3.1. До сходів
Бур’яни (особливо кореневищні, коренепаросткові), багатоїдні комахи-фітофаги, яйця та личинки хлібних жуків і коваликів, борошниста роса, шведська муха.
3.2. Сходи
Цикадки, личинки турунів (жужелиць),злакових мух, бур’яни (особливо кореневищні, коренепаросткові, малорічні), дротяники.
3.3. Кущення осіннє
Цикадки, личинки турунів (жужелиць),злакових мух, бур’яни (особливо кореневищні, коренепаросткові, малорічні), мишоподібні гризуни, борошниста роса
3.4. Фаза осіннього кущення (IIетап органогенезу) та протягом зими
Полівки та мишоподібні гризуни, Цикадки, личинки турунів (жужелиць), дротяники , бур’яни (особливо кореневищні та коренепаросткові).
3.5. Відновлення весняної вегетації
Хлібна жужелиця, пшенична муха, опоміза, озима муха, дротяниками.
3.6. Весняне кущення (III етап органогенезу)
Личинки злакових мух, клопа шкідливої черепашки, гусениці злакової листовійки, Цикадки, личинки турунів (жужелиць), злакових мух, бур’яни (особливо кореневищні та коренепаросткові)
3.7. Фаза виходу в трубку (IV—VIIетапи органогенезу)
Борошниста роса, клоп шкідлива черепашка, гусениці злакової листовійки, личинки злакових мух, бур’яни (особливо кореневищні та коренепаросткові), іржасті хвороби, церкоспорульозна коренева гниль, цикадки
3.8.Фаза колосіння — цвітіння (VIII—IXетапи органогенезу)
Борошниста роса, іржаста хвороба, септоріоз, гельмінтоспоріозна плямистість, фузаріоз, п’явиці.
3.9. Фаза формування зерна (Xетап органогенезу)
Злакові попелиці, хлібні жуки, злакові трипси, личинки клопа – шкідливої черепашки, імаго жужелиць, фузаріоз колоса, іржасті хвороби
3.10. Закінчення формування - наливання зерна (X—XIетапи органогенезу)
клоп-черепашка, інші види клопів, попелиці, хлібні жуки, хлібна жужелиця, злакові трипси.
3.11. Достигання — повна стиглість зерна (XIIетап органогенезу)
Клоп-черепашка , хлібна жужелиця, фузаріоз.
Шкідники озимої пшениці
Велика злакова попелиця (Macrosiphum (Sitobion) avenae F.)
Безкрилі живородні попелиці, які живуть на різних рослинах з родини злакових. Забарвлення тіла від жовтувато-зеленого до оливково-сірого і брудно-червонуватого. Довжина тіла 2- 2,6 мм. Безкрилі живородні самки від 3 до 3,6 мм довжиною. Забарвлення їх вусиків та сокових трубочок світліше.
Живе відкрито на стеблах, листях. Тримається поодиноко або невеликими групами, але ніколи не утворює щільних колоній, як інші види злакових попелиць, дуже рухливі.
Жук-хрестоносець (Anisoplia agricola Роda)
Жук довжиною 10,5-13 мм. Тіло й кінцівки чорні, з металево-зеленим блиском.
У посушливі роки личинки можуть пошкоджувати сходи цукрових буряків. Літ жуків у червні - липні.
Гесенська муха (Мауetiola destructor Say)
Тіло зверху темно-сіре, рудувато-буре, знизу світле. У самки на черевці е червонясті або червоно-бурі плями.
З кінця квітня до початку травня, в період виходу озимих у трубку, з пупаріїв вилітають мухи першого (весняного) покоління, які не живляться і за 5-7 днів відкладають від 50 до 500 яєць, розміщуючи їх по одному або ланцюжком по кілька штук зверху на листки озимої і ярої пшениці. Через 4-7 днів з яєць виходять личинки, які проникають за піхви листків, де присисаються до стебла і живляться його соками. Закінчивши живлення, личинки тут же за піхвами листків заляльковуються всередині пупаріїв. Восени до з’явлення сходів озимих личинки другого-третього поколінь розвиваються на сходах самосіву та на дикорослих злаках, особливо на пирію.
Жук-кузька (Anisoplia austriaca Herbst.)
Жук довжиною 13-16 мм. Тіло і ноги чорні з металево-зеленим блиском. Личинка (борозняк) жовтувато-біла, довжиною до 35 мм. Лялечка довжиною 15-17 мм, жовтувато-біла, з великим останнім члеником, облямованим позаду двома пластинками, вкритими густим опушенням. Яйце біле, кулясте, довжиною близько 2 мм і шириною 1,5 мм. Жуки живляться м'якими зернами пшениці, жита, ячменю, а також деяких дикорослих злаків (тимофіївки, пирію тощо). Один жук протягом життя з'їдає 7-8 г зерна, а ще більше вибиває, знищуючи в цілому 9-10 колосків. З посівів озимої пшениці й жита жуки часто перелітають на посіви ярої пшениці, де спочатку заселяють і пошкоджують краї посівів, поступово рухаючись до їх середини.
Жук-хлібний (Anisoplia segetum Herbst.)
Середнього розміру жук, довжина тіла 8-12,4 мм Тіло густо вкрите жовтуватими волосками, чорне, з бронзовим або металево-зеленим відтінком. Надкрила коричнево-жовті, у самки з чорнуватою плямою біля щитка.
Личинка жовтувато-біла, довжиною до 25 мм. Жуки тримаються переважно на колоссі хлібних злаків, личинки живуть у грунті. За особливостями біології дуже нагадує хлібного кузьку. Відрізняється від інших видів цього роду переважно тим, що з'являється на полях значно раніше за них - під час цвітіння жита. Пізніше, в період наливу зерна, жуки вже закінчують відкладання яєць у грунт і відмирають. Завдяки цьому шкідливість кузьки посівного менша, ніж інших видів кузьок, і полягає переважно в об'їданні пиляків під час цвітіння жита.
Жук-хрестоносець (Anisoplia agricola Роda)
Жук довжиною 10,5-13 мм. Тіло й кінцівки чорні, з металево-зеленим блиском, лише надкрила руді, жовті або бурі, однобарвні або з чорною плямою позаду щитка, чорним швом і якоре- або хрестоподібною (звідси назва) перев'яззю біля середини. Бічні краї надкрил без товстих щетинок. На передньоспинці стирчать короткі волоски. У посушливі роки личинки можуть пошкоджувати сходи цукрових буряків. Літ жуків у червні - липні.
Звичайна злакова попелиця (Schizaphis gramma Rond.)
Безкрила живородна самка з струнким веретеноподібним тілом довжиною 2,7-2,9 мм. Вусики 6-членикові, коротші за довжину тіла. Забарвлення мінливе - від жовто-зеленого до чорного. Немігруючий вид, що розвивається на різноманітних культурних (пшениця, жито, ячмінь, овес, просо, рис, сорго, кукурудза, джугар) та дикорослих злаках. Протягом літа розмножується партеногенетично і лише з настанням осені з'являються особини обох статей. У вересні-жовтні самки відкладають на листя та стебла озимих злаків запліднені яйця, що зимують. Навесні з них виходять личинки, які після четвертого линяння перетворюються на безкрилих самок-засновниць і крилатих самок-розселювачок. Обидві форми самок є живородними. Протягом літа попелиці розвиваються в кількох поколіннях, розвиток одного покоління триває від 8 до 15 днів.
Найбільшої шкоди завдає при ранньому заселенні злаків (під час виходу в трубку). На пошкоджених рослинах збільшується кількість пустих колосків, знижується якість зерна. Пошкоджені рослини жовтіють і в'януть.
Злакова листокрутка (Cnephasia pascuana Hubn.)
Метелик у розмаху крил 15-18 мм. Забарвлення тіла і крил ясно-попелясто-сіре; зрідка трапляються темно-забарвлені особини з бурувато-сірими перев'язями та великою трикутною плямою на крилах. Яйця сплощені, блідо-оранжево-червоні, 0,5 мм у поперечних.
Гусениці багатоїдні - живляться листками та суцвіттями різноманітних складноцвітих, злакових, жовтцевих та ін. У травні-червні вони живуть серед сплутаного павутиною листя і суцвіть кормових рослин.
Молоді гусениці (І-ІІ віку) живуть всередині листків злаків, прогризаючи в паренхімі довгасті міни. Гусениці III віку обплітають вздовж країв верхівкові листки пшениці. Перед їх колосінням вони прогризають ходи між колосом і піхвою листка і виїдають вміст колосків. Гусениці останнього віку в фазу колосіння проникають у міжвузля злаків, де на відстані 6-8 см від основи колоса перегризають соломину. У вогнищах розмноження шкідник знищує від 8 до 25 % стебел пшениці та ячменю.
Клоп шкідлива черепашка (Eurygaster integriceps Put.)
Тіло довжиною 10-13 мм, більш видовжене і опукле, ніж у черепашок попередніх видів. Яйце кулясте, довжиною 1 -1,1 мм, спочатку жовтувато-зелене, пізніше колір змінюється. Личинка подібна до імаго, але дрібніша.
Зимують дорослі клопи в листяній підстилці в полезахисних та пришляхових лісосмугах, садах, у лісах. У кінці березня - на початку квітня, а в північній частині ареалу - в другій половині квітня клопи виходять з місць зимівлі і на початку травня в масовій кількості перелітають на посіви колосових злаків. Клопи часто летять великими групами, долаючи по 5- 20 км за один переліт. Відстань, на яку перелітають ці комахи, досягає 50-100 км.
На Україні черепашка найбільш численна на посівах озимої пшениці, рослинами якої клопи посилено живляться. В кінці квітня - на початку червня відбувається масове відкладання яєць. Личинки висисають сік з вегетативних і генеративних органів рослин. У період жнив черепашки перелітають на інші злаки, а частково - в місця зимівлі.
Мала хлібна жужелиця (Zabrus tenebrioides Goeze)
Жук довжиною 12-16 мм, смоляно-чорний або темно-коричневий, зверху часто з металевим блиском, знизу - смоляно-бурий. Личинки брудно-білі, голова й три грудних сегменти темно-бурі. Зимує в фазі личинки. Жуки з'являються в червні, після виколошування пшениці, коли зерно перебуває у фазі молочної або воскової стиглості. В цей час жуки вночі живляться на колосі пшениці, жита, ячменю і вівса, вдень ховаються під рослинними рештками, грудками землі тощо. Ввечері вони заповзають на колосся й поїдають зерна злаків у фазі молочної та воскової стиглості. Навесні вони піднімаються на поверхню, де до середини травня продовжують пошкоджувати сходи. Личинкова фаза триває 240-250 днів (з вересня по травень). Закінчивши живлення, личинки знову ховаються в грунт на глибину 20-40 см, де утворюють лялечкову комірку.
Озима муха (Opomyza florum Flln.)
Мушка довжиною 3-4,5 мм, тіло і ноги вохряно-жовті. Крила на кінці тупо заокруглені, прозорі, з райдужним блиском, з 4-5 буруватими плямами на кожному. Личинка довжиною 7-8 мм, білувата, циліндрична. Пупарій густо вкритий поперечними борозенками і зморшками, довжиною близько 5 мм.