Заходи щодо формування стада української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби (стр. 2 из 5)

Перспективи розведення породи – використання тварин чорно-рябої породи, її структурних формувань в усіх зонах України, де створені нормальні умови годівлі й утримання для прояву їх генетичного потенціалу. Переважно рекомендуються зони Лісостепу і Полісся. [9]

1.3 Виведення Української чорно-рябої молочної породи ВРХ

За останні 35–40 років процес породоутворення розвивався найбільш інтенсивно і в широких масштабах. З одного боку, це пов'язано з розробкою нових, інтенсивних технологій, до яких традиційні породи виявились непридатними, з іншого – з розробкою методу штучного осіменіння тварин та можливістю тривалого зберігання сперми плідників.

Якщо 1955–1975 pp. відбувався процес заміни однієї породи іншою, то в наступному двадцятиріччі домінувало створення нових порід шляхом відтворного схрещування так званих комбінованих з бугаями спеціалізованих порід світової селекції.

Саме таким шляхом була створена нова порода чорно-рябої молочної худоби. Фактично до кінця 70-х років повністю завершилось поглинальне схрещування білоголової української породи, а також значною мірою симентальської, з бугаями чорно-рябої породи переважно голландської селекції. Цей процес супроводжувався деяким підвищенням молочності, вмісту жиру в молоці та покращанням технологічності вим'я у помісей. Проте істотних змін щодо основних селекційних ознак не відбулось.

Наприкінці 70-х років було висунуто концепцію й розроблено програму створення молочного типу чорно-рябої худоби. При цьому поліпшуючою визначено голштинську породу, яка вигідно відрізнялась від чорно-рябої високими надоями, великими розмірами, молочним типом будови тіла, добре розвиненим, «машинним» вим'ям, міцним кістяком. Передбачалось створити проміжним між вихідними породами тип худоби, що синтезує високий надій, технологічність голштинської, жирномолочність та задовільні м'ясні якості голландизованої чорно-рябої худоби.

Внаслідок схрещування вітчизняної чорно-рябої білоголової української, симентальської порід з голштинськими бугаями сформовано три внутріпородні типи нової породи, які відрізняються материнською основою, часткою спадковості поліпшуючої породи і залежно від цього – різним проявом селекційних ознак: центрально-східний, західний та поліський.

Найбільш крупний і високопродуктивний масив становить центрально-східний внутріпородний тип, створений на основі симентальської та голландської худоби з використанням, насамперед, чистопородних бугаїв-плідників голштинської породи. Частка спадковості поліпшуючої породи в цьому типі знаходиться в межах 5/8–7/8.

Тваринам цього типу притаманна міцна, щільна конституція, гармонійність будови тіла, чорно-ряба масть з перевагою чорних або білих плям. Вим'я ванноподібної чи чашоподібної форми, з великим запасом, щільно прикріплене і пропорційно розвинене. Голова чітко окреслена, продовгувата, часто з білою проточиною. Шия довга, з тонкою складчастою шкірою. Лопатки косо і щільно прилягають до тулуба, холка гостра, спина рівна і пряма, іноді з випинаючими остистими відростками, що не є вадою, поперек широкий і рівний, зад широкий, довгий, з незначним нахилом від маклоків до сідничних горбів, добре омускулений. Кінцівки міцні, скакальні суглоби добре розвинені. Характерним є добре розвинена середня частина тулуба виражений молочний трикутник. Ребра широко і косо поставлені, груди глибокі, середньої ширини.

Молочна продуктивність у кращих племінних стадах становить 6000–8000 кг молока жирністю 3,6–3,8%. У породі є чимало тварин з надоєм 10000 кг молока. Жива маса дорослих корів – 600–650 кг, бугаїв – 850–1100 кг. Телиці при добрій годівлі досягають живої маси у 12 міс. 290–300 кг, у 18 – 400–420, бугайці – відповідно 380–400 і 500–520 кг, мають при цьому задовільні м'ясні якості. Центрально-східний тип за чисельністю становить 65–70% поголів'я породи.

Дещо дрібніша чорно-ряба худоба західного регіону, в основі якої – представники європейської селекції: голландська, німецька, дещо в обмеженій кровності голштинська худоба. За будовою тіла тварини західного внутріпородного типу наближаються до центрально-східного, поступаючись йому за продуктивністю на 10–15%.

На Поліссі сформовано тип худоби, який є похідним від білоголової української, голландської порід. У неї частка спадковості голштинів невелика, тому їй притаманний некрупний, в основному комбінований тип тілобудови.

У складі породи та її внутріпородних типів представляються до апробації структурні формування: київський, харківський і подільський заводські типи, лінії бугаїв Монтфреча 91779 КЧП-540, Суддина 1696624 КЧП-749, Астронавта. 1696981 КЧП-735, Ельбруса 897 КГФ-10, Борда 33811246, Алема 5113607.

У нових лініях є достатня кількість продовжувачів для широкого розповсюдження. Так, в лінії Астронавта 56 оцінених бугаїв, в т.ч. 22 поліпшувачі, Монтфреча – 57 і 29, Суддина – ЗО і 17, Ельбруса – 43 і 13. Загальна кількість лінійних оцінюваних бугаїв – 286. В племінних стадах виведено десятки високопродуктивних родин та окремих тварин.

Загальний масив чорно-рябої молочної породи становить 2565 тис. голів, в т.ч. 1800 тис. корів і 950 бугаїв-плідників, за чисельністю порода вийшла на І місце в Україні.

У 24 базових племінних господарствах на 1.01.1994 р. було 40750 маток, в т.ч. 16305 корів.

Українська чорно-ряба порода та її структурні формування створена у господарствах Київської, Вінницької, Черкаської, Полтавської, Харківської, Хмельницької, Львівської, Рівненської, Житомирської, Волинської, Чернівецької областей.

Яка перспектива подальшої селекції чорно-рябої худоби в Україні? Без сумніву, перевага буде за спеціалізованим молочним типом, в який трансформуються вказані внутріпородні типи внаслідок використання плідників голштинської породи. Проте це перспектива. Форсувати даний процес, як показують результати досліджень абсолютної більшості науковців, недоцільно.

Створення окремих стад і навіть масивів чистопородної голштинської худоби можливе в тих умовах годівлі й утримання, які гарантують вже сьогодні або в найближчі 3–5 років одержання надоїв молока від корови 5–6 тис. кг і більше. Завдання науковців – визначити ці господарства і зони.

В умовах сьогодення основою селекції чорно-рябої худоби повинна бути не кровність за голштинською породою, що не є само метою, а, за тезою відомого вченого-селекціонера Ф.Ф. Ейснера, добір на підставі оцінки за власною продуктивністю, типом та якістю потомків тих тварин, які у конкретних умовах оплачують корми найбільшим виходом продукції за тривалого збереження високої плодючості й здоров'я. [10]

2. Матеріал і методика виконання курсової роботи

Завдання та методику виконання даної курсової роботи отримано на кафедрі «Екотрофології» Білоцерківського ДАУ.

Матеріали для виконання курсової роботи отримані в читальному заліБілоцерківського ДАУ.

При виконанні курсової роботи використовувались наступні формули:

- розрахунок річних норм кормів:

К_рік – річна норма кормів;

К_д – добова потреба в кормах;

N – к-ть днів згодовування.

- розрахунок посівних площ:

S – площі посівів;

Крік – річна норма кормів;

У – урожайність культури по даному виду корму.

3. Розрахункова та аналітична частина

3.1 Годівля тварин

Синтез молока – фізіологічний процес пов'язаний з значною інтенсивністю обміну речовин і обумовлюється напруженою роботою всього організму корів. Досить сказати, що для утворення тільки 1 л молока необхідно, щоб через вим'я корови пройшло 400–500 л крові. При добовому надої 25 кг молока через молочну залозу повинно пройти близько 10–12,5 т крові. Тому в період лактації значно зростає навантаження на серцево-судинну і нервову системи, органи травлення і дихання. А якщо врахувати й те що у корови за лактацію (при надої 4000–6000 кг молока) з молоком виділяється 10056–15084 МДж енергії, 144–220 кг білка, 150–300 жиру, 200–300 цукру, 6–9 кальцію, 4,5–7 кг фосфору, то можна уявити розмір енергетичних та інших затрат організму. Раціональне поповнення їх є основою високої продуктивності, повного використання генетичного потенціалу корів і, нарешті, високої економічної ефективності виробництва молока. Тут, як і в інших галузях тваринництва, виявляється загальна закономірність: інтенсифікація годівлі (підвищення рівня живлення і концентрації енергії у раціоні) супроводжується зростанням ефективності використання обмінної енергії на синтез молока. Наочно це проявляється підвищенням надою та зменшенням витрат кормів з розрахунку на одиницю продукції. Так, збільшення витрат кормів на одну корову за рік від 3500 до 5100 корм, од., зокрема комбікорму від 250 до 450 г. на 1 кг молока, сприяє підвищенню молочної продуктивності від 3000 до 5500 кг і зменшенню витрат кормів на 1 кг молока від 1,16 до 0,93 корм. од.

Інтенсифікація годівлі молочної худоби – це не тільки підвищення рівня і концентрації доступної енергії у раціоні, а й утворення за рахунок відповідного балансування раціонів, найсприятливішого співвідношення енергії, поживних і біологічно активних речовин, що забезпечують максимальну оплату корму продукцією, збереження здоров'я і відтворної функції протягом усього періоду виробничого використання.

В міру нагромадження експериментальних і виробничих даних, що характеризують потребу тварин в енергії та поживних речовинах удосконалюються диференціація й деталізація норм годівлі. Значно збільшилась кількість показників за якими балансують кормові раціони, внаслідок чого набагато підвищується ефективність годівлі тварин. [1]

Правильна оцінка якості, контроль за заготівлею й зберіганням кормів – важливі заходи у профілактиці захворювань і підвищенні продуктивності тварин, особливо в умовах промислової технології виробництва. Тому контроль за доброякісністю кормів і правильним їх використанням повинен бути у центрі зору зооветеринарних працівників.