинські гори є вододілом річок Тиси, Пруту, Серету. За рік тут буває 1 300-1 500 мм опадів. Зима холодна, середні температури січня - 5... - 7 °С, літо прохолодне, середні температури липня залежно від висоти гір змінюються від +18 до +10 °С. Переважають буроземні ґрунти, які розвинулись під буковими, ялиновими і ялицевими лісами, що піднімаються до 1 700-1 800 м. Вище знаходиться пояс з гірської низькорослої сосни, вільхи, ялівцю. Для Рахівсько-Чивчинської області характерні середньогірські, альпійські, гірськоущелинні і долинно-терасові місцевості.
У межах області знаходиться Чорногірський масив Карпатського заповідника та кілька заказників, понад 50 пам'яток природи.
Вулканічно-Карпатська область (Вулканічні Карпати) знаходиться в межах Закарпатської області на південний захід від Полонинсько-Чорногірського хребта. До неї входять власне Вулканічний хребет, Березне-Ліпшанська долина, Іршавська і Верхньотисинська улоговини. Вулканічні Карпати утворилися в неогені. Хребет складений вулканічними породами: андезитами, туфами, базальтами. Над прилягаючою до хребта Закарпатською низовиною він піднімається на 600 - 700 м. Долини річок Тиси, Боржави, Латориці розділяють Вулканічний хребет на окремі масиви. Клімат помірно теплий, вологий. Річні суми опадів становлять 800-1 000 мм. У цих умовах добре ростуть дубово-букові і букові ліси, під якими сформувались буроземні і буроземно-підзолисті ґрунти. Це сприяє розвитку землеробства, виноградарства, садівництва.
На території Вулканічно-Карпатської області знаходяться частина Карпатського заповідника, заказники Росішний, Чорна гора, пам'ятки природи гора Яворник, урочище Тепла Яма та ін.
Закарпатська низовинна лісолучна область прилягає на сході до Вулканічного хребта. В тектонічному відношенні вона приурочена до Закарпатського прогину. Прогин виповнений продуктами руйнування гірських порід: брилами, галькою, глинами, піском. Поверхня Закарпатської низовини рівнинна, найвищі висоти не перевищують 120 м (мал.59).
На фоні плоскої низовини помітно виділяється вулканічне Берегівське горбогір'я - острівний масив плоских вулканічних горбів. У межах області переважають ландшафти низовинних рівнин з дерновими опідзоленими глейовими, лучно-болотними та болотними ґрунтами з дубовими і вільховими лісами, луками. Майже половина низовини зайнята сільськогосподарськими угіддями - орними землями, садами, виноградниками. В межах області знаходяться Карпатський заповідник, заказники Росішний, Стужиця, Горгани та кілька заказників, інші природно-заповідні об'єкти й території
Невід’ємною складовою формування і побудови соціально-орієнтованої ринкової економіки областей Карпатського регіону є реалізація комплексу заходів, пов’язаних з розвитком соціального захисту населення, охорони здоров’я, удосконалення міжнаціональних відносин в усіх сферах суспільного життя. Пріоритетами соціальної політики на регіональному рівні є створення умов для забезпечення достатнього життєвого рівня населення областей, збереження і відтворення трудового потенціалу, різке скорочення безробіття, утвердження необхідності мотивації до праці, недопущення надмірної диференціації населення за рівнем доходів, політики охорони здоров’я тощо.
Без врахування природних, історичних, геополітичних, економічних особливостей регіонів розраховувати на успіх ринкових реформ буде важко. Внаслідок цього останнім часом активізувалась проблема регіоналізації реформ, вибору оптимальних стратегій територіального розвитку.
Карпатський регіон, в який входить Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька області, займає загальну площу 56,6 тис. км і в ньому проживає біля 6,5 млн. чоловік (13,7% від загальної кількості в країні).
Перспективна політика розвитку економіки та соціальної сфери областей регіону повинна базуватися на врахуванні комплексу факторів сприятливого та релаксантного характеру.
До сприятливих факторів віднесено:
географічний. Займаючи вигідне географічне положення, територія областей є західними воротами України в Європу, що створює їй певні переваги в зовнішньоекономічній діяльності. На сучасному етапі за участю України створені та функціонують євро регіони на західному та південно-західному кордонах: “Буг", “Верхній Прут", “Карпатський” та ін.;
достатній ресурсний потенціал (природний, мінерально-сировинний, трудовий), здатний забезпечити стабільний розвиток традиційних для областей галузей економіки;
економічний. Деякі позитивні структурні зрушення, досягнуті в останні роки в сфері приватного господарювання, зменшення залежності від кон’юнктури зовнішнього ринку, зростання інвестиційної активності тощо служать вагомою передумовою для економічного зростання;
транспортний. Розвинута мережа автомобільних та залізничних доріг з урахуванням зручного географічного положення може принести реальні прибутки економіці регіону;
рекреаційний. Регіон володіє вагомим природним потенціалом для санаторно-курортного лікування та оздоровлення населення, який за своєю економічною властивістю і віддачею може перетворити рекреаційну сферу в одну з провідних галузей економіки областей Карпатського регіону;
еколого-кліматичний. Порівняно низький рівень антропогенного забруднення довкілля та виняткова екологічна роль Карпат на континенті сприяють позитивному сприйняттю областей держави на міжнародній арені. Природно-кліматична специфіка областей створює умови для спеціалізації сільськогосподарського виробництва продукції європейського асортименту;
історичний. Відносно більш висока ринкова культура, обумовлена історичним минулим регіону, створює передумови для швидкої адаптації населення до ринкових умов господарювання.
Розумною альтернативою подальшій промисловій ескалації може служити економічно, соціально та екологічно обґрунтоване освоєння рекреаційного потенціалу Карпатського регіону. Тут зосереджені найбільші на Україні запаси мінеральних вод усіх відомих типів, значні поклади лікувальних грязей та озокериту, які є основою розвитку санаторно-курортної справи. Сприятливий клімат, мальовничі природні ландшафти (полонини, гори, річки, ліси), багата історико-культурна спадщина сприяють створенню сучасної туристичної індустрії в краї.
Не менш важливо і те, що вигідний геополітичний фактор зможе активізувати інтеграцію рекреаційної системи регіону в Європейський рекреаційний простір.
Надмірна експлуатація природних ресурсів, які фактично склали економічне ядро регіону, опинились перед загрозою закриття. Орієнтована, до того ж, на внутрішні ринки колишнього СРСР, регіональна економічна система виявилась нежиттєздатною в кризових умовах.
Створений в регіоні виробничий потенціал, його структура і ефективність є прямим результатом реалізації економічної політики командно-адміністративної економіки в Західних областях України. За рахунок екстенсивного нарощування виробничих потужностей, в першу чергу в природо експлуатуючих галузях, благодатний край був активно перетворений в сировинний придаток імперії.