Рентабельність характеризує ефективність спожитих засобів виробництва що включають суму річної амортизації основних фондів і вартість у господарстві матеріальних оборотних засобів.
Норма прибутку визначається з відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних фондів і визначається у відсотках.
Практично в різних господарствах часто досягають однакового рівня рентабельності при виробництві однойменної продукції, але мають різні показники норми прибутку.
Розглянемо на прикладі СВК "Колос" динаміку прибутку і рівня рентабельності виробництва зернових за 2005-2006 роки.
Таблиця 6
Динаміка прибутку і рівня рентабельності виробництва зернових
Показники | 2005 | 2006 | Відношення 2006р до 2005р.,% |
Отримання чистого доходу, всього,грн в т.ч: | -39,0 | 275,3 | - |
на 1 га площі посіву, грн | -15,0 | 99,75 | - |
на 1ц валового збору,грн | -0,43 | 3,20 | - |
Виручка, тис. грн. | 2356,7 | 2782,1 | 118,1 |
Повна собівартість,тис.грн. | 2395,7 | 2506,8 | 104,6 |
Рівень рентабельності,% | -1,6 | 11,0 | в 12,6 раз |
Зробивши детальну характеристику господарства по всіх показниках, що характеризують ефективність виробництва зернових, можна побудувати таблицю в якій використаємо всі раніше визначені показники.
Таблиця 7
Економічна ефективність виробництва зернових.
Показники | 1999 | 2006 | Відношення 2000р до 1998, % |
Площа посіву, га | 2600 | 2760 | 106,1 |
Валовий збір, ц | 91089 | 86000 | 94,4 |
Виробничі затрати тис.грн.. | 2943,2 | 3540,1 | 120,2 |
Одержано від реалізації, тис. грн. | 2356,7 | 2782,1 | 118,0 |
Собівартість реалізації продукції, тис. грн. | 2395,7 | 2506,8 | 104,6 |
Прямі затрати праці, тис. люд – годин | 14 | 27 | 192,8 |
Урожайність, ц/га | 35,0 | 31,2 | 89,1 |
Собівартість 1ц,грн | 32,31 | 41,16 | 127,4 |
Затрати праці, люд.- годинНа 1га.На 1ц | 5,380,15 | 9,780,3 | 181,8200,0 |
Виробничі затрати на 1 га,грн. | 1132 | 1282,6 | 1133,0 |
Одержано парибутку:Всього, тис.грн | -39 | 275,3 | 706,8 |
На 1га,грн | -15 | 99,75 | 525 |
В Україні виробництво зернових завжди було і залишається головним джерелом грошових надходжень у господарства. Останнім часом через високі ціни товаровиробники господарства не в змозі придбати необхідну кількість добрив, палива, засобів захисту рослин, техніки, а від так і виконати всі вимоги технології вирощування зернових. А це, в свою чергу, призводить до значних недоборів їх врожаю, до зниження якості зерна та прибутків від реалізації.
Низькі показники економічної ефективності вирощування зернових культур обумовлені також використанням існуючої недосконалої високозатратної техніки і технології.
Підвищення економічної ефективності зернового виробництва передбачає збільшення виробництва і поліпшення якості зерна, забезпечення більшої сталості зернового господарства і ефективного використання його виробничих ресурсів. Основним напрямком подальшого розвитку зернового господарства є інтенсифікація виробництва зерна на основі внесення оптимальної кількості органічних і мінеральних добрив, розширення посівів високоврожайних сортів і гібридів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних та індустріальних технологій, застосування прогресивних форм організації і оплати праці з урахуванням кінцевого результату.
Будь – яка технологія виробництва сільськогосподарської продукції постійно вдосконалюється і змінюється, пристосовуючись до конкретних умов.
Забезпеченість господарств надійною системою дає змогу якісно і в оптимальні агротехнічні строки виконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню урожайності зернових культур і значно зменшує втрати зерна.
Велике значення має внесення оптимальних доз мінеральних і органічних добрив. У середньому по Україні при внесенні під зернові культури мінеральних добрив у кількості 194 кг діючої речовини на 1 га посіву із співвідношенням N75 P59 K50 приріст урожаю зерна на 1 кг добрив становить 4,3 кг.
Важливим фактором збільшення виробництва зерна є зрошення земель. Слід відзначити, що в умовах зрошення одержати високі врожаї зернових культур без застосування добрив практично не можливо.
Одним із напрямків підвищення економічної ефективності виробництва зерна є впровадження нових форм організації і стимулювання праці, створення приватного сектору, фермерських господарств.
Основну увагу щодо комплексу заходів для досягнення високих урожаїв становлять інтенсивні технології.
Незалежно від грунтово – кліматичних зон в кожному господарстві слід мати 20-25% ранньостиглих, 35-40% середньостиглих та таку саму кількість середньорослих сортів. Наукові дослідження довели, що сукупний урожай зернових у такому разі зростає на 20-30% і стає стабільнішим.
Індустріальні технології, крім заходів і прийомів, спрямованих на зменшення затрат ручної праці, містять систему додаткових агроприйомів, основним з яких є:
· передпосівне вирівнювання поверхні ґрунту;
· внесення окремих видів добрив залежно від фази розвитку рослин;
· передпосівна культивація з внесенням гербіцидів;
· сівба високоякісним і попередньо обробленим протруювачем насіння;
· суцільне довсходове і пісявсходове розпушення ґрунту та інші.
Приріст урожаю зернових значно змінюється залежно від місця вирощування, а також від погодних умов року.
Вагомим резервом підвищення економічної ефективності зернового виробництва є поліпшення якості зерна, особливо за рахунок сильних і твердих сортів пшениці з високим вмістом білка ( 15 – 17% ) і клейковини ( 28 – 43% ).
Індустріальні технології вирощування сільськогосподарських культур передбачають максимальне збільшення їх урожайності шляхом використання інтенсивних сортів і гібридів.
Збільшення виробництва продукції в сільськогосподарських підприємствах забезпечується за рахунок підвищення продуктивності праці.
Фактори, які впливають або сприяють збільшенню кількості продукції і зниженню затрат праці на її виробництво є основою для знаходження нових шляхів збільшення продуктивності праці.
Основні шляхи підвищення продуктивності праці:
· ріст фондозабезпеченності і фондоозброєнності праці;
· підвищення інтенсивності використання основних фондів;
· поглиблена спеціалізація і концентрація виробництва;
· впровадження прогресивних технологій;
· покращення організації і збільшення її інтенсивності;
· підвищення кваліфікації кадрів;
· стимулювання процесу праці.
Резервами збільшення продуктивності праці є збільшення урожайності і зменшення затрат праці на 1га.
Можна виділити такі основні шляхи підвищення продуктивності праці в сільському господарстві:
- зростання врожайності культур і продуктивності тварин;
- впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва;
- широке використання інтенсивних та індустріальних технологій виробництва в рослинництві і тваринництві;
- раціональне розміщення сільського господарства;
- економічно обґрунтовані спеціалізація і концентрація виробництва на базі міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції;
- застосування прогресивних форм організації і оплати праці;
- зміцнення трудової і технологічної дисципліни.
Важливим показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість продукції.
Значення собівартості продукції є важливою умовою підвищення економічної ефективності виробництва і забезпечення розширеного відтворення в сільськогосподарських підприємствах.
Основні шляхи зниження собівартості сільськогосподарської продукції:
1. Впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва.
2. Зниження фондоємкості виробництва.
3. Зниження матеріалоємкості виробництва.
4. Зменшення витрат по організації і управлінню виробництвом.
5. Удосконалення організації і матеріального стимулювання праці.
6. Підвищення якості продукції і скорочення витрат при збиранні, реалізації продукції.
Резервами зниження собівартості продукції є підвищення урожайності сільськогосподарських культур і економія виробництва затрат в розрахунку на 1 га посівної площі.
3. Характеристика рівня розвитку галузей тваринництва.
Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незмінні продукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості.
В останні роки відбувається тенденція до різкого скорочення поголів'я ВРХ та й взагалі галузі тваринництва. На сьогоднішній день підприємcтву сільського господарства, не вигідно займатися тваринництвом. Галузь рослинництва більш менш переживає скрутне становище.
Економічну ефективність галузі скотарства в окремих категоріях господарств можна охарактеризувати за допомогою таких натуральних та вартісних показників: продуктивність великої рогатої худоби; витрати кормів на 1 ц. молока; 1 ц. приросту великої рогатої худоби та на одну умовну голову; трудомісткість одиниці продукції.
Показники ефективності галузі скотарства співставляють по кожній групі тварин, як в натуральній так і у вартісній формах з середніми показниками по району чи показниками іншого господарства, або з даними цього ж господарства за кілька років. При цьому необхідно проаналізувати та спів ставити показники продуктивності худоби, та продуктивність праці, затрати праці у люд. год. в розрахунку на одиницю продукції.
Потім аналізують собівартість продукції по кожному виду продукції, що дасть змогу установити рівень тенденції, зміни собівартості продукції та виявити невикористані резерви.