Встановлено, що різна густота стояння рослин у першу половину вегетації мало впливала на показники лінійного приросту стебла. Однак, у другу половину вегетації, при сформуванні великої вегетативної маси, початку конкуренції між рослинами, висота рослин кукурудзи збільшується пропорційно загущенню посіву [21, 22]. Це підтверджують також дослідження, що проводились при вивченні даного впливу від загущеності посіву, дослідником Ахтирцевим М.Г. [23], який відзначив, що висота рослин, товщина стебла і площа листкової поверхні у початковий період розвитку кукурудзи (фаза 5-6 листків) не суттєво збільшувалась з підвищенням густоти стояння рослин. У пізніший період розвитку кукурудзи (фаза 10-11 листків і, особливо, цвітіння – молочна стиглість) висота стебла і площа листя збільшувалась з підвищенням густоти рослин у обох батьківських форм (Роза М і Краса М) від 40 до 70 тис./га Збільшення висоти рослин батьківських форм у фазі цвітіння волотей зі збільшенням густоти рослин становило відповідно 12 і 13 см.
Більшість дослідників вказує, що загущення посівів, впливаючи на ростові процеси рослин кукурудзи, відбиваються не лише на висоті рослин, але й на висоті прикріплення качана. Ці показники знаходяться у тісному зв’язку зі скоростиглістю: чим пізньостигліша батьківська форма кукурудзи і вища висота рослин, тим вище закладаються качани, таких висновків, у своїх дослідженнях, дійшов Циков В.П. [24].
Дослідження проведені Багринцевою В.Н. [25] в Ставропольському краї показали, що вплив густоти посіву рослин на величину качанів проявлялось як в сприятливі так в несприятливі роки. При густоті посіву 100 тис. рослин на 1 га, а також при густоті 70 тис./га середньостиглих гібридів, качани були значно коротшими і з меншою кількістю зерен, ніж у випадку з густотою посіву цих же гібридів, але вже при густоті стояння 60 і 40 тис/га. Довжина качанів зменшувалась на 6-14 %, а маса їх – на 19-21 %. Крамарєв С.М., Бондар В.П. [26] у своїх дослідах з середньостиглими гібридами кукурудзи встановили, що на прикладі гібриду Дніпропетровський 345 МВ, який висівався при густоті від 30 до 80 тис./га з інтервалом у 10 тис. рослин, можна спостерігати за тим, що висота рослин і величина качанів були у певній залежності від типу гібриду. Найкращі показники були отримані при густоті стояння 60 тис./га. Вони коливалися в межах повторностей в незначній мірі в бік збільшення врожайності від 65 до 75 ц/га.
Подібні дослідження проводились і на гібриді кукурудзи NS-300, але він має відмінну толерантність до посухи і тому урожайність при посіві з густотою 55 тис/га була 95 ц/га з вологістю зерна 18 % [27].
Існують певні протиречності між залежністю висоти рослин кукурудзи і висоти прикріплення качана з загущенням посіву. В дослідженнях одних вчених-дослідників висота прикріплення качана, як і висота рослин кукурудзи, з загущенням посівів, як правило, зменшуються [28]. Хоча існують протилежні дані, згідно яких висота рослин та прикріплення качана зростає [29].
Досить непогані дослідження були проведені при закладанні дослідів за участю Толораї Т.Р., Малаканова В.П. та Корнєва В.А. [30], які в схему свого досліду включили батьківські форми середньораннього гібриду РОСС 209 МВ –материнська форма Роза М і батьківська – РИФ МВ, які висівали при густоті 55, 65, 75 і 85 тис./га; батьківські форми середньостиглого гібриду Краснодарський 382 МВ (Краса М та Кряж МВ) при густоті посіву 45, 55, 65 і 75 тис. рослин на 1 га; середньо- пізньостиглого гібриду Краснодарський 421 МВ (Крушина С та А 679 МВ) при густоті 35, 45, 55 і 65 тис. рослин на 1 га. За період трьохрічних досліджень погодні умови були неоднаковими.
Проведені досліди з вивченням впливу густоти рослин на ріст і розвиток кукурудзи різних форм стиглості показали, що ранньостиглі групи у фазі мітелки з збільшенням густоти рослин з 65 до 95 тис./га підвищували висоту стебла на 11-17 см, при цьому діаметр другого підземного міжвузля зменшився на 0,2 см. Площа листкової поверхні також зменшувалась. Фотосинтетичний потенціал збільшувався по мірі загущення посіву.
Формування качанів на 100 рослин у ранньоспілих материнських форм мало тенденцію до зниження при цьому маса виходу зерна з одного початку і маса 1000 зерен також знижувались.
Продуктивність материнських форм в залежності від густоти посіву мало неоднакові тенденції і приводиться на прикладі батьківської форми Рента М, яка показала, що з збільшенням густоти рослин від 65 до 95 тис./га висота рослин у фазі мітелки коливалась від 175 до 185 см, площа листя – від18,6 до 21,6 тис.м2/га. Фотосинтетичний потенціал посіву – від 863 до 1004 тис. м2/(га дн.).
Кількість початків на 100 рослин – від 78 до 68 штук. Маса зерна з одного початку коливалась від 80,4 до 54,1г, а маса 1000 зерен – від 243 до 234 г. Середня врожайність по роках коливалась також в залежності від густоти посіву і була в межах від 41,9 до 38,2 ц/га.
Було, в процесі довгострокових досліджень, встановлено, що продуктивність однієї рослини із збільшенням густоти рослин, як правило, знижувалось і була дещо більшою на удобреному фоні порівняно з не удобреним [ 31,32]. Досить вдало провів дані дослідження Слюдєєв Ю.А. [33] в Рязанській області. Було взято три гібриди: Порумбель 140 МВ, Порумбель 173 СВ, Нарт 150 СВ, останній гібрид використовувався і якості стандарту. Вивчення даних гібридів проводилось на трьох фонах:
1 –контроль, без удобрення;
2 – N70P70K70;
3 – N90P90K90.
В 1999 році була спека, тому внесення добрив не дало бажаного результату. Але в послідуючі роки ефект від внесення добрив був високим. Гібриди на фоні N70P70K70 в середньому мали урожай зерна – 52,2 ц/га, що вище від контролю на 5,6 ц/га. При підвищенні дози добрив до N90P90K90 середній по роках урожай зерна знизився на 1,3 ц/га , що пояснюється тим, що використання ресурсів вологи і поживних речовин грунту на формування більшої вегетаційної маси було вищим.
Дані гібриди в середньому мали високу продуктивність при густоті 80 тис. рослин на 1 га, що склало 54 ц/га. Урожай зерна при густоті 60 тис./га був на 3 ц /га нижчим, а при 40 тис./га на 9,3 ц/га нижчим від густоти у 80 тис./га. Було також встановлено, що збиральна вологість зерна кукурудзи залежить від густоти стояння рослин. У даних гібридів, що вивчалися, при загущенні посіву збиральна вологість зерна підвищувалась. Для отримання зерна з меншою вологістю (16-18 %) рекомендується, щоб до моменту збирання врожаю густота стояння рослин була в межах від 40 до 60 тис. рослин на 1 га.
Вивчення особливостей реагування рослин на загущення посіву на фоні удобрення показало, що за підвищення рівня мінерального живлення і загущенні рослин строки дозрівання зерна, як правило, подовжуються, збільшується вилягання рослин і вологість зерна при збиранні [34, 35]. Вдало до з’ясування даного питання підійшли Орлянський Н.А. та Орлянська Н.А. [36], які вивчали поведінку кукурудзи в стресових умовах, які були отримані за допомогою загущення посіву. В 2002-2003 рр. були отримані дуже різні дані в порівнянні з 1998-1999 роками. Гібриди всіх ліній знизили урожайність при загущенні до 90 тис./га, на 5,3 ц/га, а в деяких випадках було зниження і до 10 ц/га. Однією з найважливіших причин зниження урожайності в умовах загущення виявилось полягання рослин в період вегетації в роки проведення досліджень. Середня стійкість до вилягання при густоті 60 тис./га була 5,9 балів за 9 –бальною шкалою, а при подальшому загущенні посіву – 4,9 бали. Важливим також виявилось і здатність певних ліній адаптуватись до умов штучного стресу, який було одержано за допомогою загущення посівів. В умовах сильного вилягання значно погіршились умови освітлення і вологозабезпечення.
Селекцією кукурудзи на адаптивність до загущення посіву займались Орлянський Н.А., Орлянська Н.А. та Зубко Д.Г. [37]. Польові досліди були проведені на Воронежській дослідній станції в 2002-2003 роках. Вивчались чотири гібриди з пониженою вологістю зерна при збиранні при густотах 50, 70 і 90 тис./га. Стандартом був ранньостиглий гібрид Воронежський 158 СВ, який мав саму високу вологість зерна при збиранні (22,5 %) при густоті 50 тис./га, а також більше інших збільшував її при загущенні. Інші ж три гібриди відрізнялись від гібриду Воронежський 150 СВ батьківськими компонентами, які сприяли прискореній втраті вологи під час достигання зерна. При густоті 50 тис./га вологість даних трьох гібридів коливалась від 18,8 до 19,2 %, що на 3,3-3,7 % нижче від стандарту.
Стандарт був найбільш урожайним при густоті 50 тис./га – 59,9 ц/га. Однак уже при густоті 70 тис./га він втратив свої переваги тому, що кращим тут виявився Воронежський 150 СВ (49,7 ц/га). В умовах максимального загущення урожайність чотирьох гібридів була на рівні 43,8-44,2 ц/га. Таким чином, гібрид Воронежський 158 СВ, який був стандартом, менш стійкий до загущення посівів.
Насіннєва продуктивність ділянок, на яких вирощується кукурудза визначається поєднанням кількості утворених качанів на рослинах і їх продуктивності. При чому, на думку Азуркіна В.О. [38], на загальну кількість квіток на качанах не впливають ні погодні умови, ні строки сівби, ні живлення рослин, оскільки цей показник є особливістю певного генотипу. Кількість качанів на рослині визначається як спадковими особливостями, так і впливом умов вирощування, причому різні сорти, лінії, гібриди по-різному реагують на ці умови. Загущення посівів призводило до зменшення кількості качанів на материнських рослинах, їх озерняністю, маси і виходу зерен з качана. Разом з тим, при загущенні посівів до певних меж хоча і знижується індивідуальна продуктивність рослин, але значно збільшується кількість продуктивних рослин на одиницю площі, що й призводить до підвищення врожаю [39, 40].
Густота рослин кукурудзи сильно впливає на вологозабезпеченість. Рослини в найбільш загущених посівах запаси метрового шару грунту на розвиток вегетативних органів в основному використовують в першу половину вегетаційного періоду. Кризовий, щодо вологозабезпеченості період у кукурудзи починається після утворення 12-13 листків у середньоранніх і середньостиглих та 14-15 – у середньопізніх і пізньостиглих гібридів. На час утворення качанів вологозабезпеченість рослин різко погіршується, що при загущенні посівів призводити до гальмування ростових процесів, зниження інтенсивності фотосинтезу, і в результаті, до зниження продуктивності рослин. На удобреному агрофоні волога витрачалась економніше, хоча витрата її загальної кількості у зв’язку з потужним розвитком рослин була більшою, ніж на неудобреному. Найнижчий коефіцієнт водоспоживання відмічався при густоті рослин, що забезпечує найбільш високий урожай зерна [41, 42].