Цікаві загадки з`являються у ХVI ст., про книгу та її велику роль у навчанні людей: Мовчить, а всіх навчить; Не кущ, а з листками; Без язика, а говорить, без голови, а розуміє, без рук без ніг, а буває скрізь. Таке зацікавлення народу до книги цілком завдячує діяльності Києво-Могилянської Академії, а особливо так званим «мандруючим дякам» (студентам академії на канікулах), що йшли в села учити простий народ. Звідси і з`являються загадки про бурсаків, як їх люб’язно іменує народ: «Голова учена, мова заучена, хто ж він такий?». Загадки з соціальною тематикою заслуговують на особливу увагу.Такі загадки ще не вивчені. Деякі містять натяки на класове розшарування в суспільстві: Ходить пані по майдані, куди гляне – трава в`яне (коса,трава); Чорненьке, маленьке – хоч якого пана з коня зсадить (блоха); Лізу – лізу по чорному залізу – од царських собак не одіб`юся (бджоли). Є загадки , які являють собою, так би мовити, своєрідні епізоди з життя: Лисий віл через ворота дивиться (місяць). Інші загадки є мініатюрними розповідями, які передають і рух: Їхала пані вночі, загубила ключі, місяць ішов ключики знайшов, сонце встало – ключики украло, до себе сховало (роса). Іноді загадки набирають форми стислого діалогу, розмови: Стукотні, гуркотні, куди ви ідете? – смалене, печене нащо вам це? (відра і горшки).
Є чимало загадок, які за оформленням нагадують віршики, або скоромовки наприклад:
Горюн, годун – годунець, Ріжуть мене ножакою
Годував, бідував, Б`ють мене ломакою
Усіх людей годував, За те мене отак гублять
Як упав – пропав, Що всі мене дуже люблять. (хліб)
Ніхто добрим словом не згадав.(горщик)
Чорний, я мов, сажотрус,
Коло пічки все я трусь,
Взимку люблять всі мене.
Відгадайте, хто я є? (вугілля)
Народні загадки кінця ХІХ – початку ХХ ст., відобразили також деякі зміни, що сталися в зв`язку з розвитком капіталістичних відносин: Що росте без дощу? (процент на капітал). Загадка «Крикнула вутка – на морі чутко: збіглися дітки до рідної матки», - спочатку виникненняв XVII ст. одгадувалася як дзвін у церкві, а в записах ХІХ - ХХ ст. – як гудок фабрики чи заводу.
Не сани, не віз, без коня їде – раніше – човен, тепер автомобіль. Із загадок ХІХ - ХХ ст. про паровоз: Біжить корова, гладка, здорова; тікайте з дороги, бо візьме на роги, а за нею телята, та всі близнята (про поїзд і вагони); про літак: Що летить – крила має, а крилами не махає?; Крил не має, а навколо Землі літає? (супутник); По полю бродить, зерно молотить, жне, косить – їсти не просить (комбайн); Хвостом воду бере, носом випускає (водогін); Тепла гармошка, весь дім обігріває (парове отеплення); а ось ряд загадок про електрику: По дроту ходить, пітьму розводить; Огнем не запалиш, водою не загасиш; або Гнотик й склі стримить зі споду, світить ясно народу (електрична лампочка).
Будучи багатими на мальовничі, пластичні елементи, загадки відзначаються різноманітністю ритму, рим, багатством асонансів і алітерацій. Своїм оформленням загадки, як і прислів`я, займають проміжне місце між поезією та прозою, однак ближчі до поезії. {Це видно хоча б із таких прикладів: Біжить свинка, срібна спинка, хвіст конопляний (голка і нитка); Хата боката, вікон забагато – нікуди вийти (невід, яким рибу ловлять); Загадаю загадку,закину на грядку, нехай моя загадка до літа лежить (озимий хліб, що лежить в полі)}3. Багатьом загадкам властивий звукопис: Летіли гусаки, дубові носки і казали: то-то ми, то-то ми (ціпами хліб молотять); Два голуби летять; цмок, цмок об носок (те саме). Іноді загадки виявляли іронічне ставлення мешканців однієї місцевості до інших: «Що то за земля, де мільйон загадок, а нема одгадок?» ( загадка села Глибохори, Турківського району, Львівської області про село Карпатське, що знаходиться неподалік). Відповідно до актуальної проблематики загадки часто відігравали роль виразника цієї події, явища чи епохи : Ой,де ж та країна, щотридев`ять земель, за синім морем, де край пролитий нашим горем,а тії люди Хреста не шанують, а тількиоком ворожим на здобич чатують? ( Османська імперія, що на той період була чи не найбільшою загрозою для місцевого населення, загадка XVI ст., викладена в народній пісні «Про козака – степовика»): По степам ганяє, круків лякає, православних убиває, малих діток нечемних в полон забирає( Ця загадка – страшилка про татарина цілком достовірно передає острах простого люду до татар, які на той час здійснювали набіги). Ось чому так вдало використовуються загадки з давніх часів в літературі. В український літературі загадками або близькими до них реченнями користувалися письменники в XVII ст. Так, І. Галятовський одну із проповідей свого «Ключа разуменія» (Київ 1659) побудував на запитанні, взятому з «Притчей Соломонових»: «Що є латвішого в світі, ніж шлях орла в повітрі, змії на камені і корабля на морі?»
УXVIII ст. обробляв у віршах загадки автор поширеного підручника поетики Аполос Байбаков (1745 – 1801). В український літературі середини ХІХ ст. М. Костомаров обробив казку – загадку про мудру дівчину-семилітку в своїй п`єсі «Загадка». Літературно обробляв народні загадки Л. Боровиковський. Використовували народні загадки й українські письменники Л. Глібов, О. Федькович, І. Франко, С. Васильченко та ін. Л.Глібов уже на схилі свого життя обробляв українські народні загадки в своїх віршах. Він здебільшого розширює і художньо деталізує побутове тло загадок, іноді вводить у розповідь і своїх юних слухачів (читачів), і старого діда-оповідача. Внаслідок цього загадки Л. Глібова перетворюються в досить просторові поетичні твори з селянського життя. П.Тичина увів елементи загадок у свої «Пастелі». В п`єсі – казці для дітей А. Шияна «Котигорошко» герой одгадує загадки, які йому загадує Водяник-Смертоносець. Все сказане доводить велике значення цього виду народної творчості - наукове, художнє, педагогічне. Отже, синтаксична і композиційна будова більшості народних загадок чітка, струнка. Загадки майже не знають складних синтаксичних форм, майже не мають сполучників. Всі ці і інші риси поетичного оформлення народних загадок скеровані на найяскравіше, найстисліше висловлення їх змісту, на легке запам`ятання і поширення серед народних мас.
Висновок
Згідно усього переліченого можна зрозуміти, що загадки відображають матеріальний і духовний світ людини. З них ми можемо довідатися про віднесення насіння до явищ, подій тієї доби. Це ніби досконалий ілюстратор у вир минулого, а крім цього будівничий майбутнього, адже загадки передусім розвивають інтелект, та сприяють духовному зв’язку між поколіннями.
Список використаної літератури
1. Ганич Д.І. Словник української мови. Вид. 4.-К.: Радянська школа, 1979 (ІІ кв.) – 63,25 л. – 3 крб. 60 к. 100 000 екз. 70105
2. Нечуй-Левицький Іван. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. Львів 1876, 80 с.
3. Тейлор Едвард . Первісна культура. – Львів: В-во «Сполом», 2003. -184с. ISBN 966-665-124-6
4. Чижевський Дмитро. Історія української літератури. – Харків.: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного дозвілля», 2006. – 384 с.: іл. ISBN 966 – 343 – 121 – 0
5. Афанасьев. Поэтические воззрения славян на природу. Опыт сравнительного изучения славянских преданий и верований в связи с мифологическими сказаниями других родственных народов, т. 1. М., 1865, стр. 22.
6. Вертій О.І, Народні джерела психологізму творів І.С. Нечуя –Левицького// Народнi твори та етнографія. – 1988. - №6 - 6.9.18
7. Грицай М.С., Байко В.Г., Дунаєвська Л.Ф. Українська народно - поетична творчість. – К. Видавництво Видавничого об`єднання «Вища школа», 1983, ст. 324.
8. Загадки. Упорядкування, вступна стаття та примітки І.П. Березовського. Вид. АН УССР. Київ, 1962 ( Українська народна творчість)
9. Рыбникова М.А. Загадки