Це порошок жовтуватого кольору, без смаку й запаху, погано розчинний у воді. По хімічному складі - це сіль окисленого заліза гліцерофосфатної кислоти. Містить 18% заліза й 14,9% фосфору. Строк придатності його не обмежений. Він добре засвоюється організмом, не викликаючи побічних явищ. Препарат не гігроскопічний і стійкий до окислення, тому його можна вводити в якості спеціальної добавки в комбікорм. Поросята, що одержували гліцерофосфат заліза, були здоровими, рухливими, скоріше звикали до підкормки й більше її з'їдали, добре розвивалися й до відлучення серед них майже не має відсталих у рості. Загибелі серед поросят, що одержують гліцерофосфат також не спостерігається [8,12].
Встановлено, що у тварин, які одержували препарат у дозі 0,3 г були кращі показники крові, ніж у поросят, що одержували препарат у дозі 0,1г.
При проведенні дослідів з імпозилом в підсисних поросят у віці 3-5 тижнів удруге спостерігається зниження гемоглобіну, незважаючи на те, що їм в 3-5-денному віці внутрішньом'язево вводили препарати заліза.
Багато вчених неодноразово застосовували як “Ферровет”, так і “Ферродекс” у дозі 2 мл і одержували гарні результати [1].
Перевага цих препаратів полягає в тому, що при застосуванні їх не потрібно великих витрат робочого часу. Для профілактики анемії і лікування вже захворілих поросят досить одного введення препарату.
Поросятам, що перебувають на пасовищах, застосовувати “Ферродекстран” даремно [13].
Уводити ферродекстранові препарати потрібно глибоко в м'яз і обережно, щоб краплі препарату не потрапили під шкіру, що є недоліком.
Ферродекстран містить в 1 мл розчину близько 50 мг заліза й 0,5% хлористого натрію. Препарат вводять на 3-й день після народження в дозі 2,5 мл у м'яз стегна.
Препарат добре засвоюється організмом, не викликає будь-яких шкідливих наслідків, зручний у введенні. Він особливо ефективний при ранньому застосуванні [12].
Одним з факторів профілактики анемії є введення в завушну область свиноматкам за 14-20 діб до опоросу 5 мл ферроглюкіна, або ферродекса. При застосуванні ферродекстранових препаратів важливо забезпечити потребу організму свиней у вітамінах А, Д, С, В2, а особливо вітаміном Е.
Профілактують анемії також залізодекстрином. Який готують в такий спосіб.: 100 г хлорного заліза, розчиняють в 1 л дистильованої води. До отриманого розчину, підігрітого до 20-25 °С, додають невеликими порціями м’якодіючу іонообміну смолу ІР-45, причому наступні її порції додають після того, як встановлюється рівновага рН. При рН 2,8 смолу фільтрують. Необхідну кількість декстрину розчиняють у розчині, підігрітому до 115 °С впродовж 10 хвилин. Розчин стабілізованого золю доводять до рН 7,0, додають NaОН, і концентрують приблизно до 150 мл при зниженому тиску, потім додають 10,8 мл водного розчину фенолу (75 мг), і остаточний об'єм доводять до 165 мл, додаючи воду. Отриманий препарат розфасовують в ампули й автоклавують 20 хвилин. Це темно-бура рідина, в 1 мл якої міститься 35 мг заліза.
Тварини яким вводили препарат заліза не хворіли анемією. Вміст гемоглобіну в крові не знижувався нижче 80 г/л, а кількість еритроцитів була вищою 3,8 Т/л. Приріст ваги поросят, що одержували залізодекстрин, був 200 г на добу, а ті які одержували ферродекс - 400 г.
Біля третини поросят, котрим внутрішньом'язево вводили залізодекстрин під час ін'єкції перебували в стресовому стані. Через якийсь час тварини мали гарний апетит і самопочуття, були більш жвавими. Залізодекстран препарат дешевий, малотоксичний і являється ефективним засобом у боротьбі з анемією поросят. До недоліків його слід віднести те, що він містить мало заліза (35 мг в 1 мл) [15].
Якщо господарства не мають препаратів заліза і інших засобів боротьби з анемією, а з'являється гостра необхідність проводити заходи щодо профілактики зазначеного захворювання, можна застосовувати цитровану кров. її призначають так само, як засіб, який сприятливо впливає на розвиток новонароджених тварин, тому що вона є джерелом багатим на живильні і мінеральні речовини.
Кров беруть з яремної вени добре вгодованих, здорових коней. Перед узяттям крові в пляшки ємністю в дві літри наливають охолоджений стерильний 5%-ний розчин лимоннокислого натрію з розрахунку 1:10.
При обробці поросят цитрованою кров'ю необхідно стежити за повноцінністю раціону підсисних поросят, свиноматок і гігієною приміщень, що підвищує ефективність препарату. Профілактика анемії поросят, у цей час – одна з головних нерозв'язаних проблем у свинарстві, і це зобов'язує фахівців ветеринарної медицини до вивчення зазначеного захворювання та приділяти йому більшу увагу [8].
1.5 Висновок з огляду літератури
Аліментарна анемія - одна з масових і небезпечних хвороб поросят, що наносить значні економічні збитки свинарству.
Дане захворювання характеризується порушенням окислювально-відновних процесів в організмі поросят, яке обумовлене дефіцитом заліза, в результаті чого у тварин знижується вміст гемоглобіну, зменшується кількість еритроцитів. Такі поросята стають більше сприйнятливими до інших захворювань, що приводить домасової їх загибелі.
Воно починає розвиватися з п'ятиденного віку і максимального розвитку досягає у тритижневому віці.
Правильна організація заходів профілактики і лікування дає можливість зменшити економічні збитки. На даний час існує багато препаратів заліза, які виробляють різні фармацевтичні фірми світу.
Ведеться науковий пошук по створенню схем лікування і профілактики анемій.
2.1 Матеріали та методи дослідження
Дипломна робота виконана на базі свиноферми ПАОП „Промінь" (с. Кобзівка) та науковій лабораторії кафедри терапії ПДАА.
Для дослідження відібрали 10 поросят великої білої породи віком 7 діб. З цих тварин сформували 2-групи (контрольну та дослідну) по 5 гол. Контрольна група поросят отримувало препарат суйферровіт, той який застосовувався в господарстві для профілактики анемій у поросят.
Дослідна група поросят отримувала препарат ферровет з метою простежити порівняння ефективності препаратів.
Для визначення клінічного стану тварин провели клінічний огляд контрольних і дослідних груп поросят. Визначали габітус, стан шкіри, слизових оболонок, стан органів дихання.
Габітус – це зовнішній вигляд тварини. Дає змогу визначити загальний стан тварини, положення тіла в просторі, конституція, вгодованість, тілобудова і темперамент.
Волосяний покрив - визначали стан волосяного покриву, блискучість, прилягання до шкіри, густоту, наявність алопецій, міцність зв'язку із шкірою.
Шкіра - визначали колір, запах, еластичність, вологість, температура і наявність можливих патологічних змін - порушення цілісності (садини, тріщини, рани, гангрена, висипи, везикули, абсцеси, волдирі, чешуйки, кірки, збільшення об'єму, набряки, емфізема, флегмони, гематоми, новоутворення).
Видимі слизові оболонки - колір, вологість, щільність і наявність нашарувань на слизових оболонках.
Лімфатичні вузли - розміри, форму, рухливість, болючість, місцеву температуру.
При дослідженні серцево-судинної системи звертали увагу на наявність набряків. З'ясували силу, ритм, локалізацію серцевого поштовху. У поросят серцевий поштовх найбільш виражений зліва в 4-му міжребер'ї на площі 4-5см2,а справа він прощупується в 4-му міжребер'ї на 7-8 см нижче лопатко - плечового суглобу.
Тони серця прослуховували в місцях: двостулковий клапан розміщений в 4- му міжребер'ї зліва; трьохстулковий в 3-му міжребер'ї справа; півмісяцеві клапани легеневої артерії в 3-му міжребер'ї під лінією, яка розділяє на половину нижню третину грудної клітки, визначили їх силу, тембр, ясність, ритм, якість. Оглядом і пальпацією периферійних вен визначили їх наповнення, характер пульсу.
Досліджування органів дихання проводили за таким планом: дихальні рухи, верхні дихальні шляхи, огляд, пальпація і аускультація грудної клітки в ділянці легень.
Дихальні рухи - частоту, тип, глибину і симетричність.
Верхні дихальні шляхи - слизову оболонку носа, запах видихуваного повітря, додаткові пазухи, гортань, трахея, наявність та характер кашлю (сила, частота, болючість, вологість), патологічні (хрипи, крепітація, шуми тертя, плеску, патологічне бронхіальне дихання, амфоричне) дихальні шуми.
При клінічному огляді тварин було виявлено зниження апетиту, тварини в'ялі, блідість шкіри і видимих слизових оболонок, іноді тахікардію.
Проводили відбір крові для морфологічного і біохімічного дослідження. Визначили стан гемопоезу у поросят за наступними показниками: вміст гемоглобіну, кількість еритроцитів, лейкоцитів.
Кров у піддослідних поросят відбирали на 7-й, 14-й, 21-й день після народження. Відбір крові проводили безпосередньо перед введенням залізовмісних препаратів, для дослідження її відбирали з очного (орбітального) синуса. Для цього поросят - сисунів фіксували у горизонтальному положенні. За допомогою голки проколювали кон'юнктиву шляхом сильного надавлювання і просування голки вперед на 1-2 см доки вона не потрапить у венозний синус, який розташований поряд з кістковою очною впадиною.
Визначення вмісту гемоглобіну проводили за допомогою геміглобінцианідного методу. Гемоглобін при взаємодії з залізосинеродистим калієм окислюється в геміглобін, інтенсивність пофарбування якого пропорційна вмісту гемоглобіну.
Концентрація геміглобінцианіду в стандартному розчині набору фірми "Реагент" відповідає концентрації гемоглобіну в крові 120 г/л при розведенні крові в 251 раз.