1. Інтенсивне загасання перехідного процесу.
2. Максимальне відхилення регульованої величини повинне бути найменшим.
3. Мінімальна тривалість перехідного процесу.
стала помилка.
ступінь стійкості, що дорівнює речовинної частини кореня найближчого до мнимої осі;
ступінь загасання, рівний відношенню різниці двох сусідніх амплітуд одного знака кривій перехідного процесу до більшого з них.
Збільшення ступеня загасання може привести до завищеного відхилення регульованої величини. Якщо динамічні властивості об'єкта в процесі експлуатації змінюються, то варто орієнтуватися на підвищений ступінь загасання, щоб уникнути появи незатухаючих і слабозатухаючих процесів. У деяких випадках важливе зменшення часу регулювання, в інші накладається обмеження на перерегулювання. Досягнення цих цілей можливо за допомогою зміни ступеня загасання (. Оптимальний ступінь загасання лежить в інтервалі (=0,75...0,9, що відповідає коливності m=0,221...0,336. Для побудови перехідного процесу системи необхідно одержати її диференціальне рівняння.
При побудові перехідного процесу замкнутої системи автоматичного регулювання використовувалася ЕОМ. Рішення останнього рівняння проводилося чисельним методом. Отриманий перехідної процес представлений на рисунку 2.
З рисунка 4 видно, що величина максимального відхилення регульованого параметра складає 7,5 0С (1,82%), а час перехідного процесу при величині залишкового відхилення D = 0,7 0С складає 18 хв.
Рисунок 4 - Перехідний процес у замкнутій АСР.
Процес розрахований для наступних даних: Об’ект 2-го порядку + ПІ-регулятор. n об'єкта = 2 ko = 0.625; T1 = 4,521; Т22 = 6,869; t_запізн = 0,5; m = 0.220; Кп = 7.782 Ти = 0.605
Звужуючий пристрій в комплекті з дифманометром витратоміром застосовуються для виміру витрати рідини, чи газу пари по методу перемінного перепаду тиску.
Методика і формули розрахунку звужуючих пристроїв, основні вимоги до витрат, методика їхньої перевірки, а також методика визначення погрішності виміру витрати встановлені правилами стандартизації вимірювальних приладів.
До стандартних звужуючих пристроїв відносяться діафрагми, сопла і сопла Вентуры, що задовольняють вимогам.
При виборі звужуючого пристрою треба мати на увазі наступне:
при тих самих значеннях витрати і перепаду тиску втрата тиску в діафрагмі і соплі однакова;
при тих самих значеннях модуля і перепаду тиску сопло дозволяє вимірювати більша витрата, чим діафрагма, а при Dу£300 мм забезпечує більш високу точність виміру, у порівнянні з діафрагмою;
вимір чи забруднення вхідного профілю звужуючого пристрою в процесі експлуатації впливає на коефіцієнт витрати діафрагми в значно більшому ступені, чим у сопла. Діафрагми застосовують для трубопроводів діаметр яких не менш 50 мм за умови 0,05£ m £0,7.
Абсолютна температура пари перед звужуючим пристроєм визначається по формулі:
Т = 273,15 + t (14)
Внутрішній діаметр трубопроводу при робочій температурі:
D = Kt' * D20 (15)
де Kt' - поправочний коефіцієнт на теплове розширення матеріалу трубопроводу, у діапазоні температур 20-60°C може бути прийнятий рівним одиниці.
Число рейнольда при діаметрі D і Qпр визначається по формулах:
Qmax
Re = 0.354* (16)md
Qmin
Re = 0.354* (17)md
Допоміжна величина "С" визначається по формулі:
Qпр
С = (18)0,01252*D2*
По номограмі [1] при знайденому значенні "С" і вибираємо "m" знаходимо DРн і Рп - перепад і втрату тиску на діафрагмі.
Допоміжна величина (ma) визначається по формулі:
З
(ma) = (19)Ед*ÖDРн
де Ед£1 - для пари.
Визначимо для заданого "m" граничне значення "В" по формулі:
В ³ К*104/D (20)
де К - абсолютна шорсткість трубопроводу.
Верхня границя шорсткості при заданому "m" визначається по формулі
В = 3,9*103 ехр - 142Öm (21)Якщо В<K*104/D, то вводимо поправочні коефіцієнти Кп і Кш:
Кш = аm +В (22)
де
а = (С-0,3) * [-1,066 *С2+0,36*С-0,13] (23)
в = 1+ (C-0,3) * [-0,08C2+0,024C-0,0046] (24)
С=D/103 (25)
Кп= а +в*е-n* (m-0.05) (26)
де
(27)у = 0,002+0,2558*С-1,68-С2+2,864*С3 (28)
n = 4,25+142,94* (С-0,05) 1,92 (29)
Значення "m" знаходиться в діапазоні 0,05£ m £0,2, тому Re min=5*103 у діапазоні чисел Рейнольдса Re min=5*103£ Re£ 108.
Коефіцієнт витрати визначається по формулі:
(30)Допоміжна величина "F" визначається по формулі (3.18):
(31)Відносне відхилення допоміжних величин "С" і "F" визначається по формулі (3.19):
(32)За знайденим значенням "m" визначаємо діаметр отвору діафрагми.
d20=
(33)Утрата тиску Рп визначається по формулі:
Pп =
(34)При знайдених значеннях "m", aу, d20, і DРп перевіримо правильність розрахунку, обчислюємо витрати по формулі (3.22):
(35)Відносне відхилення максимальної витрати при вимірі:
(36)
Відокремлюємо погрішності виміру витрати. Погрішності через відхилення діаметрів d і D складають: sd=0,035%, sd=0,15%.
Середня квадратична погрішність через припустимі відхилення діаметра діафрагми знаходиться по формулі:
(37)Середню квадратичну погрішність через припустимі відхилення діаметра трубопроводу визначають по формулі:
(38)Середню квадратичну відносну погрішність коефіцієнта витрати розраховують по формулі (3.26):
(39)Середню квадратичну відносну погрішність дифманометра, що реєструє, обробленим планіметром із класом точності по витраті S
* =1, визначаємо по формулі: 
(40)де
- приведена погрішність кореневого планіметра,%
(13)
(11) 
(12)
(13)