Служба охорони праці організована згідно "Типового положення про службу охорони праці" (2004) та закону України "Про охорону праці" (2002). Обов'язки головного інженера з охорони праці згідно наказу керівника виконує головний рибовод – Заіка В.П.
Охорона праці під час годівлі риби. Для безпечно праці, збереження здоров'я i працездатності людей, зайнятих у годівлі риби, потрібна система законодавчих, соціально-економічних, технічних, соціально-економічних та організаційних заходів, об’єднаних поняттям охорона праці. Організація годівлі риби потребує i відповідних знань з цього питання.
Безпека праці під час згодовування кормів із кормороздавачів. Кормороздавач має бути технічно справним, забезпеченим належними аварійно-рятувальними засобами, що засвідчує акт перевірки технічного стану плавзасобу (поновлюється щорічно). Кормороздавач підпорядкований безпосередньо начальнику рибдільниці чи рибівнику, без їх дозволу користуватися цим плавзасобом заборонено. На носовій частині кормороздавача має бути позначений інвентарний номер.
До керування кормороздавачем допускаються особи, які пройшли курс спеціального навчання, здали іспит і мають посвідчення про право водіння маломірних суден та документ про проходження медичної комісії.
Усі кормороздавачі мають бути оснащені рятувальними, водозливними і сигнальними пристосуваннями (рятувальним кругом, надувним жилетом, веслом, черпаком, ліхтарем, металевим ланцюгом або канатом завдовжки 20 м).
Кормороздавачі з підвісними двигунами повинні мати надійне кріплення двигуна до судна і бути обладнані страхувальним пристроєм, а також мати справне дистанційне керування, якщо таке є. Усі рухомі частини головного двигуна і допоміжних механізмів, а також ті частини, що нагріваються викидними газами, мають бути закриті захисними кожухами.
Перед запусканням підвісного двигуна треба перевірити надійність його кріплення на штатному місці та справність пускового шнура. Під час запуску двигуна потрібно стійко триматися на ногах або на колінах чи сидіти на банці. Щоб запобігти пошкодженню рук чи падінню за борт від зворотного ривка маховика, не можна намотувати на руку кінець пускового шнура. Під час запуску стаціонарного двигуна за допомогою пускового держака його треба брати так, щоб великий палець руки був розміщений по один бік з усіма іншими пальцями. Робітник, який обслуговує двигун кормороздавача, має стежити за тим, щоб мастило і паливо не витікали у воду.
Під час навантажування кормами кормороздавач має бути добре закріпленим за кнехти причалу. Треба дотримуватись і не порушувати норм вантажопідйомності плавзасобу. Навантаження кормороздавача слід починати з його середини, рівномірно розподіляючи корм по бункерах. Вантажопідйомність кормороздавача визначають його завантаженням з таким розрахунком, щоб сухий борт у будь-якому місці виступав над водою в тиху погоду не менш ніж на 20 см.
Кормороздавач повинен мати достатню видимість вперед і можливість колового огляду з місця водія. Зона, яка проглядається попереду плавзасобу, що йде на експлуатаційній швидкості, з місця водія має бути не меншою за 15 м. Під час роботи кормороздавача на його борту може знаходитися тільки обслуговуючий персонал, перебування сторонніх осіб категорично заборонено.
Згідно Типового положення «про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці», затвердженого Держнаглядохоронпраці України від 26.01.05 р. №15 працівники допускаються до роботи лише після проходження відповідного інструктажу з техніки безпеки, виробничої санітарії. За характером і часом проведення, інструктажі з охорони праці поділяються: на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Вступний інструктаж проводиться, з усіма працівниками які приймаються на постійну або тимчасову роботу незалежно від їх освіти та стажу роботи та працівниками інших підприємств які беруть участь у виробничому процесі. При проведенні вступного інструктажу інженер з охорони праці обов'язково вказує на характер виробництва, основні шкідливі фактори на даному робочому місці, а також порядок користування захисними засобами. Проходження вступного інструктажу фіксується у журналі реєстрації проведення вступного інструктажу з техніки безпеки, дані про проходження інструктажу вносяться також у особову справу працівника. Первинний інструктаж проводиться до початку роботи, безпосередньо на робочому місці про, що робиться запис у журналі реєстрації інструктажів з техніки безпеки. Повторний інструктаж проводять на роботі з підвищеною небезпекою 1 раз у 3 місяця. За потребою проводять позапланові, цільові та повторю інструктажі.
Атестація робочих місць проводиться атестаційною комісією в порядку, передбаченому постановою Кабінету міністрів України "Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" від 1.08.1992 р. №442, Повноваження та склад атестаційної комісії визначаються наказом роботодавця. Для проведення атестації залучаються головні спеціалісти, керівники дільниць та інші. За результатами атестації оформляються робочі місця, визначається складність і розряд робіт. Атестація робочих місць включає: усунення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці, встановлення ступеню шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; визначення права працівників на пільгове, пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах. Вона проводиться один раз на 5 років та має завданням виявлення шкідливих та небезпечних умов праці. Атестація проводиться комісією, склад якої затверджується наказом по підприємству
В Уланівському рибцеху значну увагу приділяють протипожежній профілактиці. Всі приміщення відповідають вимогам пожежної безпеки.
В Уланівському рибцеху охорона праці знаходиться на належному рівні. З працівниками проводять всі види інструктажів, навчання з охорони праці. Керівництво забезпечує працівників інструкціями, вимогами безпеки та плакатами з охорони праці.
Для поліпшення умов праці пропоную збільшити фінансування заходів на охорону праці в обсязі не нижчому 0,5% від суми реалізованої продукції, що передбачено законом України "Про охорону праці".
На основі даної роботи можна зробити такі висновки:
· Дане досліджуване господарство не цілком раціонально використовує корми. Не спостерігається якась конкретна технологія, що не може нести за собою суттєвого підвищення рибопродуктивності.
· Інтенсифікація виробництва рибницької продукції призводить до зменшення природної рибопродуктивності ставків.
· Перспективним напрямком діяльності господарства є вирощування рибопосадкового матеріалу, тому потужності інкубаційного цеху щорічно зростають.
· Господарство має широкий ринок збуту рибопосадкового матеріалу і товарної риби.
На базі отриманих висновків ми пропонуємо:
· Щоб найбільш повно використовувати природні корми ставу, доцільно застосовувати змішану посадку, тобто посадку у став риб одного виду, але різного віку. Таке поєднання базується на різниці у характері живлення риб різних вікових груп.
· Для покращення кисневого режиму ставів пропонуємо встановити понтонні аератори.
· Забезпечити нормоване внесення добрив і кормів, що дасть змогу підвищити рибопродуктивність ставків.
· Для збільшення рентабельності роботи інкубаційного цеху пропонуємо переобладнати його, при можливості, новим устаткуванням.
Список використаної літератури
1. Алимов С. І. Рибне господарство України: стан і перспективи. – К.: Вища освіта, 2003. – 336 с.
2. Атлас промислових риб України, група авторів, Київ, “Квіц”, 2005.
3. Водний кодекс України // Відомості Верховної Ради від 6 червня 1995 р.- №24. – К., 1995.- С. 189.
4. Галасун П.Т., Сабодаш В.М., Гринжевський М.В. та ін. Довідник рибовода. – К.: Урожай, 1985. – 184 с.
5. Гриневский А.М. «Прудовое рыбоводство в хозяйствах» -М., 1983.
6. Гринжевський М.В. Аквакультура України. – Львів: Вільна Україна, 1998. – С. 331.
7. Демченко И.Р., Носаль А.Д., Приходько В.А.Разведение растительноядных рыб. – К.: Урожай, 1976. – 64 с.
8. Довідник рибовода / Галасун П.Т., Товстик В.Ф., Сабодаш В.М. та ін.- Київ: Урожай, 1985.- 184 с.
9. Закон України „Про загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року” від 19 лютого 2004 року №1516-1У.
10. Привезенцев Ю.А. Интенсивное прудовое рыбоводство: Учебник для вузов. – М.: Агропромиздат, 1991. – 368 с.
11. Робочий зошит для лабораторно-практичних занять з курсу „Рибництво”/ Ківа М.С., Третяк О.М., Соболєв О.І. та ін.- Біла Церква, 2005. – 51 с.
12. Сабодаш В.М. Рыбоводство. – Д.: ”Издательство Стакер”, 2004. – 304 с.
13. Харитонова Н.М., Гринжевський М.В., Гудима Б. І., Демченко І. Ф. Технологія вирощування товарної риби в ставах в полікультурі. – К.: ІРГ УААН, МРГ, 1996.
14. Шерман І.М. Ставове рибництво. – К.: Урожай, 1994. – 336
15. Шерман І.М., Гринжевський М.В., Желтов Ю.О. Годівля риб – К.: Вища освіта, 2001. – 269 с.:іл.
16. Грищенко Л.И., Акбаев М.Ш., Васильков Г.В. Болезни рыб иосновы рыбоводства - М.: Колос, 2000. - 455 с.
17. Демченко І.Т., Носаль А.Д., Приходько В.А. Розведення рослиноїдних риб. -К.: "Урожай", 1976. -С. 5-29.
18. 3олотова З.К. Белый амур - биологический мелиоратор чрезмернозаростающихводоемов. -М.: «Колос», 1974. -С. 1-2.
19. Исаев А.И., Карпова Е.И. «Рыбное хозяйство водохранилищ» - М.,1988.
20. Министерство рыбного хозяйства СССР.Усовершенствованнаятехнология разведения растительноядных рыб.Сб. научн. тр.ВНИИПРХ-М., 1991, вып. 34. -С. 4-14.
21. Моисеев П.А. «Ихтиология и рыбоводство» - М., 1975.
22. Наконечна М.Г., Петренко О.Ф., Постой В.П.; За ред. М.Г. Наконечної. Хвороби риб з основами рибництва - К.:Наук. Світ, 2003. - 222 с.