Температура на підлозі має бути: в першій декаді 26-30 градусів,
в другій – 24-26 градуси,
в третій - 22 – 24 градуси.
При відлученні поросят температура повітря приміщення має становити 22 градуси.
· На збереження поросят величезне значення має їх маса при народженні: коли поросята великі, міцні масою 1,2 – 1,5 кг, загибель таких поросят складає всього 3-10 %; при народження поросят масою 0,6-0,8 кг, загибель зростає в 7-8 разів і складає 25-30 %.
· Поросята народжуються з анатомічно і функціонально недорозвинутою системою травного тракту: до 20-25 дня в їх шлунковому соці відсутні вільна соляна кислота і через це фермент пепсин малоактивний, не може розщепити білки молока.
І тому навіть незначні погрішності в годівлі й утриманні поросят-сисунів викликають розлади травлення, що часто є причиною їх значного відходу в перші дні життя.
В цей період шлунковий сік новонароджених поросят не володіє бактерицидними властивостями і вони стають беззахисними проти різноманітної мікрофлори.
· У великих гніздах ( 10 і більше) часто народжуються слабі поросята, які в перші дні погано ссуть матку. Тому в перші 24-48 год. життя таким поросятам необхідна допомога – підшкірно, внутрім’язево вводити 30-40 % розчин глюкози, в дозі 5-10 мл. При необхідності повторити.
· Слід пам’ятати, що в перші дні основним кормом для поросят є молозиво. З молозивом вони одержують до 30 г білка, в якому половина (45-50%) гамма-глобулінів. Білки молозива не розщеплюються, а без порушення структури імунних тіл всмоктуються в тонких кишках і поступають в кров в перші години життя поросят. Ці імунні тіла створюють так званий колостральний імунітет і захищають поросят протягом 2-3 тижнів від інфекційних хвороб.
· В кінці першого місяця в крові поросят починають вироблятися власні імунні речовини. Тому щепити поросят рекомендується не раніше як у 20-30 денному віці.
· Однією і з причин затримки в рості і загибелі поросят в перші три тижні є анемія.
Анемія поросят викликається нестачею заліза, яке є важливою складовою частиною гемоглобіну крові.
В молоці свиноматки заліза мало. Для профілактики анемії поросятам протягом перших трьох днів життя внутрім’язево вводять препарати заліза. Добрі результати одержують також, ставлячи в клітку землю, змішану зі сполуками заліза.
Можна змазувати сосочки свиноматки розчином мікроелементів: сірчанокислого заліза 2,5 г, сірчанокислої міді 1,2 г, хлористого кобальту 1,0 г на 1 л води. Сосочки змазувати 4-5 разів на добу в перші дні після опоросу.
Критичні моменти при вирощуванні поросят
Це: 1-й, 7-й, 23-й, 60-й. 110-й день.
1-й - зв’язаний з тим, основний корм для них є молозиво, в якому знаходяться захисні білки – гамма – глобуліни, і тому їх треба підпускати до свиноматки через кожні півгодини.
7 – й найбільше відчувається настача заліза, тому треба давати препарати заліза, з 2-3 дня.
23- й у свиноматки зменшується молоко, тому поросят треба підгодовувати. Найкращим кормом в цей час є незбиране молоко і збиране та комбікорм. За 2 місяці поросята повині спожити молоко незбиране 5-10 л, збиране – 15 л, комбікорм –18 кг.
60- й в цей час в більшості господарств поросят відлучають від матки. Це найвідповідальніший період. Особливу увагу слід звернути на годівлю. Годувати треба 3-4 рази на добу, але раціон збільшувати поступово. Рекомендується протягом місяця напівголодна дієта. Це зв’язано з тим, що у шлунку поросят нема, або мало соляної кислоти і фермент пепсини малоактивний. Годівля в цей період великою кількістю концентратів може призвести до масової раптової загибелі поросят від набрякової хвороби.
110 –й – у свиней інтенсивно наростають м’язи, високий обмін речовин, тому годівля повинна бути повноцінна і доброякісна.
Спеціальна профілактика
Тешена: вірусна контагіозна хвороба, яка характеризується ураженням центральної нервової системи, розладом координації руху, парезами, паралічами.
· Вакцини: суха інактивована культуральна фенол-вакцина (Чехія);
· Інактивована емульгована культуральна “Покровська”
· Жива культуральна вірусвакцина із штаму Перечинський – 642.
Набрякова хвороба: це токсикоалергічне захворювання переважно відлучених поросят, яке характеризується в різних органах і тканинах явищами ентериту і ураженням ЦНС.
Ефективних методів лікування на сьогоднішній день немає. Справа полягає в тому, що хвороба розвивається так швидко (декілька годин), що лікування запізнюється і лікувати вже треба не так клінічно хворих, як всіх поросят групи. При спалаху набрякової хвороби треба переводити всіх відлучених поросят, в т.ч. хворих на голодну дієту 1-2 доби з поступовим переходом на звичайні норми годівлі.
Біологічні особливості свиней, висока ступінь наслідування ряду господарсько-корисних ознак, вдосконалення технології введення галузі дозволяють одержати високих результатів багатоплідності, скороспілості, затрат корму, що знизить собівартість виробленої продукції. Успіху селекції сприяє висока скороспілість тварин, дуже швидка зміна поколінь.
Всі продуктивні якості свиней проявляються в процесі індивідуального розвитку під дією двох основних факторів: генотипа, тобто наслідування і умов середовища.
Для свиней сучасних порід характерні висока багатоплідність і скороспілість. При добрих умовах годівлі і утримання ремонтних свинок їх можна спаровувати в 9-10 місячному віці. При інтенсивній відгодівлі підсвинки досягають живої маси 100 кг вже в 6-7 місяців, що дозволяє в короткий термін одержувати товарну продукцію.
У свиней відносно короткий період поросності (115 днів). Середня багатоплідність свиноматок 11-12 поросят.
Свині відносно добре використовують корми. На утворення 1 кг живої маси йде біля 4 кормових одиниць. Забійний вихід свиней 75-80 %, а вихід м”яса в тушах 52-64 %.
Тому відгодівля свиней повинна балансуватися по нормуванні годівлі і збалансованості раціонів по основних поживних речовинах і співвідношенні окремих видів кормів.
Відгодівлю свиней можна класифікувати по двох показниках: інтенсивності приросту живої маси і кінцевому результаті годівлі.
Для інтенсивної м”ясної відгодівлі ми повинні підібрати тварин, селекційних по м”ясних якостях, з високою енергією росту і доброю здатністю засвоювати поживні речовини корму. Живої маси 100 кг тварини повинні досягати у віці 6 місяців. Затрати корму на 1 кг приросту живої маси складають 3,5-4,2 кормових одиниць.
Помірно інтенсивна відгодівля – свині досягають живої маси 100 кг у віці 7-8 місяців. Затрати корму на 1 кг приросту живої маси складають 4,5-5,0 кормових одиниць.
Екстенсивна відгодівля
При такій відгодівлі свині досягають живої маси 100 кг у віці 10 місяців і старше, а затрати корму складають 7-10 кормових одиниць на 1 кг приросту.
При цьому відгодівельні якості свиней визначаються багатьма факторами, які є взаєпов”язані між собою. Недотримання одного із цих факторів приводить до того, що у відгодівельних свиней. Недостатньо використовуються генетичні можливості.
Інтенсивність приросту живої маси має великий вплив на успіх від годівлі. Чим вища скороспілість росту, тим нижчі затрати корму на одиницю приросту живої маси.
Інтенсивність відгодівлі також залежить від якості молодняка і перш за все його відлученої маси і показників росту поросят з небагатьох факторів годівлі головну роль в забезпеченні життєздатності тварин і одержанні від них максимальної продукції при мінімальних затратах відіграє енергетичне і протеїнове забезпечення раціонів. Свиням різного віку на 1 кг приросту потрібна різна кількість енергії. З віком і збільшенням живої маси потреба відгодівельних свиней в енергії збільшується.
Організм відгодівельних свиней потребує постійного надходження білка.
У свиней різного віку потребують в білку змінюється. В першій половині відгодівлі (жива маса до 50-60 кг) потрібно 130-140 г протеїну на одну кормову одиницю, в другій половині відгодівлі норма знижується до 90 г протеїну, що ми повинні врахувати при складанні раціонів.
Також дуже важливо збалансувати раціони відгодівельних свиней по амінокислотному складу, так як амінокислоти визначають біологічну цінність протеїну. Для ростучих свиней дуже важливо, щоб в раціоні були присутні в достатній кількості 4 незамінні амінокислоти: лізин, метіонін, цистин, триптофан.
Резервом лізину являються зернобобові культури, корми тваринного походження. Чим більше будуть забезпечені раціони білком високої якості, тим менше будуть затрати корму на одиницю приросту живої маси. Надлишок або недостатня кількість протеїну (білку) або амінокислот різко знижує продуктивність у відгодівельних свиней. При відгодівлі свиней основою раціону являються зернові корми, які мають кислу реакцію сухої речовини, і вміщують невелику кількість біологічно активних речовин (вітамінів, гормонів, ферментів). Недостатки ці в основному компенсуються добавкою преміксів, які дозволяють досягнути живої маси 100-110 кг в дуже ранньому віці, але і не виключене використання сінажу, зеленої маси, коренеплодів (особливо цукрового буряка), які мають лужне середовище.
В якості джерел макро і мікроелементів в раціони відгодівельних свиней добавляють крейду, кісткову муку, мінеральні добавки.
Раціони годівлі
При годівлі холостих і супоросних свиноматок в 1 кг корму повинно вміщуватися в середньому 1,05-1.07 к.од. 159-166 сирого протеїну, 29-30 г сирого жиру, 60-64 г сирої клітковини.
Особливу увагу слід звертати на вітамінну годівлю, так як від неї у великій мірі залежить успіх вирощування поросят і профілактика анемії (тобто захворювання поросят у дуже ранньому віці, недостача заліза). Свиноматки з 3-го дня після відлучення поросят і до осіменіння повинні одержувати по 3,4 комбікорму, з 1-го по 32-й день супоросності – 2.8 кг, з 33-го по 88-й день – 2,3 кг і з 81-го по 112-й день супоросності по 3,5 кг комбікорму в день.