Полова утворюється під час обмолоту і очищення зерна. До її складу входять плівки колосків, дрібні частинки стебел та домішки бур'янів.
Гілковий корм заготовляють у вигляді зеленого молодого листя та пагонів берези, верби, клену, ліщини, вільхи, осики, липи і чагарникових — ожини, малини та ін. Листя і пагони висушують влітку і зберігають жмутками під навісами.
9. Корми тваринного походження
До кормів тваринного походження належать незбиране і знежирене молоко, сироватка, сколотини, м'ясне, м'ясокісткове та кров'яне борошно, риб'ячий жир та риб'яче борошно, китовий жир, китове борошно та ін. Всі ці корми багаті на повноцінний білок, мінеральні речовини і добре перетравлюються в організмі тварин.
Незбиране молоко — найбільш поживний корм для молодняка. Воно містить воду (83—90 %), жир (1—6%), білок (2—6 %), молочний цукор (3,2—6%) та мінеральні речовини (0,4—0,9%). Склад молока в однієї і тієї ж тварини неоднаковий протягом лактаційного періоду. У перші дні після отелення молочні залози корови виробляють молозиво, яке відрізняється від молока жовтуватим кольором, солонуватим смаком та своєрідним запахом. При підігріванні і кип'ятінні молозиво зсідається внаслідок вмісту в ньому великої кількості альбумінів. Порівняно з молоком у молозиві більше сухих речовин, особливо мінеральних, та білка у формі глобулінів й альбумінів. У молозиві багато вітамінів А, В, РР, Е, С та ін. Важливою біологічною особливістю молозива е вміст у ньому захисних речовин (антитіл), з якими новонародженому передається пасивний імунітет від матері.
Хімічний склад молозива поступово змінюється, і на 3—4-й день після отелення він такий, як і склад нормального молока.
Незбиране молоко є природним важливим кормом для молодих тварин у перший період їхнього життя. Воно містить усі необхідні для росту і розвитку поживні речовини. Кілограм молока відповідає 0,35 кормової одиниці і містить 33 г білка.
При переробці молока на масло і сири залишаються відходи:
знежирене молоко, сколотини, сироватка, хімічний склад яких наведено в табл.1.
Таблиця 1. Хімічний склад відходів переробки молока, %
| Відходи | Суха речовина | Зола | Білок | Цукор | Жир |
| Молоко незбиране | 12,7 | 0,7 | 3,4 | 4,8 | 3,7 |
| » знежирене | 9,1 | 0,75 | 3,5 | 4,7 | 0,15 |
| Сколотини | 9,0 | 0,7 | 3,4 | 4,5 | 0,4 |
| Сироватка | 6,6 | 0,7 | 0,8 | 4,8 | 0,3 |
Знежирене молоко мають після виділення жиру з молока за допомогою сепаратора. У ньому залишається до 0,1 % жиру, майже весь білок, мінеральні та інші речовини. Влітку телятам згодовують знежирене молоко у вигляді ацидофільного (заквашеного чистими молочнокислими культурами). Ацидофільне молоко застосовується з лікувальною та профілактичною метою проти шлунково-кишкових захворювань.
На деяких молочних заводах із знежиреного молока виготовляють сухе молоко. Воно жовтувато-білого кольору, має вигляд порошку, містить не більш ніж 5—7 % води, 33 % білка, 47 % молочного цукру, 8 % золи і до 1,5 % жиру. Кілограм сухого молока відповідає 1,69 кормової одиниці і містить 12 г білка, 12 г кальцію, 9,6 г фосфору.
М'ясне борошно виготовляють з відділеного від кісток знежиреного м'яса коней, великої рогатої худоби тощо. Знежирене м'ясо висушують і розмелюють на борошно. Кілограм м'ясного борошна відповідає 1,5 кормової одиниці і містить 65 % білка. Згодовують його тільки свиням і птиці.
М'ясокісткове борошно виготовляють із забитих тварин, м'ясо яких непридатне для харчування. Кілограм м'ясокісткового борошна відповідає 1,15 кормової одиниці і містить 40—65 % білка та 8—15 % жиру. Згодовують м'ясокісткове борошно свиням і птиці.
Кров'яне борошно виробляють з крові коагулюванням її гарячою парою. Згусток крові пресують, сушать і розмелюють на борошно. У середньому воно містить близько 74 % перетравного білка. Кілограм кров'яного борошна відповідає 1,39 кормової одиниці.
Риб'яче борошно виготовляють з відходів переробки риби (плавників, луски, голів, нутрощів тощо). Кілограм риб'ячого борошна відповідає 1,24 кормової одиниці. Стандартне риб'яче борошно містить 10 % води, 50—59 % протеїну, 2—6 % жиру, 26 % золи, 49 % перетравного білка. У ньому багато вітамінів, кальцію, фосфору та мікроелементів.
10. Способи підготовки кормів до згодування
Коренебульбоплоди тваринам згодовують цілими або подрібненими.
В бульбах картоплі міститься алкалоїд соланін, який шкідливо діє на тварин. Особливо багато його в недозрілих і гнилих бульбах. Перед згодовуванням картоплю пропарюють (для свиней) і розминають.
Щоб поліпшити смакові якості соломи і підвищити перетравність, її подрібнюють, змочують підсоленою водою і змішують з концентратами або подрібненими коренеплодами, яких додають 20—ЗО % від маси соломи. В результаті внесення вуглеводних кормів активізується діяльність мікрофлори рубця, що сприяє перетравленню клітковини в жуйних.
Запарювання солом'яної січки теж підвищує перетравність її, поліпшує смак і запах, знезаражує від цвілі. Запарюють січку в дерев'яних ящиках або в цементованих траншеях протягом 40 хв. парою під тиском 5—6 атм. Після 5—6 год. запарену січку теплою згодовують худобі.
Самонагрівання і бродіння солом'яної січки проводять в облицьованих ямах (1,5×2 м). Січку, змочену 2%-м розчином солі, складають шарами в яму і для кращого бродіння додають борошнисті корми. У такій січці температура підвищується, відбувається бродіння і нагромаджуються органічні кислоти, внаслідок чого смакові якості і згодовування її поліпшуються.
Під дією хімічних речовин також підвищується поживність соломи, наприклад, луги руйнують рослинні клітини, завдяки чому забезпечується доступ травних соків до вмісту клітин.
Кальцинування соломи проводять вапняним молоком (на 10 кг гашеного вапна додають 250—300 л води і 1,5 кг кухонної солі). Солом'яну січку на 5—10 хв. вміщують у вапняне молоко, а потім виймають і складають на дерев'яному помості на 24—36 год., щоб стекла вода.
Обробка розчином лугу. На 100 кг солом'яної січки беруть 4—6 кг їдкого натрію (каустичної соди) і розчиняють в 200 л води. Січку добре змочують розчином, ущільнюють і залишають на 5—6 год. Перед згодовуванням її промивають водою.
Зернові корми перед згодовуванням подрібнюють, що підвищує коефіцієнт перетравності зерна. Свині краще засвоюють зерно дрібного помелу, жуйні – середнього і крупного помелу та плющене зерно.
Вихід соломи становить у середньому 120—150 % маси врожаю.
Кожну тонну соломи, оброблену вапном або екструдийовану і гранульовану, за поживністю можна прирівняти до 2—3 т непідготовленої соломи. Вітчизняною зоотехнічною наукою і практикою розроблено багато різних способів підготовки соломи до згодовування. Всі способи поділяють на 3 групи: механічні та термічні (подрібнення, заварювання, запарювання, екструдиювання, гранулювання), біологічні (самозігрівання, силосування, дріжджування, грибкування) та хімічні (вапнування, кальцинування, обробка лугами, кислотами та іншими речовинами).
Тварини поїдають подрібненої соломи у 2 рази більше, ніж неподрібненої. Для поліпшення смакових якостей січку соломи зволожують теплою підсоленою водою, брагою, рідкими дріжджами,. кормовою мелясою (на 100 кг січки розчиняють у 100 л води 1,5— 2 кг кухонної солі, а кормову мелясу розбавляють водою з розрахунку 3—4 частини води на 1 частину меляси). Кормова меляса поліпшує діяльність бактерій у передшлунках жуйних, підвищує перетравність, сприяє утворенню амінокислот і вітамінів групи В у кишечнику. Зволожену січку здобрюють дертю, пшеничними висівками, комбікормом, макухою, шротами. Щоб поліпшити смакові якості, січку запарюють і заварюють (на 100 кг січки витрачають. 100 л кип'яченої води). Вуглеводи соломи при температурі 80— 90 °С карамелізуються, і вона набуває приємного аромату. Згодовують січку теплою (ЗО—35 °С).
При запарюванні січки соломи гинуть плісеневі гриби і мікроби. Запарюють січку за допомогою гарячої пари, утвореної у водяних котлах пароутворювачів.
Останнім часом запроваджуються нові способи обробки соломи, Заслуговує на увагу термічна обробка соломи за допомогою екструдерів. Солому обробляють парою при високому тиску (135— 180 кг на 2,5 см2) і високій температурі (до 154 °С).
Хімічна обробка у 2 рази підвищує поживність і перетравність соломи, а також знешкоджує корми від плісняви.
Вапнування соломи — дешевший спосіб її обробки. Поживність і перетравність соломи після вапнування підвищується у 1,5—2 рази: 1 т вапнованої соломи відповідає майже 400 кормовим одиницям.
Вапнують солому так. Вапняним розчином (3 кг негашеного або-9 кг гашеного вапна на 100 л води) зволожують січку. Потім її складають у бурт на 24 год, після чого згодовують разом із силосом.
Обробляючи лугами, солому зволожують їдким натром з розрахунку 40—50 кг його на 600—800 л води. Для цього під час подрібнення соломи в барабан соломосилосорізки підводять шланг від цистерни, наповненої їдким натром.
Для збагачення січки соломи на протеїн застосовують синтетичну сечовину. Спочатку її зволожують 3—4 %-м розчином лугу (1,5—2 кг їдкого натру на 100 л води) або вапном (1,5—2 кг негашеного вапна на 100 л води) та 1 — 1,5 кг сечовини. Загальна вологість обробленої соломи має становити 55—65 %. Зволожену січку складають у траншею або яму і ущільнюють, щоб вона самозігрівалася. Внаслідок термофільного анаеробного бродіння в соломі утворюються органічні кислоти і реакція її підвищується до рН==4,5—6. Така солома добре консервується і зберігається протягом багатьох місяців, а в разі потреби її можна згодовувати на 8—10-й день після обробки. При цьому вміст протеїну в соломі збільшується, а клітковини — зменшується.