Від іскри до радіо: історія виникнення радіо (стр. 2 из 2)

А. Рігі був одним із перших, хто почав досліджувати ЕМ-хвилі відразу після публікацій Г. Герца. Він зумів отримати короткі хвилі довжиною 2,6 см, а для їх приймання прошкрябав станіолеве покриття дзеркала і у зробленій таким чином щілині спостерігав за допомогою лупи появу іскор. У Болоньї лекції А. Рігі відвідував юний Г. Марконі, що стало поштовхом для його дослідів з радіозв'язку. Г. Марконі поставив собі за мету передавати за допомогою ЕМ-хвиль інформацію на далекі відстані і досяг у цьому грандіозного успіху.

Як бачимо, науковці різних країн майже одночасно наблизилися до встановлення бездротового електрозв'язку через повітря. Видатних успіхів у справі виникнення і впровадження радіозв'язку в Росії досяг Олександр Степанович Попов (4.03.(16.03.)1859 – 31.12.1905(13.1.1906). У військово-морському офіцерському училищі в Кронштадті, де він працював, О. Попов мав можливість користуватися багатою бібліотекою, в якій ознайомився з публікаціями Г. Герца і О. Лоджа. Вони стимулювали його до продуктивної й оригінальної праці з прийому ЕМ-хвиль.

У 1895 р. О. Попов спочатку відтворив досліди Герца. Потім він розробив приймач з когерером та антеною. Цей перший приймач Попова реагував на розряд блискавки, і тому був названий грозовідмітником, його було встановлено на метеорологічній станції Лісного інституту. Про зміст і наслідки своєї роботи О. Попов доповів 7.05. (25.04 за старим стилем) 1895 р. на засіданні фізичного відділення Російського фізико-хімічного товариства (РФХТ) у С.-Петербурзі. На цьому засіданні О. Попов здійснив сеанс радіозв'язку з передачею коротких і тривалих сигналів. Його приймач з антеною у вигляді вертикальної дротини завдовжки 2,5 м приймав сигнали на відстані 64 м від генератора Герца, про що сповіщав електричний дзвоник. При надходженні сигналу до приймача активно спрацьовував електричний дзвоник, з'єднавшись з електричним реле в колі когерера: било дзвоника ударяло по його чашці, і таким чином повідомлялося про надходження сигналу, а при зворотньому ході било струшувало когерер, і в такий спосіб забезпечувалася готовність кола до приймання наступного сигналу. Передатчик був виготовлений на базі вібратора Герца з індукційною котушкою та іскровим розрядником у посудині з маслом і з антеною у вигляді двох бляшаних квадратних листів зі стороною 40 см. Робота апаратури і відтворюваність результатів були неодноразово перевірені й підтверджені О. Поповим навесні 1895 р.

П'ятидесятилітній ювілей доповіді О. Попова як історичної події великої ваги урочисто відзначався 7.05.1945 р. у Москві за участю дочки О. Попова та партійно-державної, військової та наукової еліти СРСР. На цьому зібранні професора О.Попова було проголошено винахідником радіо та запропоновано святкувати в СРСР 7 травня День радіо.

До 100-літнього ювілею доповіді О.Попова 5 – 7.05.1995 р. у Москві під егідою ЮНЕСКО було проведено міжнародну конференцію. На ній з доповіддю виступив президент Російського науково-технічного товариства радіо та електрозв'язку ім. О.С. Попова академік Ю. В. Гуляєв. Він виклав історію винайдення радіо. Відмітивши роль попередників О. С. Попова (М. Фарадея, Дж. Максвелла, Г. Герца, Е. Бранлі, О. Лоджа), а також його послідовників, найбільш знаменитим з-поміж яких був Г. Марконі, доповідач наголосив на ключовій ролі самого О. С. Попова.

Зміст свого винаходу О. Попов детально виклав у статті для січневого номера "Журнала русского физико-химического общества" (ЖРФХО, 1896), а також у журналах "Электричество" (1896, № 13-14) і "Метеорологический вестник" (1896, № 3). У першій статті О. Попов зазначив, що її зміст був предметом його квітневої доповіді.

О. Попов поставив завдання збільшити відстань ефективної радіопередачі. Впродовж року він підвищив потужність передавача і на його виході встановив, як це він практикував і раніше, вертикальну антену. О. Попов здійснив також сотні дослідів для поліпшення когерера і встановив апарат Морзе для фіксації прийнятих сигналів на паперовій стрічці. Удосконалену таким чином систему для телеграфу без дротів О. Попов продемонстрував на засіданні Фізичної секції РФХТ 12.(24.)03.1896р. Цього разу він здійснив передачу та прийом на відстані 250 м першої в світі радіограми. Подробиці цієї видатної події описано 1925 р. у спогадах учасників засідання професорів О. Д. Хвольсона ( 1852-1934) і В. К. Лебединського (1868-1937). За спогадами, радіограму зчитав з телеграфної стрічки голова засідання професор Ф. Ф. Петрушевський і написав крейдою на дошці слова "HеinrichHertz".

На жаль, про зміст публічних виступів О. Попова не залишилося задокументованих подробиць. Деякі дослідники намагалися пояснити це тим, що О.Попов працював у військовому відомстві, і на його виступи накладалися певні режимні обмеження. Однак О. Попов публікував свої результати у відкритій пресі, інформація про них з'являлася і в різних зарубіжних журналах, він захищав свій пріоритет і публікацією статті в грудневому числі журналу "TheElectrician". Перше друковане повідомлення про винахід О. Попова з'явилось 25.04 (7.05.) 1895 р. в газеті "Кронштадтский вестник" через 5 днів після його першого виступу. Суть свого винаходу О. Попов виклав у статті "Прибор для обнаружения и регистрирования электрических колебаний", опублікованій у журналі ЖРФХО (1896p., Т. 28, С. 14). У цій статті список використаної О. Поповим літератури відкривається посиланням на публікації О. Лоджа. Статтю О. Попов завершив запевненням, що його прилад може бути використаний для передачі сигналів на відстані за допомогою швидких електричних коливань, як тільки буде знайдене джерело таких коливань з достатньою енергією. У цей же час О. Попов захопився експериментальним дослідженням рентгенівських променів, до яких була прикута увага фізиків світу.

О. Попов був коректним науковцем і до патентування своїх винаходів ставився достатньо критично. Цією можливістю аж ніяк не нехтував видатний винахідник та підприємець Г. Марконі, який 2.07.1896 р. подав заявку на англійський патент "на удосконалення в передачі імпульсів і сигналів та в апаратурі для цього" і, пізніше уточнивши цю заявку, отримав 2.07.1897 р. (йому виповнилося 24 роки) патент №12039. Проте в деяких країнах (і зокрема в Росії) Г. Марконі було відмовлено у видачі патентів з посиланнями на досліди О. Попова, Таким чином, згідно з хронологією подій О. Попову мав би належати пріоритет у винайденні радіо. Проте часто право на пріоритет у справах винаходів регулюється законодавством про патентування.

Син провінційного священика, О.С.Попов був скромною і цнотливою людиною. Обставини його життя склалися важкими. Від постійного недоїдання в роки навчання в Петербурзькому університеті він втратив здоров'я.

Попов не зміг подолати бюрократичні бар'єри і не досяг за винятком епізодичних випадків (відома історія про зняття з каменів біля острова Готланд у Фінській затоці російського броненосця взимку 1900 р. та зняття з крижини у відкритому морі 50 рибалок, яких уперше в світі завдяки розробкам О. Попова і можливостям радіо було врятовано) широкого і перспективного впровадження результатів своєї роботи для практичного використання хоча б у флоті Російської імперії, яка не особливо сприяла вітчизняним талантам. Морський міністр відмовився профінансувати дослідження О. Попова з резолюцією: "На такую химеру отпускать денег не разрешаю». Г. Марконі також отримав від свого італійського міністра відкоша, однак він знайшов вихід – виїхав до Англії і там поставив справу на комерційну основу. О.Попов, очевидно, не бачив для себе аналогічної альтернативи.

Апаратура О. Попова стала використовуватися 1897 р. на Балтійському флоті, для чого О. Попов зі своїм асистентом П. Рибкіним виготовили 15 радіостанцій, і 1898 р. – на Чорноморському флоті, де була зафіксована дальність зв'язку між кораблями під час шторму понад 50 км.

У 1897 р. О.Попов уперше дослідив відбивання ЕМ-хвилі від кораблів та інших предметів і заклав цими дослідами фізичні основи радіолокації. Однак перші досягнення російських ентузіастів не мали достатньої підтримки та розвитку, і російський флот вирушав на російсько-японську війну 1905 р. з корабельними радіостанціями, закупленими в іноземних виробників, у тому числі у фірми Марконі.

О. Попов не здобув за життя належної підтримки. Помер він 31.12. (13.01) 1906р. від інсульту після бурхливого прийому в сумнозвісного міністра внутрішніх справ Дурнова. За чотири дні до цієї трагічної події російські фізики виявили професору О. Попову високу честь і обрали його головою Російського фізичного товариства.

Лідером радіотехнології на три десятиліття залишився Г. Марконі, чию роль ще на початку його успішної діяльності виокремив О. Попов у такий спосіб: "Заслуга відкриття явищ, які послужилися Г. Марконі, належить Г. Герцу та Е. Бранлі, за цим іде ціла низка використань, розпочатих О. Мінчиним, О. Лоджем і багатьма після них, а Г. Марконі перший мав сміливість стати на практичний ґрунт і досяг у своїх дослідах великих відстаней завдяки удосконаленню діючих приладів".

Цікавим залишається судження О. Попова, публічно виголошене ним у 1900 р. про Г. Марконі та видатного винахідника хорвата Н. Тесла (NikolaTesla, 1856-1943), який у США зареєстрував понад 700 патентів. Н. Тесла у Філадельфії вже в 1893 р. успішно розробляв проблему передачі енергії ЕМ-хвилями, він описав і продемонстрував бездротовий зв'язок, особливого значення надавав антені та встановленню резонансу в передавачі та приймачі за допомогою реактивних опорів, що було зареєстровано в його патенті № 645576 в 1897 р. Коли Г. Марконі почав у 1900 р. продавати свою радіоапаратуру, то Н. Тесла заявив, що з ним судитиметься за неправомірне використання італійцем чужої праці. Справді, Верховний суд США анулював у 1943 р. основний американський патент Г. Марконі № 763772 1904 р. на тій підставі, що Н. Тесла був попередником Г. Марконі, і саме Н. Тесла може вважатися батьком бездротового зв'язку і радіо. О. Попов на з'їзді інженерів-електриків висловився таким чином: "Випромінювання і приймання сигналів Г.Марконі за методом електричних осциляцій не є новим. В Америці знаменитий інженер Н. Тесла здійснив такі експерименти в 1893 p.". Тесла не розвинув свої дослідження і був змушений припинити через відмову спонсора фінансувати їх. О.Попов і Г. Марконі особисто познайомилися в липні 1902 p., коли Г. Марконі прибув на наданому в його розпорядження італійським королем крейсері "CarloAlberto" до Кронштадта. Г. Марконі та його радіорубку спершу вшанував своїм візитом російський імператор Микола II, а через кілька днів у Г. Марконі побував і О.Попов. Він оглянув апаратуру, що забезпечувала зв'язок на відстані 1600 морських миль, розмовляв з італійським колегою, який після високого візиту імператора став кавалером російського ордена св. Анни.