На зелений корм вирощують сумішки бобових і злакових культур викоовес, кукурудзу з люпином, квасолею, соєю, суданську траву з викою, горохом та ін.
Після збирання озимих зернових на зелений корм висівають виковівсяну сумішку, люпин, суданську траву, а також ріпу, моркву та ін.
На зелений корм використовують листя або гичку цукрових і кормових буряків. Коровам згодовують по 20—30 кг гички на день. Вона є молокогінним кормом.
Восени для годівлі тварин використовують кормову капусту. Один кілограм її відповідає 0,14 кормової одиниці і містить 18 г протеїну.
5. Коренебульбоплоди, їх підготовка і способи згодовування
Коренебульбоплоди добре поїдаються і легко перетравлюються тваринами. Вони містять 70—90 % води, багато вуглеводів, але мало мінеральних речовин, клітковини і жиру. Протеїну в них 1—2 %. У деяких коренебульбоплодах багато вітамінів А і С і каротину.
Цукрові буряки високопоживні, містять близько 17 % цукру, 1 кг їх відповідає 0,25 кормової одиниці. Згодовують їх молочним коровам по 3—5 кг за одну даванку після грубих кормів або разом з ними. Цукрові буряки містять отруйні речовини (сапоніни), які руйнуються в процесі варіння. Оскільки при тривалому охолодженні в буряках нагромаджуються сапоніни, після варіння треба змішувати буряки з будь-яким соковитим кормом і негайно згодовувати.
Кормові буряки містять менше вуглеводів, ніж цукрові. Як молокогінний корм їх згодовують у сирому вигляді коровам (20— 30 кг) і вареними свиням (4—6 кг на день).
Червона морква — цінний і поживний корм, 1 кг її, що відповідає 0,15 кормової одиниці, містить від 100 до 250 мг каротину. Моркву слід згодовувати тваринам у сирому вигляді, бо в процесі варіння руйнується каротин.
Картопля містить до 30 % крохмалю. Вміст жиру, клітковини, золи і протеїну в ній незначний. Є вітаміни В1, В2, С. Картопля добре перетравлюється. Один кілограм картоплі відповідає 0,33 кормової одиниці.
Бульби містять глюкозид соланін, який під час варіння розкладається (частково переходить у воду).
Земляна груша (топінамбур) належить до багаторічних бульбоплодів. Бульби її добре зберігаються в землі протягом зими. Навесні на посівах топінамбура випасають свиней. Стебла і листки його використовують для приготування силосу. Один кілограм бульб топінамбура відповідає 0,24, а силосу з листків та стебел — 0,22 кормової одиниці.
6. Баштанні культури
(гарбузи, кормові кавуни і кабачки) містять до 85—90 % води, а також багато вуглеводів, каротину, вітамінів С і D. Це молокогонні корми, 1 кг їх відповідає 0,09—0,1 кормової одиниці.
Коренебульбоплоди згодовують тваринам у свіжому вигляді подрібненими. Перед подрібненням їх обов'язково треба мити. Для свиней буряки і картоплю краще запарювати, потім розминати і змішувати з іншими кормами. Запарений корм швидко охолоджують до температури 35 °С, змішуючи з холодними кормами і водою. Великій рогатій худобі буряки і картоплю можна згодовувати сирими. Гарбузи, кавуни подрібнюють на машинах ИКС-5,ОМ, а потім на машині С-12, змішують з концентратами, трав'яним борошном та іншими кормами. Силосовані коренебульбоплоди і баштанні можна згодовувати цілими великій рогатій худобі і після подрібнення свиням. На механізованих фермах силосовані буряки, картоплю, моркву і гарбузи подрібнюють, змішують з трав'яним борошном і концентратами, гранулюють, а після цього згодовують. Гранульований корм подають тваринам механізованим способом, що має велике значення у промисловому виробництві продуктів тваринництва.
7. Пасовищний корм і використання пасовищ
Пасовищна трава на річкових заплавах та на суходільних, гірських і степових луках найкраще задовольняє потреби великої рогатої худоби, овець, кіз і коней у поживних речовинах і вітамінах. Переведення тварин (особливо молодняка) з сухого корму на пасовищні трави нерідко призводить до розладу роботи травного каналу.
Зелена трава після кожного спасування відростає і сумарна врожайність її становить 200—250 ц/га, або 40—50 ц/га кормових одиниць. Врожайність зеленого корму на багаторічних культурних пасовищах після 5—6 спасувань становить 300—450 ц/га, або 75— 110 ц/га кормових одиниць.
Трава на пасовищах відростає нерівномірно — на початку літа , швидше, а в середині і наприкінці через нестачу вологи в грунті і тепла — повільніше.
Тварин на природних пасовищах починають випасати, коли висота травостою досягає 10—15 см. Перерослу траву спасувати недоцільно, бо тварини з'їдають лише верхівки рослин. Таку траву краще скосити на сіно, для виготовлення сінажу або трав'яного борошна чи гранул. Для раціонального використання лучних угідь створюють культурні пасовища. Для цього проводять докорінне або поверхневе поліпшення лук (внесення органомінеральних добрив, викорчовування чагарників, вирівнювання площ, очищення поверхні від каміння і кротовин, підсівання трав і створення якісного злакобобового травостою, розбивання та обгороджування загонів). Корів рекомендується випасати в одному загоні протягом 2—3 діб. На гурт з 200 корів площа одного загону природного пасовища має становити 9—10, а культурного (конюшинового або люцернового) — 6—8 га. Загальна кількість загонів має бути така, щоб забезпечити стадо зеленим кормом у проміжках часу від спасування до відростання трави. Період відростання трави на Поліссі становить 15—20 днів, в лісостеповій зоні—20—24, у гірських районах—30 днів. Отже, на пасовищі у поліській зоні треба мати 6—7, у лісостеповій — 7—8, у степовій зоні і гірських районах Карпат — 9—10 загонів.
На низьковрожайних пасовищах загони використовують протягом меншої кількості днів, збільшуючи при цьому кількість загонів. На сіяних і високоврожайних пасовищах доцільно застосовувати електропастухи.
Організація зеленого конвейєра передбачає забезпечення тварин зеленими кормами на весь весняно-літній період. Для цього у кожній кліматичній зоні добирають групу високоврожайних озимих і ярих культур і висівають їх у певні строки. Наприклад, для Полісся і Лісостепу рекомендовано такий склад культур і таку схему зеленого конвейєра: озимий ріпак, викоріпакову чи викожитню сумішку, жито і пшеницю. Всі ці культури висівають восени, а використовують у квітні й травні.
У червні тваринам згодовують конюшину, люцерну, еспарцет та пасовищну траву.
У липні і серпні — пасовищну траву, ярі посіви виковівса, вико-горохово-ячмінної сумішки, сою, люпин, могар, суданську траву, чумизу, сорго, просо, отаву багаторічних трав другого і третього строку скошування.
У вересні — пасовищну траву, отаву багаторічних трав 4-го і 5-го строків скошування, викогорохово-вівсяні сумішки (післяжнивні посіви), кукурудзу, кукурудзо-соняшникові сумішки, гичку буряків, кукурудзо-люпинові сумішки.
У жовтні — пасовищну траву, отаву багаторічних трав, гичку буряків, післяжнивні посіви виковівса, ріпу, моркву, гарбузи.
У листопаді — буряки, гарбузи, кормову капусту, сінаж, силос.
8. Грубі корми, поживність і оцінка
До грубих кормів належать сіно, солома, полова і гілковий корм.
Сіно виготовляють природним або штучним висушуванням скошеної трави. Залежно від назви природних угідь розрізняють лучне, степове, лісове та інші види сіна. Лучне сіно поділяють на заплавне й суходільне. Воно високопоживне і якісне: 1 кг його відповідає 0,35—0,6 кормової одиниці і містить ЗО—60 г перетравного протеїну.
Степове сіно за поживністю не поступається перед лучним: 1 кг його відповідає 0,55—0,57 кормової одиниці і містить 25—55 г перетравного протеїну.
Гірське сіно за поживністю прирівнюють до лучного високої якості.
Лісове сіно поступається перед гірським поживними якостями і нерідко в ньому багато отруйних і шкідливих рослин — жовтцю, дурману, хвощів, наперстянки, конвалії та ін. Один кілограм лісового сіна відповідає 0,4—0,45 кормової одиниці і містить 35— 45 г перетравного протеїну.
Болотне сіно найменш поживне. Один кілограм його відповідає 0,28—0,4 кормової одиниці і містить ЗО—40 г перетравного протеїну.
Сіно доброї якості мають при скошуванні трави не пізніш ніж під час бутонізації бобових і до початку колосіння злакових. Застосовують природне і штучне сушіння трави на сіно. Природне сушіння — це висушування трав у прокосах, валках під сонячним промінням. У перезволожених районах траву сушать на вішалах, жердинах, а також під навісами. Для штучного сушіння використовують спеціальні сушарки, за допомогою яких вологість трави знижують до 15 %. У сушарках потокових і конвейєрних подрібнена трава сушиться при відносно невисокій, у баштових і барабанних— при високій температурі. Продуктивність сушарок 3—5 т висушеної трави за годину.
Вітамінне сіно виготовляють з бобових і злаково-бобових рослин. Траву висушують активним вентилюванням.
Солома містить до 32—37 % клітковини і мало протеїну— 0,9 %. Солома ярих культур порівняно з соломою озимих містить менше клітковини і більше протеїну. Поживність 1 кг соломи ярих злаків відповідає 0,24—0,41, а озимих—0,20—0,22 кормової одиниці. Солома озимих важко перетравлюється, тому перед згодовуванням її обробляють з метою поліпшення смакових якостей, кращого поїдання та перетравності. Стебла кукурудзи дуже поживні: 1 кг відповідає 0,35 кормової одиниці. Тваринам стебла згодовують подрібненими. Солома бобових містить більше протеїну та мінеральних речовин: 1 кг її відповідає 0,2—0,3 кормової одиниці. Оскільки вона повільно просихає після скошування, швидко уражується грибами, збирати її треба своєчасно і швидко та добре зберігати. Згодовують її тваринам подрібненою разом із злаковою соломою.