У разі відсутності потрібних елементів їх можна створити самостійно, як це зроблено в даній роботі у зв’язку з відсутністю бібліотек з вітчизняними компонентами. Для створення компонент необхідно створити схемне позначення та вигляд корпусу в програмах Pcad2009Scemanticта PCAD2009PCB. При чому виводи символів PinsDesignatorsповинні бути однаковими в корпусі та схемному позначенні. Після цього в LibraryManadger створюємо об’єкт під’єднуємо до нього корпус та схемне позначення та в ручну корегуємо та заповнюємо службову інформацію про елемент. А саме: логічне призначення виводів належність до певної секції у багатосекційних елементах, назви виводів, їх еквівалентність. Можна також перенести компонент, схемне позначення або корпус вибравши опцію LibrarysCopy після чого вказуємо з якої бібліотеки копіювати та в яку бібліотеку копіювати елементи. Однією з потужних операції програми є модифікація існуючих елементів елементів. Після того, як елемент створений записуємо його під оригінальною назвою, яка на схемі позначається як тип елемента.
Для створення схемного позначення елемента використаємо програму PCAD2009 Scemantic намалюємо елемент, пронумеруємо виводи елемента та вкажемо однакові для елемента і корпуса елемента значення PinDesignbator, встановимо прив’язку елемента, його тип та схемне посилання і запишемо його схематичне позначення в бібліотеку. В програмі PCAD2009 PCB створимо зовнішній вигляд корпусу компонента. Вкажемо значення PinName, PinDesignator, встановимо прив’язку елемента (точка відносно якої елемент можна обертати), його тип, схемне позначення, та запишемо його в бібліотеку.
Цифрова частина дешифратора дозволяє виділити на фоні завад і других сигналів власний. Схема простого дешифратора індивідуального коду приведена в додатках.
Так як для даної схеми не потрібно мати дешифратор на багатьох можливих важливих варіантах коду. Схема виконана на трьох мікросхемах. При цьому використана властивість КМОП мікросхем працювати при низьковольтному живленні.
Пачки вхідних імпульсів поступають на формувач зібраний з елементів R1, C1, D1.1. Така схема запобігає спрацьовуванню повторювачу сигналу D1.1 від короткочасних завад, а також забезпечує круті фронти імпульсів на виході незалежно від крутизни на вході.
З входу D1.1/3 імпульси поступають на лічильник імпульсів D2 і детектор паузи, зібраний на елементах R2, C2, VD1, D1.2. До тих пір поки на вході D1.1 діє рівень логічного "0", конденсатор С2 через діод VD1 швидко заряджається і на виході D1.2/4 буде діяти логічний "0". В паузі між пачками імпульсів С2 поступово зарядиться через резистор R2 і на виході D1.2 сформується імпульси, додатній фронт який виконує запис стану з виходу лічильника D2/10 в тригер D3.1. Цей же імпульс поступаючи на вхід R переводить лічильник D2 в початковий стан. Даний процес періодично повторюється при появі наступної пачки імпульсів на вході. На тригерах D3.1 і D3.2 зібрані формувачі інтервалів 1,5 і 35 секунд відповідно.
Світлодіод HL1 індукує наявність прийнятого коду і за його станом можна легко визначити яка група датчиків в автомобілі, що охороняється спрацювала.
В якості датчика звукового сигналу використаний п’єзовипромінювач типу ЗП - 25. А для того щоб підвищити гучність його роботи при низьковольтному живленні паралельно з п’єзокерамічним випромінювачем увімкненна котушка L1. Підбираючи номінал резистора R10 можна настроїти частоту низькочастотного генератора так щоб гучність звукового сигналу була максимальною.
Висновки
При освоєнні САПР PCAD2009 було реалізоване трасування плати, для схеми управління освітленням з будь-якого пульту ДУ. РСAD2009 показала себе надійною при реалізації проекту. До недоліків даної системи можна віднести відсутність компонент вітчизняного виробництва та відсутність в стандартній версії PCAD2009 підтримки вітчизняного стандарту. До переваг описаної САПР відноситься зручний для користування Windowsінтерфейс, у порівнянні з попередніми версіями, та швидке створення схеми на основі готових блоків функціональних вузлів.
Література
1. HELP файли по PCAD 2009
2. И.П. Шелестов Радиолюбителям: полезные схемы. – М.:Солон–Р,1999, 216 с ил.
3. В.Л. Шило Популярные цифровые микросхемы: Справочник. – М.: Радио и связь, 1997