2.4 Економічна ефективність виробництва соняшнику
Економічна ефективність – це таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва. Вимірювальну систему економічної ефективності сільськогосподарського виробництва доцільно будувати таким чином, щоб вона була здатна повністю розкривати дві взаємопов’язані і взаємодіючі результативні сторони діяльності аграрних підприємств – раціональність використання ними землі через показники загального ефекту, приведені до одиниці площі сільськогосподарських угідь, і економічність виробництва, показники якої розкривали б, якою ціною одержано цей ефект.
Економічну ефективність виробництва насіння соняшнику розглянемо в таблиці 2.15.
Таблиця 2.15
Економічна ефективність виробництва соняшнику
| Показники | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2004 % до 2000р |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| Площа посіву соняшнику, га | 577 | 552 | 594 | 548 | 779 | 135 |
| Валовий збір соняшнику ц/га | 4789,1 | 6679,2 | 5340,1 | 4215 | 5361 | 111,9 |
| Собівартість виробництва соняшнику, тис. грн. | 80 | 121,2 | 220,6 | 248,1 | 233,1 | 291,4 |
| Прямі затрати праці на виробництво соняшнику, тис. люд.год. | 17 | 10 | 29 | 13 | 2 | 247 |
| Продано соняшнику, ц | 1545 | 6354 | 4994 | 3486 | 4772 | 308,8 |
| Виручка від реалізації соняшнику, тис. грн | 98,4 | 347,8 | 484,8 | 263,8 | 505,1 | 513,3 |
| Собівартість реалізованого соняшнику, тис. грн. | 25,8 | 115 | 205,4 | 205,2 | 207,4 | 803,8 |
| Прибуток від реалізації соняшнику, тис. грн. | 72,6 | 232,8 | 279,4 | 58,6 | 297,7 | 410,1 |
| Урожайність соняшнику, ц/га | 8,3 | 12,1 | 8,99 | 7,7 | 6,88 | 82,9 |
| Виробництво соняшнику на 100га ріллі, ц. | 101,1 | 141,0 | 130,02 | 47,08 | 130,3 | 128,8 |
| Рівень товарності, % | 32,3 | 95,1 | 93,5 | 82,7 | 89,1 | - |
| Трудомісткість, люд.-год./ц. | 3,35 | 1,5 | 5,43 | 6,56 | 0,56 | 16,72 |
| Виробнича собівартість 1ц. соняшнику, грн. | 16,69 | 18,21 | 41,31 | 58,86 | 43,48 | 260,6 |
| Ціна реалізації 1ц., грн. | 63,7 | 54,7 | 97,07 | 72,09 | 87,2 | 136,8 |
| Прибуток на 1ц реалізованого соняшнику, грн. | 47,0 | 36,6 | 55,95 | 16,86 | 62,4 | 132,7 |
| Рівень рентабельності, % | 90,8 | 192,1 | 136,03 | 30,52 | 143,5 | - |
| Отримано на 1га посіву, грн.: | ||||||
| - виручки | 170,5 | 630,1 | 816,6 | 256,8 | 648,4 | 380,3 |
| - прибутку | 125,8 | 421,7 | 470,37 | 60,06 | 382,2 | 303,8 |
| Отримано на 1люд.-год. витрат праці, грн.: | ||||||
| - виручки | 5,8 | 34,8 | 16,7 | 6,68 | 6,28 | 108,27 |
| - прибутку | 4,3 | 23,3 | 9,63 | 1,56 | 1,39 | 32,3 |
| Окупність виробничих витрат: | ||||||
| - виручкою | 1,2 | 2,9 | 2,19 | 0,76 | 1,06 | 88,3 |
| - прибутком | 0,9 | 1,9 | 1,26 | 0,18 | 0,24 | 26,6 |
Аналізуючи дану таблицю, можна зробити наступні висновки. За рахунок збільшення площі посіву соняшника в 2004 році на 202 га (35%) валовий збір соняшнику збільшився на 571,9 тис. грн. (11,9%). Собівартість виробництва соняшнику збільшилась на 153,1 тис. грн.. (191,4%). Прямі затрати праці на виробництво соняшника збільшились на 25 тис. люд.-год. (147%). Кількість проданого насіння соняшника збільшилась на 3227 ц., тобто на 208,8%. Виручка від реалізації соняшника збільшилась на 413,3%. Собівартість реалізованого соняшника збільшилась на 181,6 тис. грн.. (703,8%). Прибуток від реалізації соняшника збільшився на 225,1 тис. грн.. (310,1%). Виробництво соняшника на 100га ріллі збільшилась на 28,8%. Трудомісткість збільшилась на 197,3%. Виробнича собівартість 1ц. соняшнику збільшилась на 160,6%. Собівартість 1ц. реалізованого соняшника збільшилась на 26,61 грн., тобто на 158,4%. Ціна реалізації 1ц. соняшника збільшилась на 23,5 грн. (36,8%). Прибуток на 1ц. реалізованого соняшника збільшився на 15,4 грн., тобто на 32,7%. Кількість отриманої виручки на 1га посіву збільшилась на 280,3%. Кількість прибутку на 1 га посіву збільшилась на 203,8%. Кількість отриманої виручки на 1 люд.-год витрат праці збільшилась на 8,27%, а прибутку – зменшилась на 67,7%. Окупність виробничих витрат виручкою зменшилась на 11,7%, а прибутком – на 73,4%.
Роблячи узагальнюючий висновок по 2 розділу можна сказати, що ТОВ “Тур” має усі можливості для кращого забезпечення потреб населення в рослинній олії, а тваринництва – у білкових кормах. Для цього слід збільшувати виробництво насіння соняшника за одночасного зниження їх витрат, що можливо завдяки: зростанню урожайності культури замість розширення посівних площ; скороченню втрат насіння соняшника на стадіях збирання, заготівлі та переробки; широкому застосуванню індустріальної технології виробництва соняшнику, що дасть змогу збільшити урожайність на 3-4 ц. на 1 га (при цьому прямі затрати праці знижуються на 30-50%, виробнича собівартість – на 10-15%. А рентабельність виробництва на 25-30 пунктів вище, ніж за традиційної технології); застосуванню прогресивних форм господарювання; організації та оплати праці; раціональному використанню матеріальних засобів.
РОЗДІЛ 3
ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ
3.1 Впровадження технології з мінімального обробітку ґрунту.
На заході фермери вже досить давно використовують технології, завдяки яким можна зекономити пальне, скоротити час і загалом затрати на підготовку ґрунту до сівби. Хотілося б більш детально ознайомитися з цими технологіями.
Гордістю України завжди були народючіші у світі чорноземи. Упродовж мільйонів років природа створювала систему відтворення родючого шару ґрунту, використання якого людиною стало найпершою умовою її життя та розвитку. Зміни пір року, періодів вегетації та відмирання рослин створювали постійний покрив із рослин та рослинних решток. Забезпечуючи надійний захист поверхні ґрунту від висушую чого проміння, вітру та водної ерозії. А самі рослинні рештки під дією мікроорганізмів поступово розкладалися, з року в рік додаючи в грунт органічні речовини, які є основою родючості. Відмираючи коріння та газообмін від діяльності бактерій підтримували природну корисність ґрунту, сприяючи аерації та насиченню вологою, забезпечуючи умови для нових циклів життя рослин.
Зростання конкуренції на ринку сільськогосподарських товарів. Передусім зерна та соняшнику, зростання капіталомісткості сільськогосподарського виробництва. схильність цін до значних коливань, дедалі активніша увага до екологічних аспектів сільгоспвиробництва змусили фермерів переглянути традиційні методи господарювання та системи землеробства.
Усе привабливішою альтернативою традиційному орному землеробству стає рослинництво з мінімальним та нульовим, без оранки, обробітком ґрунту, тобто повернення до методів, створених і перевірених самою природною. Розвиток техніки і технології за останні роки дає можливість дедалі ефективніше поєднувати сили природи з творчістю людини у вигляді сівозмін, зрошення, генетичного поліпшення рослин та ін.
Ґрунтозахисна технологія – це така технологія, коли:
- на поверхні ґрунту після збирання залишаються рослинні рештки культурних рослин (не менш як 30%) без наступного загортання;
- посів здійснюється в необроблений грунт, вкритий рослинними рештками культурних рослин – попередників;
- обробіток ґрунту проводиться тільки в зоні загортання насіння висівним апаратом (у рядку).
Ґрунтозахисна технологія відкриває шлях до повноцінного використання таких переваг:
- скорочення затрат на придбання та експлуатацію техніки, зменшення зносу машин;
- зменшення витрати палива;
- зменшення ущільнення ґрунту під впливом техніки;
- зменшення водної та вітрової ерозій;
- підвищення родючості ґрунту за рахунок збільшення вмісту гумусу, мікроелементів, вуглецю, азоту;
- стабільні врожаї;
- економія робочого часу;
- поліпшення інфільтрації води у грунт, краще насичення ґрунту вологою;
- зростання біологічної активності у ґрунті і на полях;
- поліпшення стану довкілля за рахунок зменшення викладів поливних газів, виносів гербіцидів та добрив з полів.
Посів без обробітку ґрунту (нульовий обробіток, прямий посів, без орний посів) – це класична ґрунтозахисна технологія, за якої грунт залишається незайманим від збирання попередника до посіву нової культури. Почасти цілковитий спокій ґрунту може бути порушений лише інжекторним внесенням добрив у рідкій формі.
Мінімальний обробіток – це технологія, яка передбачає один (дисконтування після збирання) або два (рихлення чизельним плугом восени плюс дискова борона або культиватор навесні) обробітки ґрунту. Сюди ж належить так зване “мульчування”, коли рослинні рештки подрібнюються і частково загортаються у грунт комплексним (інтегрованими ) агрегатами (прикладом, культиватором зі стрілчастими лапами у зчепленні з дисковою бороною).