ВАТ "Вібросепаратор" - лідер ринку сільськогосподарської техніки з обробки зернових (стр. 5 из 5)
Основним елементом системи ТСС являється термопідвіска (термопідвіски), що встановлює(ю)ться в силосі елеватора чи зерносховища. Дякуючи використанню цифрових датчиків температури DS18В20 фірми MAXIM (Dallas Semiconductor) реалізована єдина цифрова двухпровідна лінія зв’язку зі всіма датчиками температури термопідвіски, яких може бути до 32 в залежності від технологічних потреб.
Для зняття значень температури зерна в системі використовується цифровий блок індикації, оснащений рідкокристалічним індикатором, що дозволяє у зручній формі знімати покази датиків термопідвісок. Блок індикації підключається до блокпостів живлення чи термопідвісок через стандартний роз’їм.
В блоці індикації використовується автономне живлення від 4-х стандартних елементів типу АА, що забезпечує наступні переваги:
- безпечна для людини напруга – немає необхідності в захисному заземленні термопідвіски;
- завдяки низькій напрузі гарантована вибухобезпечність системи термометрії;
- відсутня необхідність прокладати кабелі живлення системи;
- стандартні живлячі елементи АА легко змінюється, можливе застосування стандартних акумуляторів.
Для підключення блоку індикації до термопідвісок, з яких знімаються покази, використовуються два типи блокпостів: одно канальні – для силосів з однією термопідвіскою та багатоканальні – для силосів з декількома термопідвісками.
Таблиця 2.3 Технічні параметри системи термометрії зерносховищ ТСС:
| Розривне зусилля тросу термопідвіски | 2,0 т |
| Максимальна розрахункова довжина термопідвіски для зернових культур | 32м |
| Максимальна кількість датчиків у термопідвісках | 32 |
| Діапазон вимірювання температури зерна | -20…125°С |
| Похибка вимірювання температури зерна | 0,5°С |
| Роздільна здатність вимірювання температури зерна | 0,1°С |
| Живлення блоку індикації | 4 елементи типу АА |
| Робочий діапазон температур зовнішнього повітря | -30…45°С |
| Максимальна вологість оточуючого середовища | 80% |
| Ступінь захисту термопідвісок | ІР55 |
| Ступінь захисту блоку індикації | ІР54 |
| Ступінь захисту блок-посту живлення і підключення | ІР54 |
| Ступінь захисту блоку збору інформації | ІР55 |
| Використовувана потужність термопідвіски | Не більше 0,3 Вт |
| Використовувана потужність блоку індикації | Не більше 2,5Вт |
| Використовувана потужність блоку збору інформації | Не більше 6Вт |
Сучасні великі зерносховища неможливо уявити без комплексних автоматичних систем управління технологічними процесами. У зв’язку з цим на системи термометрії зерносховищ накладається додаткова вимога – простота інтеграції в АСУ ТП.
Системи контролю температури в зернових силосах типу ТСС призначені для вирішення і цієї задачі. Дякуючи використанню блоків збору інформації даного виробника і спеціалізованого програмного забезпечення – сервера термометрії – можливо отримати наступні можливості:
- отримання даних по температурі зерна, стані системи і окремих термопідвісок через ОРС-сервер, який являється в даний момент промисловим стандартом обміну інформацією між SCADA і контролерами (перетворювачами сигналів і т.п.);
- отримання даних про температуру зберігання зерна і стан цифрових термопідвісок через ТСР/ІР-сервер, що дозволяє використовувати декілька клієнтів для контролю за системою термометрії зерносховища.
У доповнення до вказаних переваг у комплекті з системою надається тестове програмне забезпечення для налагодження сітки термометрії, що спрощує завдання системної інтеграції.
Також популярними є пристрої російського виробництва компанії «ОВЕН». Дані пристрої випускаються в корпусах щитового, настінного чи DIN-рейкового кріплення.
Корпуси виготовлені із ударостійкого пластика ABS-пластика і відповідають ГОСТ 14254-96 «Ступені захисту, що забезпечуються оболонками (код ІР), який розповсюджується на устаткування не більше 72,5 кВ». Код ІР вказує на ступінь захисту, яка забезпечується корпусом приладу, тобто можливість доступу до його небезпечних частин, а також потрапляння зовнішніх твердих предметів і води в прилад.
Клемовик у приладів щитового кріплення знаходиться на задній стінці.
Для доступу до клемовика приладу настінного кріплення необхідно зняти верхню кришку. У отворах підводу зовнішніх зв’язків установлюються гумові ущільнювачі (втулки).
Для установки приладу на стаціонарне місце роботи до нього надається комплект кріплячи елементів, які можуть бути двох типів: Н – для корпусів настінного кріплення і Щ для корпусів щитового кріплення. В комплект в залежності від корпусу входять:
Настінний Н:
- кронштейн ЗУ8,090,20 – 1шт
- гвинт М4-6g*32,58,026 – 1шт.
Щитовий Щ:
- фіксатори – 2шт.
Типи корпусів:
Н – корпус настінного кріплення. Габаритні розміри 130*105*65 мм, ступінь захисту ІР44.
Рис.2.4. Н1 – корпус настінного кріплення, габаритні розміри 145*105*65 мм, ступінь захисту ІР20.
Рис.2.5.Щ – корпус щитового кріплення, габаритні розміри 96*96*180 мм, ступінь захисту із сторони передньої панелі ІР20.
Рис. 2.6. Щ1 – корпус щитового кріплення, габаритні розміри 96*96*70 мм, ступінь захисту зі сторони передньої панелі ІР54.
Рис.2.7. Перелік продукції різних виробників може бути надзвичайно довгим, проте, кожен виробник обирає для себе необхідного постачальника.
Рис.2.8. схема технологічна елеватора
РОЗДІЛ ІІІ. РОЗРОБКА ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ
Згідно плану виробничої практики, я ознайомилася із методами розробки технологічного процесу у технічному відділі ВАТ «Вібросепаратор».
Для прикладу нижче буде приведена методика розробки і виготовлення такої деталі, як штуцер.
Слід зауважити, що це не настільки легко, як здається, оскільки перед тим, як запустити деталь у виробництво, вона проходить ряд теоретичних методів аналізу працівниками технічного відділу.
Працівники цього відділу не лише розробляють креслення необхідних елементів конструкцій, а й враховують доцільність та економічність їх випуску на тому чи іншому верстаті. Як буде видно нижче, кожна деталь виготовляється згідно певних ГОСТів, положень ДСТУ, з врахуванням можливостей потужностей саме цього заводу.
Переглянувши альбоми з багатьма технологіями виробництва, котрі були розроблені технічним відділом ВАТ «Вібросепаратор» у співпраці із харківською акціонерною компанією «Контакт», я ознайомилася із методами розробки не лише окремих деталей верстатів, а й цілих їх ходових частин, зокрема такого верстату, як «гільйотина».
ВИСНОВКИ
З вище викладеного, можемо зробити висновки, що ВАТ «Вібросепаратор» дійсно являється лідером у даній ніші ринку, оскільки на даний момент конкурентів машинам виробництва даного заводу немає, хоча 12 підприємств в Україні випускають аналоги такої техніки. Конкуренти заводу – західні виробники, проте завод не може змагатися з ними на світовому ринку, оскільки оснащення виробництва залишилося у спадок ще із радянських часів. Також слід звернути увагу на незахищеність українського виробника, проте керівництво заводу впевнене у своїх силах і прагнуть передати цю впевненість виробникам сільськогосподарської продукції, для яких працюють.
Відвідавши виробництво, я відмітила, що воно працює далеко не на повну свою потужність, наприклад, високопродуктивне обладнання вважають недоцільним запускати в роботу, оскільки це є економічно невигідним для виготовлення невеликих замовлень, а в крупних партіях зараз немає потреби, також немає потреби у завантаженні штампувального 800-тонного пресу, проте завод освоює виробництво високотехнологічних автоматизованих зернових комплексів, і прес мають запустити у виробничий процес. Це дуже дивно, оскільки Україна вважається аграрною державою, і сільськогосподарська техніка має бути в попиті, проте ситуація у даній галузі далеко не ідеальна.
Основними споживачами продукції заводу є сільськогосподарські підприємства, які вирощують зернові та зернобобові культури. До 2003 року виробники сільськогосподарської продукції не прагнули укріплювати фермерські господарства чи запускати великі сільгосппідприємства. За таких умов ВАТ «Вібросепаратор» було вимушене орієнтуватися на дрібні господарства і виробляти малопотужну техніку – 5-15 тонні машини, що й призвело до втрати багатьох працівників та роботи підприємства не у повній його можливості.
На сьогоднішній день ефективними є лише потужні підприємства, які вирощують та обробляють зернові культури. Тому і з’явився попит на зерноочисні машини потужністю від 50 до 200 тон за годину, а також механізми, які супроводжують цю зерноочистку. Без такої техніки виробник потрапляє у зону ризику – залежність від цінових коливань. Це дуже неефективний сегмент ринку, тому ВАТ «Вібросепаратор» не обмежується лише українським ринком. Слід звернути увагу на те, що аж 56% продукції експортується за кордон, а саме – у Казахстан, Росію, Молдову, Узбекистан, що ще раз вказує на проблеми збуту такої продукції всередині нашої держави. Також для іноземних дилерів постачають малогабаритну та малопотужну техніку, комунальну техніку, зокрема, бетономішалки цілою партією були експортовані до Германії, 62 одиниці потужної техніки зараз у процесі виробництва для дилерів у Казахстані, лише окремі вузли та комплектуючі до сільськогосподарської техніки дещо застарілих зразків можливо реалізувати в Україні.
Для закордонних покупців підприємство гарантує оперативне митне оформлення вантажів, відправляють придбану у нього техніку тим видом транспорту, який є найзручнішим для покупця, що робить гарну репутацію для заводу серед його потенційних клієнтів.
Вражає інтелектуальний потенціал підприємства, оскільки персонал, працюючий на ньому, не лише зумів вивести його з банкрутства, а й зробити лідером. Слід зазначити, що у відділах маркетингу та збуту працюють досить молоді люди, проте у технічному та механічному відділах зосереджена вся «важка артилерія» заводу, оскільки тут працюють люди, які мали справу з величезними заводами за часів Радянського Союзу, і саме завдяки їм підприємство розробляє нові технології, самостійно проводить дослідження техніки в експериментальних цехах, та має можливість гідно представити якісну продукцію на ринку машинобудівництва.