Для мережі директорського зв'язку сільськогосподарського підприємства використовуються спільні лінійні споруди.
4. Документальний (факсимільний) міжігосподарський зв'язок призначається для організації передавання документованої інформації як усередині господарств, так і в межах сільського адміністративного району.
Устаткування мережі має забезпечувати встановлення з'єднань між абонентами, передавання штрихових зображень (швидкість розгортки до 120 рядків за хвилину).
Мережі факсимільного зв'язку і передавання даних повністю поєднуються з мережею телефонного зв'язку відповідно до положення «Системи загальнодержавного автоматичного комутованого телефонного зв'язку», яке передбачає можливість передавання факсимільних повідомлень і передавання даних по стандартному каналу ТЧ.
5. Технологічний зв'язок призначається для дистанційного контролю виробничих процесів усередині господарств (телеконтроль, телевимірювання і телесигналізація).
Устаткування мережі має забезпечувати можливість передавання дискретних і аналогових сигналів по некомутованим лініям і каналам зв'язку.
Мережа передавання інформації технологічного характеру частково поєднується з мережею телефонного зв'язку загального користування і внутрівиробничого телефонного зв'язку в межах господарства на ділянках абонентських і міжстанційних з'єднувальних ліній на основі ущільнення ліній і вторинного ущільнення каналів зв'язку, а також використання пар у спільних кабелях, фізичних кіл на повітряних лініях і каналів в апаратурі ущільнення.
6. Пошукова радіофікація використовується для пошуку або оповіщання потрібних працівників чи спеціалістів виробничих підрозділів.
Мережа пошукової радіофікації може бути локальною або поєднаною з мережею диспетчерського зв'язку з допомогою спеціальних пристроїв, підімкнених до телефонних ліній у місцях встановлення гучномовців і підсилювачів, а також схемних можливостей у диспетчерських комутаторах. Цю мережу допускається організовувати шляхом вторинного ущільнення телефонних ліній за умови, що ущільнення не впливатиме на якість телефонного зв'язку.
7. Внутрівиробничий радіозв'язок створюється для організації радіозв'язку з мобільними і важкодоступними об'єктами.
Коли є потреба в сільськогосподарському підприємстві, можна здійснити мережу абонентського телеграфу, призначувану для організації прямого телеграфного зв'язку з вищестоящою організацією, обчислювальним центром та ін.
Залежно від виробничих потреб і виходячи з техніко -економічних міркувань у господарствах застосовують окремі або всі перелічені види зв'язку.
Контрольні запитання:
1. Що таке внутрівиробничий зв'язок?
2. Які види зв'язку має в своєму складі внутрівиробничий зв'язок?
3. Що таке директорський зв'язок?
4. Чим відрізняється факсимільний зв'язок від технологічного?
Інструкційна картка №34 для самостійного опрацювання навчального матеріалу з дисципліни «Основи електроніки та мікропроцесорної техніки»
І. Тема: 5 Технічні засоби зв’язку в сільському господарстві
5.2 Електронні пристрої в сільському господарстві
Мета: Формування потреби безперервного, самостійного поповнення знань; розвиток творчих здібностей та активізації розумової діяльності.
ІІ. Студент повинен знати:
- Загальні відомості організації стільникового зв'язку;
- Види роумінгу.
ІІІ. Студент повинен уміти:
- Розрізняти види роумінгу.
ІV. Дидактичні посібники: Методичні вказівки до опрацювання.
V. Література: [Картка сам. опрац.].
VІ. Запитання для самостійного опрацювання:
1. Історія розвитку стільникового зв'язку
2. Загальні принципи функціонування мереж стільникового зв'язку
3. Мережа і її складові .
4. РОУМІНГ
VІІ. Методичні вказівки до опрацювання: Теоретична частина.
VІІІ. Контрольні питання для перевірки якості засвоєння знань:
1. В чому полягає загальний принцип функціонування мереж стільникового зв'язку?
2. Що собою являє структура стільникової мережі?
3. Що означає поняття «роумінг»?
4. Які розрізняють види роумінгу?
ІХ. Підсумки опрацювання:
Теоретична частина: Електронні пристрої в сільському господарстві
План:
1. Історія розвитку стільникового зв'язку
2. Загальні принципи функціонування мереж стільникового зв'язку
3. Мережа і її складові .
4. РОУМІНГ
Література
1. Історія розвитку стільникового зв'язку
Перша система радіотелефонного зв'язку, що пропонувала послуги всім охочим, почала своє функціонування в 1946 р. в р. Сент-Луіс (США). Радіотелефони, що застосовувалися в цій системі, використовували звичайні фіксовані канали. Якщо канал зв'язку був зайнятий, то абонент уручну перемикався на іншій - вільний канал. Апаратура була громіздкою і незручною у використанні. Центральний радіо вузол передавав високочастотні сигнали величезної потужності на відстань 100 км. Обслуговування, в кращому разі, було відповідним. Телефонна система надавала 11 каналів, що працювали за принципом частотної модуляції, з шириною смуги частот 40 МГц. Потім послідували дві покращені системи (IMTS-MJ і -MK), що займають 11 і 12 каналів з шириною смуги частот 152- і 454-МГц відповідно. Технологія і використання частотної модуляції були вдосконалені, радіоканали стали вужчими. Найранішим мобільним телефонам був необхідний спектр частот в 120-кГц, щоб передати голосовий сигнал 3-кГц.
З розвитком техніки системи радіотелефонного зв'язку удосконалювалися: зменшувалися габарити пристроїв, освоювалися нові частотні діапазони, поліпшувалося базове і комутаційне устаткування, зокрема, з'явилася функція автоматичного вибору вільного каналу (trunking). Але при величезній потребі в послугах радіотелефонного зв'язку виникали і проблеми.
Головна з них - обмеженість частотного ресурсу: число фіксованих частот в певному частотному діапазоні не може нескінченно збільшуватися, тому радіотелефони з близькими по частоті робочими каналами починають створювати взаємні перешкоди.
Учені і інженери різних країн намагалися вирішити цю проблему. І ось в середині 40-х років дослідницький центр Bell Laboratories американській компанії AT&T запропонував ідею розбиття всієї обслуговуваної території на невеликі ділянки, які стали називатися сотами (від англ. cell - осередок, стільника). Кожна стільника повинна була обслуговуватися передавачем з обмеженим радіусом дії і фіксованою частотою. Це дозволило б без всяких взаємних перешкод використовувати ту ж саму частоту повторно в іншому осередку. Однак пройшло більше 30 років, перш ніж такий принцип організації зв'язку був реалізований на апаратному рівні. Причому в ці роки розробка принципу стільникового зв'язку велася в різних країнах світу не по одних і тих же напрямах.
Зусилля по створенню безпеки мобільної телефонії і PMR (private dispatched mobile radio) були покладені на Федеральну Комісію Зв'язку (FCC), який розглядав ряд радіомовних служб як найбільш соціально відповідальних. Політичні віяння сприяли зростанню популярності мобільної телефонії і PMR в 1968 році, коли комісія погодилася розглянути можливість використання високочастотних телеканалів 70-83 (ширина смуги частот 800-МГц) для потреб мобільної телефонії. На той час в США налічувалося близько 70 000 користувачів мобільних телефонів
У 1971 році AT&T Bell Laboratories, Murray Hill, N.J., запропонували концепцію стільникової системи, як переважаючу архітектуру мобільної телефонної системи (AMPS). Ідея була такою, що інтригує і закликала помістити основну станцію на велику висоту над містом, а її менш могутні копії ближче до землі на обширному просторі. Кожен осередок був копією упакованої радіоустановки, навантаження ліній зв'язку каналів якої проходило упаковкою команд контроллера по призначених каналах управління.
Стільникова концепція додавала просторове вимірювання до простої моделі, що частото-упаковувала. Плоскі малопотужні осередки були зв'язані через перемикаючий центр і функцію, що управляла.
Зменшення області дії кожного осередку вимагало повтору частот. Осередки, що використовують той же набір радіоканалів, могли б уникнути взаємного втручання, якби вони були на достатній відстані один від одного. Втручання осередків пропорційне не відстані між ними, а коефіцієнту відношення цієї відстані до радіусу осередку. З тих пір, як радіус осередку став пропорційний потужності передавача, системні розробники мають велику свободу дій у визначенні кількості радіоканалів, необхідних для клієнтів. Більше число радіоканалів може бути додане до системи простим зменшенням потужності передачі осередку, зменшенням розміру осередку, і заповненням вільної області новими осередками.
В кінці 70-х років почалися роботи із створення єдиного стандарту стільникового зв'язку для 5 північноєвропейських країн _ Швеції, Фінляндії, Ісландії, Данії і Норвегії, який отримав назву NMT-450 (Nordic Mobile Telephone) і був призначений для роботи в діапазоні 450 Мгц. Експлуатація перших систем стільникового зв'язку цього стандарту почалася в 1981 р. Але ще на місяць раніше система стільникового зв'язку стандарту NMT-450 вступила в експлуатацію в Саудівській Аравії.
Мережі на основі стандарту NMT-450 і його модифікованих версій стали широко використовуватися в Австрії, Голландії, Бельгії, Швейцарії, а також в країнах Південно-східної Азії і Близького Сходу. На базі цього стандарту в 1985 р. був розроблений стандарт NMT-900 діапазону 900 Мгц, який дозволив розширити функціональні можливості системи і значно збільшити абонентську місткість системи.
У 1983 р. в США, в районі Чікаго, після ряду успішних польових випробувань вступила в комерційну експлуатацію мережа стандарту AMPS (Advanced Mobile Phone Service), Цей стандарт був розроблений в дослідницькому центрі Bell Laboratories.