Інтенсивні технології неможливі без внесення повної норми органічних і не менше 80% мінеральних добрив, поліпшення передпосівного обробітку ґрунту з використанням гербіцидів вибіркової дії. Тому головним фактором зменшення потенційних агротехнічних втрат цукрових буряків є раціональне використання добрив. Рекомендовані для цієї культури норми та співвідношення між елементами КРК необхідно витримувати у пропорції 1:1:1. Потрібно слідкувати за тим, щоб не застосовувати азотні добрива в завищених, а фосфорні – в занижених нормах, оскільки це призведе до значного зниження цукристості і погіршення технологічних якостей коренеплодів. Максимальна норма азотних добрив не повинна перевищувати 160 кг/га поживної речовини.
Суттєвим недоліком в процесі застосування добрив є порушення оптимальних строків їх внесення, Згідно з статистичними даними, восени під глибоку оранку вносять 53–55% річної норми добрив замість 80–90%, решту – під передпосівний обробіток ґрунту, в рядки і при підживленні. Нерідкі випадки, коли орють на зяб без внесення мінеральних добрив. До того ж систематичне внесення фізіологічне кислих добрив при обмеженій кількості фосфорних і надлишку азотних зумовлює підвищення кислотності ґрунту, що призводить до значного зниження ефективності добрив у цілому.
Негативно впливає на врожайність буряків і спрощений підхід до проведення основного обробітку ґрунту. Лущення стерні після попередньої культури на значних площах не проводять взагалі або ж з великим запізненням, що знецінює значення цього важливого технологічного прийому.
Необхідно враховувати і те, що неякісна глибока оранка на зяб, проведена в пізні строки, призводить до збільшення засмічуваності поля. Досвід передових господарств показав, що повне знищення бур'янів можливе лише при комплексному застосуванні агротехнічних прийомів і засобів хімічного захисту. Проте, враховуючи обмежену забезпеченість господарств високоефективними хімічними препаратами бажано, щоб вони переходили на більш доцільні на сучасному етапі форми застосування інсектицидів, зокрема на централізовану обробку насіння системними препаратами – фураданом, прометом та іншими, які широко застосовують за кордоном.
У практиці сільськогосподарського виробництва необхідно враховувати, що недобори врожаю цукрових буряків, зниження їх цукристості є наслідком порушення в багатьох господарствах процесу організації й недотримання технології сівби, догляду за посівами, збирання та вивезення коренеплодів на цукрові заводи. Максимальний врожай можна гарантувати лише при сівбі буряків в оптимальні строки, коли середньодобова температура ґрунту на глибині 8–12 см становить не менше 5–6 °С. Запізнення із сівбою лише на один-два дні після оптимального строку призводить до недобору 0,4 – 0,5 т/га коренеплодів.
Значний недобір врожаю тісно пов'язаний із зрідженістю посівів і особливо нерівномірним розміщенням рослин у рядку. В зв'язку з цим у районах достатнього зволоження густота стояння на період збирання врожаю повинна становити 95 – 100 тис. рослин, нестійкого зволоження – 85–90, недостатнього – 80–85 тис. рослин на 1 га посіву, рівномірно розміщених у рядках. Недооцінка даного фактора обертається значним недобором врожаю.
Одним з важливих резервів збільшення валових зборів коренеплодів і виробітку цукру є і подовження вегетаційного періоду цукрових буряків шляхом зміщення строків початку збирання на більш пізній період, ліквідація розривів між збиранням і вивезенням коренеплодів на цукрозаводи. Цьому сприяє і сучасний рівень забезпечення господарств збиральною і навантажувальною технікою, раціональне використання якої дозволяє зібрати буряки за 20–25 робочих днів, тобто без особливого ризику подовжити вегетаційний період на 15–20 днів і використати інтенсивні прирости маси коренеплодів і нагромадження цукру. Буряки, зібрані після 20 вересня та на початку жовтня, технічно зрілі і характеризуються високими технологічними якостями.
Прискорені строки збирання на початку вересня не тільки не дають змоги добитись високої врожайності і цукристості, а й негативно впливають на стійкість коренеплодів до умов зберігання в наступні періоди. Безпосередньо процес збирання у вересні рекомендується проводити строго за графіком, виходячи з потреби цукрових заводів і з врахуванням 2–3-добового запасу.
Отже, тільки за рахунок впровадження інтенсивної технології вирощування і дотримання всіх її елементів віддача кожного гектара бурякового поля збільшиться як мінімум на 5,5 т, поліпшаться технологічні якості буряків, а вихід цукру на 1 га посіву зросте не менше ніж на 6 ц. У масштабах країни це означає додаткове виробництво близько 900 тис. тцукру.
Практика свідчить, що найдоцільніше збирати буряки потоковим способом, бо саме він гарантує високу якість сировини і підвищену на 1,5–2,5 т/га врожайність при значно менших втратах і пошкодженнях коренеплодів. Для максимального зниження втрат врожаю бажано в процесі збирання уникати додаткових проміжних операцій, які негативно впливають на коренеплоди, зокрема перевантаження і розвантаження в кагати, а також інші операції, характерні для перевалочного способу, що збільшують кількість механічно пошкоджених буряків на 6–8%.
Перевалочний спосіб збирання слід застосовувати лише в екстремальних умовах. Наприклад, при перенасиченому вологою або, навпаки, надмірно сухому ґрунті, при підвищеній засміченості вороху коренеплодів землею чи рослинними рештками. Необхідно пам'ятати, що буряки, зібрані перевалочним способом, менш лежкі. Особливо великі втрати маси коренеплодів і цукру характерні для цукрових буряків, які збирають перевалочним способом за допомогою комплексу машин БМ-6А + КС-6Б і навантажувачем СПС – 4,2. При цьому буряки не можуть довго зберігатись і їх необхідно негайно переробляти.
Дослідження показали, що найбільш придатні для зберігання в заводських кагатах буряки, зібрані потоковим способом. При зберіганні таких буряків втрати маси і цукру відповідно в 1,5– З рази і на 0,004–0,026% менші, ніж при зберіганні буряків, зібраних перевалочним способом.
Отже, тільки за рахунок правильного і послідовного виконання технологічних операцій на збиранні, регулювання робочих органів збиральних машин відповідно до умов, які склались, можна додатково одержати 1,5–2,5 ц/га цукру, або 255–425 тис. тз усього бурякового поля країни.
Висновки
Усі фактори, необхідні для успішного вирощування цукрового буряку, мають бути розглянуті в комплексі.
Тільки професійне та взаємоузгоджене проведення всіх заходів, по вирощуванню цукрового буряку, гарантує високу врожайність з гектара разом з високою цукристістю коренів. Безумовно, ротація культур у сівозміні та місцезнаходження цукрового буряку в ній також мають бути враховані. Якщо ігнорувати хоча б один з цих аспектів, кінцевий результат може бути поставлений під сумнів.
Важливою умовою дружних сходів, поряд з якісним насіннєвим матеріалом та посівною технікою, є також підготовка ґрунту. В умовах континентального клімату важливе значення надається регулюванню водного режиму, збереженню та накопиченню вологи в ґрунті. Дефіцит атмосферних опадів, як і незадовільний їх розподіл протягом року, часто призводить до нерівномірних та зріджених сходів.
Тому, в цій проблемі особливу увагу слід приділяти затриманню та збереженню вологи в зимовий період, що в свою чергу можна досягти шляхом своєчасно проведеного обробітку ґрунту. В зв'язку з цим, найкращим попередником для цукрового буряку є зернові, особливо озима пшениця.
Буряківництву України достатньо постачати цукровим заводам 38–40 млн. тон коренеплодів, що реально можливо в умовах оптимізованого за ґрунтово-кліматичними умовами бурякового поясу і в межах лісостепових підзон достатнього та нестійкого зволоження, де урожайність цукрових буряків на рівні 350–400 ц/га, а цукристість – 17,5–18,5% не є занадто проблематичними. До того ж нагальною є необхідність і можливість підвищити вихід цукру з теперішніх 10–12% до стандарту цукроваріння Європи – 14,2%. За цих умов річне виробництво цукру в Україні на рівні 4,0–4,5 млн. тон є достатнім і гарантовано досяжним.
Навіть при річному споживанні 40 кг цукру на кожного мешканця України, що є досить високим показником, може бути легко забезпечене і створення експортного резерву в межах 2,0–2,5 млн. тон. Це має стратегічно важливе значення в умовах виходу з економічної кризи і дефіциту валютних надходжень. Тобто, для внутрішнього споживання достатньо виробляти не більш 2 млн. тон цукру, а для експорту – ще 2,0–2,5 млн. тон.
Взагалі ж буряківництво в Україні завжди було досить високорентабельною галуззю рослинництва. Навіть у нинішніх складних економічних умовах один гектар фабричних цукрових буряків при урожайності 400 ц/га (досяжно) може забезпечити прибуток понад тисячу доларів США.
Література
1. З.Ф. Бриндзя, І.О. Джула. Система технологій в рослинництві. Навчальний посібник. Тернопіль: Консультаційний центр. – 2000, 188 с.
2. Основи сільського господарства. Практикум. Під редакцією Польського Б.Н. – К.: Вища школа, 1983.
3. Кияк С.Г. Рослинництво. К.: Вища школа. 1982.
4. Бугай С.М. Рослинництво. К.: Вища школа 1987.
5. Зернові культури / за ред. Пікша Г.Р., Бондаренка В.І. – К.: Урожай, 1985. – 272 с.
6. Основи сільського господарства. Практикум. Польський Б.М., Стеблянко М.І., Чмир Р.Д., Яворський В.С. – К.: Вища школа.
7. Довідник агронома / упоряд. В.А. Кононюк., та ін.; за ред. Л.Л. Зіневича. – К.: Урожай, 1985.
8. С.С. Рубін. Землеробство. К.: – Вища школа, 1980