Прописна істина: якщо селянська продукція потрібна державі, вона повинна скуповуватися й сприяти збільшенню виробництва.
В усьому світі, дотуючи виробництво молока і м'яса, держава укладає із сільськогосподарським виробником "джентльменську угоду": ми (держава) компенсуємо частину ваших витрат, ви поставляєте продукцію першої потреби за помірними цінами.
Перша частина цієї угоди для основної маси українських виробників продукції — так і не запрацювала. Наші джентльмени селянських подвір'їв дружньої підтримки уряду наразі позбавлені й сподіваються лише на удачу. А помірні ціни влада (на шкоду селу) штучно стримує завезенням дешевого продовольства з країн із дотаційним с.-г. виробництвом. Як не крути, але дві третини нереалізованого потенціалу у виробництві молока й м'яса залежать від аграрної політики однойменного міністерства і його фінансового забезпечення. Дві третини — це диспаритет цін на м'ясо-молочну продукцію селян і низька продуктивність стада великої рогатої худоби [16].
Завезення дешевої сировини (імпорту) відбувається на тлі реального збільшення виробництва м'яса в Україні. До того ж, згідно з планами на 2007 рік, українські товаровиробники взяли на себе зобов'язання випустити на ринок додатково ще 150 тис. тонн м'яса. А це свідчить про те, що в країні є повна можливість забезпечити населення високоякісною продукцією без участі імпорту [17].
ЄС не пошкодував 2,3 млрд. екю (попередниця євровалюти), щоб напередодні другого тисячоріччя спробувати зрозуміти, чому три колишні радянські "сестри" (Росія, Білорусія, Україна) не здатні виробляти прибуткове молоко в умовах вільного ринку. В Україні під мікроскоп експертів Європейського Союзу (проект ТАСІ5) потрапила молочна індустрія Кіровоградської і Чернівецької областей.
Завжди цікаво подивитися на себе збоку очима європейських сусідів. З цього великого за обсягом аналізу (на 60 сторінок тексту) випливає, що:
- наші пасовища, зарослі бур'яном, — це лише майданчики для прогулянок корів. Щоб стати повноцінними кормовими столами, вони повинні бути засіяні райграсом і білою конюшиною, з розрахунку 1-1,5 га на корову, й бути розташованими на відстані не далі 1 км від ферми;
- солома — не корм (підкреслено кілька разів!) і має бути вилучена з раціону корів;
- раціони худоби незбалансовані, у них завищена частка зернових як плата за низькоякісне випасання й нікудишній за якістю силос;
- технологію якісного силосування повсюдно порушують (запізніла стадія збирання трав, недостатнє подрібнення, сильне забруднення силосної маси, задовгі терміни заповнюваності силосних траншей, для їхнього укриття не завжди використовують плівку). Втрати якості силосу з цих причин сягають 40-60%;
- дуже висока витрата пального на виробництво фуражу: 200-400 л/га проти 50-100 л/га в ЄС;
- відтворення стада залишає бажати кращого навіть там, де ним займаються;
- ідентифікація поголів'я не стала повсюдною й повсякденною нормою життя;
- річне виробництво молока в країнах ЄС досягло, в середньому, 5000 л (у лідерів — 6000 л) на корову за рік [14].
Завдяки відчайдушному "ринковому" вирізуванню молочного стада, за надоями молока . Україна сьогодні займає нестабільне й малопочесне лідерство серед країн співдружності, але відстає від цивілізованої Європи й розвинутих країн Північної Америки, відповідно, вдвічі-втричі [16].
1.3Показники ефективності виробництва ВРХ. Методика їх визначення
Ефективність виробництва яловичини і телятини характеризується системою таких показників:
- продуктивність тварин - середньодобовим і річним приростом живої маси молодняка,
- живою масою однієї голови відгодівельного поголів'я при реалізації;
- затрати праці і кормів на 1 ц приросту живої маси;
- собівартістю 1 ц приросту і 1 ц живої маси молодняка;
- ціною реалізації 1 ц живої маси;
- прибутком з розрахунку на 1 ц живої маси; рівнем рентабельності виробництва яловичини [1].
Специфічними показниками економічної ефективності виробництва м’яса є вихід валової продукції з розрахунку на 100 корм. од., на 1 грн. витрат на корми та витрати кормів (у кормових одиницях) на виробництво 1 ц молока[13]. Перший з них визначається відношенням обсягу валового виробництва м’яса ВРХ до витрат кормів у натуральному чи вартісному виразі. Другий показник є оберненим до нього. Крім них застосовують також показник окупності кормів, тобто покриття їх вартості за рахунок отриманої продукції.
До показників продуктивності праці належать:
а) вихід валової продукції на середньорічного працівника;
б) те ж, на 1 людино-годину та 1 людино-день;
в) затрати праці на виробництво одиниці продукції [3].
Перші три з них обчислюються відношенням обсягу валового виробництва яловичини до відповідної кількості людино-годин, людино-днів витрачених на виробництво даної продукції, або середньорічної кількості працівників. Затрати праці на виробництво одиниці продукції є оберненим показником до вищезазначених.
Рівень економічної ефективності виробництва яловичини можна визначити лише з використанням системи взаємопов'язаних показників[13].
Основою об'єктивної оцінки господарської діяльності сільськогосподарських підприємств є прибуток від реалізації м’яса та рівень рентабельності, який визначають як процентне відношення прибутку до собівартості товарної продукції. Він залежить від собівартості одиниці продукції та реалізаційних цін.
Собівартість виробництва одиниці продукції – це виробничі витрати на одиницю продукції. З урахуванням показника собівартості здійснюється спеціалізація сільського господарства, тобто в кожній зоні, в кожному регіоні в першу чергу виробляється той вид продукції, який обходиться з найменшою собівартістю.
Рівень рентабельності здебільшого обчислюють лише для товарної продукції, використовуючи інформацію про обсяг реалізованої продукції, грошові надходження від її реалізації та про собівартість товарної продукції. У господарствах, де є збиткові галузі, крім рівня рентабельності, доцільно обчислювати показник відношення виручки від реалізації продукції (в процентах) до її собівартості. Коли виробництво продукції рентабельне, цей показник буде на 100 % більший від рівня рентабельності, а якщо збиткове, то він буде менший від 100 % на рівень збитковості [5].
На детальність і точність аналізу ефективності і прибутковості виробництва валової продукції молока значно впливають ціни, у яких вона обчислюється. Для визначення вартісних показників рівня продуктивності праці використовують порівнянні ціни 2005 року. Однак для обчислення окупності витрат в скотарстві такі ціни непридатні. Для розрахунку окупності витрат необхідно валову продукцію тваринництва визначити у фактичних цінах реалізації. Фактичну суму прибутку також обчислюють як різницю між виручкою від реалізації продукції тваринництва та її повною собівартістю.
Отже, вихід валової продукції на 1 грн. витрат є одним з підсумкових показників ефективності виробництва м’яса ВРХ [13].
2. Ефективність виробництва ВРХ у підприємстві
2.1 Характеристика природно-економічних умов підприємства
Сільськогосподарське підприємство ТОВ «Аграрій СВПП» розташоване в с. Краснопілка, Уманського району, Черкаської області. Природно-кліматичні умови обумовлюються його місцезнаходженням в Лісостеповій зоні. Так середньорічна кількість опадів в даному регіоні складає 500-550 мм ртутного стовпчика, середня температура взимку знаходиться на рівні -5ºC, а влітку коливається в межах 19-20ºC, переважаючий напрям вітру – північно-західний. Переважними є такі типи ґрунтів: чорноземи опідзолені і темно-сірі опідзолені, чорноземи реградовані, ясно-сірі та сірі лісові. Ресурси місцевого стоку складають 50-75 тис. м3 на 1 м2у рік. Таким чином, такі сприятливі природно-кліматичні умови зумовлюють розвиток сільського господарства в даному регіоні.
Не менш важливими для розвитку господарства є й такі показники, як наявність ресурсів та віддаленість від пунктів реалізації певних видів продукції. Крім того, економічні умови виробництва характеризуються розмірами і організаційною структурою, спеціалізацією і галузевою структурою, інтенсивністю виробництва.
Проведемо аналіз основного засобу виробництва даного підприємства – земельних ресурсів у таблиці 2.1.:
Таблиця 2.1.
Структура земельних ресурсів ТОВ "Аграрій СВПП"
| Угіддя | Усього, га | В середньому за три роки | 2008 р у % до: | |||
| 2006р | 2007р | 2008р | 2006 р | 2007 р | ||
| Усього сільськогосподарських угідь | 1614 | 2480 | 2707 | 2267,0 | 167,7 | 109,2 |
| у тому числі рілля | 1614 | 2480 | 2707 | 2267,0 | 167,7 | 109,2 |
Провівши короткий аналіз складу земельних ресурсів підприємства та динаміки його зміни (табл. 2.1.) можна сказати, що розораність земель у даному підприємстві сягає 100 %, трансформації за наведені роки не спостерігається. В період 2006-2008 рр. відбулось збільшення розміру оброблюваних земель – загальна зміна при цьому склала 67 %, тобто відбувся приріст земель у господарстві на 67 % у тому числі з 2006 по 2007 роки на 58,6 % та з 2007 по 2008 роки на 9,2 %.
Далі проведемо аналіз структури трудових ресурсів підприємства у таблиці 2.2.:
Таблиця 2.2.
Структура трудових ресурсів ТОВ "Аграрій СВПП"
| Показники | Усього, осіб | ||||||
| 2006р | питома вага, % | 2007р | питома вага, % | 2008р | питома вага, % | В середньому за три роки | |
| Середньооблікова чисельність працівників, зайнятих у с-г виробництві - всього | 51 | 100 | 70 | 100 | 83 | 100 | 68 |
| у тому числі: в рослинництві | 26 | 51,0 | 41 | 58,6 | 52 | 62,7 | 40 |
| тваринництво | 25 | 49,0 | 29 | 41,4 | 31 | 37,3 | 28 |
Провівши аналіз складу і структури трудових ресурсів, наявних на підприємстві у таблиці 2.2., зазначимо що на початок аналізованого періоду задіяність трудових ресурсів була майже в однаковому співвідношенні у галузях рослинництва і тваринництва. Але за даний, наведений період з 2006 по 2008 роки дане співвідношення змінилось на користь галузі рослинництва і у даній сфері виробництва на 2008 рік питома вага трудових ресурсів була в розмірі 62,7 %.