Застосування різних біологічних засобів, поряд з охороною навколишнього середовища і здоров’я людей, забезпечує високу технічну і економічну ефективність. Особливо високий економічний ефект дають біометоди в умовах закритого ґрунту, де є можливість повного виключення хімічних засобів захисту рослин, а окупність витрат – 47 разова. Крім того, ширше застосування біометоду дає можливість підвищити якість сільськогосподарської продукції.
Біологічний метод регулювання чисельності шкідливих організмів розвивається в двох напрямах. Перший пов’язаний з розробкою прийомів, що враховують і підвищують активність природних ресурсів корисних організмів. Другий напрям пов’язаний з утворенням і застосуванням активних засобів біологічної боротьби із шкідниками і хворобами.
Раціональне застосування хімічного методу. Хімічний метод боротьби передбачає використання різних хімічних речовин – пестицидів, отруйних для шкідливих організмів. Перевага його полягає в можливості швидкого і ефективного застосування. Однак, хімічний метод боротьби має недоліки, які пов’язані з прямою і побічною дією пестицидів.
Безпека використання хімічних засобів досягається при виконанні двох вимог: необхідно, щоб продукти харчування і корми для тварин не містили залишків токсичних речовин, що перевищують гігієнічні норми, не допускаючи нагромадження залишків пестицидів в об’єктах навколишнього середовища.
Механічний метод трудомісткий, тому його застосовують переважно в найбільш інтенсивних галузях рослинництва або тоді, коли немає можливості застосовувати інші, більш досконалі методи.
Фізичний метод застосовують головним чином для боротьби із шкідниками у період зберігання врожаю і продуктів його переробки.
Карантин рослин передбачає систему заходів, спрямованих на запобігання ввезення в країну нових видів шкідників і хвороб, а також на виявлення, обмеження і ліквідацію вогнищ розмноження уже прониклих на нашу територію іноземних видів, які у нас мають локальний характер поширення.
4.4 Підвищення стійкості виробництва соняшнику у надзвичайних ситуаціях.
Для успішного виробництва соняшника, безпеки праці робітників при його виробництві, захисту соняшнику і продукції його переробки, створені служби, установи і формування цивільної оборони.
Для безпосереднього проведення заходів захисту соняшнику і продукції його переробки створюються такі формування цивільної оборони: команди захисту рослин (КЗР), бригади захисту рослин (БЗР), спеціалізовані групи захисту рослин (СГЗФ).
Команди захисту рослин створюються на всіх об’єктах сільськогосподарського виробництва із працівників, які працюють в рослинництві, і оснащуються технікою, наявною в господарстві.
Бригади захисту рослин створюються у вищих і середніх навчальних закладах агрономічного профілю із викладачів і студентів старших курсів. Бригади є резервом державної і обласних служб та призначені для надання допомоги командам об’єктів при ліквідації осередків масового ураження соняшнику і його врожаю.
Спеціалізовані групи захисту рослин створюються на базі науково-дослідних інститутів і дослідних станцій агрономічного профілю. Вони можуть брати участь у розробці ефективних заходів ліквідації осередків ураження і вирощування соняшнику на забрудненій чи зараженій території.
Основними заходами, які проводять завчасно, є: планування заходів захисту соняшнику і його врожаю в надзвичайних ситуаціях; створення формувань захисту соняшника; забезпечення формувань засобами індивідуального і колективного захисту та іншим табельним майном; організація і проведення навчання з ЦО особливого складу служб, установ і формувань; організація і проведення науково-дослідних робіт захисту і знезаражування посівів соняшнику, виведення стійких проти хвороб і шкідників сортів соняшнику; створення хімічних засобів і техніки для захисту соняшнику і його урожаю від шкідників і хвороб; вапнування кислих грунтів; створення запасів хімічних засобів захисту рослин проти небезпечних хвороб і шкідників; створення постійного перехідного фонду страхових запасів насіннєвого матеріалу, продовольства; розробка енергозберігаючих технологій для вирощування і доведення до кондиції урожаю; розробка варіантів сівозмін для надзвичайних умов; розробка спрощених технологій вирощування соняшнику та переробки, в разі потреби, урожаю в господарствах; створення запасів матеріалів для укривання урожаю.
Заходи ЦО в виробництві соняшнику при загрозі надзвичайної ситуації: введення в дію планів ЦО об’єкта, які передбачають заходи виробництва соняшника при загрозі надзвичайної ситуації; приведення в повну готовність сил і засобів захисту рослин; доукомплектування засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної, хімічної розвідки і дозиметричного контролю та іншим табельним майном; перевірка готовності технічних засобів для дезактивації, дегазацій і хімічного захисту рослин; укриття сільськогосподарської техніки, запасів хімічних засобів захисту, мінеральних, органічних добрив; організація спостереження за посівами.
РОЗДІЛ 5
ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Зернове господарство та олійне виробництво України є стратегічною, ключовою і найбільш ефективною галуззю народного господарства. Зерно, соняшник і вироблені з нього продукти завжди були і надалі будуть ліквідними, оскільки вони становлять основу продовольчої бази і безпеки держави. Населення найбільше сприймає і налінегативніше реагує на нестачу хлібо - та олієпродуктів або підвищення цін на них. Від того як використовує свої зернові та олійні ресурси держава, залежить добробут її громадян.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Тур” створене у лютому 2002 року шляхом реорганізації сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу “Агрофірма ім. Леніна” і є правонаступником СВК “Агрофірма “Весна” Мелітопольського району Запорізької області. Товариство було створено сьома учасниками, які є громадянами України.
Так як за останні роки не було випущено нових Законів України та Постанов Кабінету Міністрів України щодо виробництва соняшнику, ТОВ “Тур” в своїй виробничо-економічній діяльності користується джерелами аграрного права по вирощуванню зернових культур, а саме такими:
- Закон України “Про насіння і садивний матеріал ” від 26 грудня 2002р.;
- Закон України “Про карантин рослин” від 30 червня 1993р.;
- Закон України “Про захист рослин” від 14 листопада 1998р.;
- Указ Президента “Про додаткові заходи щодо стабілізації ринку зерна” від 19 травня 2003р.;
- Закон України “Про зерно та ринок зерна в Україні” від 4 липня 2002р.;
- Закон України “Про насіння” від 15 грудня 1999р.;
- Закон України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” від 23 грудня 1997р.;
- Закон України “Про окремі питання розвитку селекції та насінництва сільськогосподарських культур” від 10 вересня 1998р.;
- Закон України “Про пестициди і агрохімікати” від 2 березня 1995р.;
- Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” від 21 квітня 1993р.;
- Наказ Міністерства Аграрної політики “Про затвердження Порядку розрахунків із постачальниками та зберігачами насіння сільськогосподарських рослин державного насіннєвого фонду та користувачами” від 17 грудня 2004р.;
- Постанова Кабінету Міністрів України “Про закупівлю продовольчого зерна врожаю 2004р.” від 28 квітня 2004р.;
- Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Державної програми створення сприятливих умов для стабілізації та розвитку рослинництва на 2005-2010 роки” від 17 листопада 2004 р.;
- Постанова Кабінету Міністрів України “Про забезпечення реалізації деяких положень Закону України”, “Про зерно та ринок зерна в Україні” від 17 листопада 2004р.;
- Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення державної реєстрації спеціальних харчових продуктів і висновків санітарно-епідеміологічної експертизи на продовольчу продукцію” від 23 липня 2004р.;
- Закон України “Про податок на додану вартість (щодо операцій з продажу сільськогосподарської продукції)” від 15 червня 2004р.;
- Закон України “Про внесення змін до Кодексу України про адмінправопорушення щодо відповідальності за правопорушення законодавства в галузі насінництва, розсадництва та охорони прав на сорти рослин ” від 17 червня 2004р.;
- Постанова Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 1999р. “про посилення контролю за якість зерна та продуктів його переробки”;
- Закон України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років ” від 18 січня 2001р.;
- Господарський Кодекс України;
- Земельний Кодекс України;
- Указ Президента “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям”.
Господарство є юридичною особою, свою діяльність здійснює згідно господарського Кодексу України. Основною формою здійснення повноважень трудового колективу є загальні збори.
ТОВ “Тур” самостійно вибирає напрямок сільськогосподарського виробництва, його структуру та об’єм самого виробництва, розпоряджається виробленою продукцією та доходами, здійснює різні діяльності, які не суперечать законодавству України.
Закон України “Земельний Кодекс України” був прийнятий 25 жовтня 2001 року, в ньому визначені зміни, що відбулися в аграрному секторі економіки.
Стаття 78 Земельного Кодексу регламентує право власності на землю. Право власності на землю – це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками.
Після паювання земель кожним робітником одержано паї на основі Указу Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність” від 3 грудня 1999 року.
Оскільки в агропромисловому комплексі України відбулася аграрна реформа на сучасному етапі значна частина сільськогосподарських підприємств мають орендні відносини з урахуванням таких принципів оренди: