Діяльність провайдерів. Практичний погляд на питання.
Загальна характеристика провайдерської діяльносі
Перш ніж працювати в Інтернеті, кожен вирішує питання, навіщо це потрібно. Звичайно, що цілі організацій та приватних користувачів переважно не співпадають, хоча і можуть мати спільні риси. Компанії намагаються організовувати власну рекламу в мережі, представити інформацію про себе та власну продукцію, знайти партнерів, запропонувати послуги і.т.д. Приватні особи хочуть мати свою візитну карточку, знайти друзів, познайомитись, знайти потрібну тематичну інформацію і просто погуляти в мережі.
Зазначені пореби Інтернет-провайдери пропонують реалізувати клієнтам наступними способами: з наданням чи без надання онлайнових послуг по доступу до мережі, з створенням поштової скриньки клієнта, зберіганням файлової інформації клієнта з метою доступу до неї через мережу Інтернет, розміщенням інформації клієнта в мережі. Остання послуга є найбільш популярною та оптимальною: клієнт стає повноправним членом мережі, і активно може проводити власну політику по залученню ділових партнерів, пошуку контактів і.т.д.
Види провайдерів в Україні
| Вид провайдера | Характеристика | Замітки |
| Первинні провайдери | Забезпечують вихід в світовий Інтернет у світових пунктах обміну трафіком (NAP – Network Access Point; MAE – Metropolitan Area Exchange; CIX – Commercial Internet Exchange) | В Україні відсутні |
| Провайдери першого рівня (первинні регіональні провайдери послуг) | Компанії, що надають послуги по доступу до ресурсів Інтернету місцевим (локальним) користувачам та іншим провайдерам. В свою чергу користуються послугами закордонних компаній, що знаходяться в міжнародних пунктах обміну трафіком (національні) за допомогою внутрішніх каналів. | В Україні приблизно 20 (в Києві – 12) |
| Великі повайдери | Сюди, як правило, належать провайдери першого рівня, а також компанії другого рівня, що мають велику кількість користувачів. | В Україні приблизно 40 |
| Інші (провайдери другого і третього рівня, середні, малі і.т.д.) | Сюди можна віднести компанії, що орендують канали різної пропускної спроможності в інших провайдерів з десятками-сотень вхідних ліній | Більшість українських провайдерів належить саме до цього виду. |
Підключення до Інтернету може бути двох видів 1) Режим он-лайн, коли відповідь на ваш запит відправляється відразу. Так працюють з Web-серверами і 2) Режим офф-лайн, коли ваш запит полежить певний час, а згодом ви отримаєте відповідь. Таким чином функціонує багато систем електронної пошти. Ви можете бути підключені по комутованій лінії (тобто звичайними телефонними лініями), коли для того, щоб одержати доступ до провайдера, доводиться дзвонити до нього звичайним способом. Такий спосіб з’єднання називають dial up. Але ви також можете орендувати (придбати) і виділену лінію. В цьому випадку ви будете з’єднані з провайдером постійно.
Інформація може бути розміщена в Інтернеті трьома способами. Клієнт орендує простір на сервері провайдера, організовуючи таким чином свої сторінки в Інтернеті. Другим способом є досить розповсюджені за межами екс-СССР віртуальні магазини, що представляють собою інтерактивні каталоги з великими об’ємами інформації про товари та послуги різних фірм. Третій спосіб є найбільш солідним і, відповідно, не самим дешевим: провайдер організовує для клієнта власний віртуальний сервер з унікальним іменем (що є ідентичним з іменем приватної особи або назвою організації). Також доцільно згадати про четвертий спосіб активної участі в розвитку мережі Інтернет – власний Web-вузол, але ця можливість сьогодні поза рамками фінансових можливостей користувачів.
Коло абонентів, що використовують лише електронну пошту суттєво зменшилось після того як провайдери ввели єдину погодинну оплату за підключення: незалежно від способу доступу до мережі. Найбільш критичними показниками роботи провайдера є: постійна наявність вільних модемних виходів, охоронність електронної пошти і відсутність обмежень на обсяг повідомлення.
Користувачів, що підключені до мережі в режимі он-лайн по комутованиих каналах, більш за все, окрім постійної наявності на площадці провайдера вільних модемних виходів, цікавить швидкість передачі даних. На цей показник впливає якість лінії зв’язку, типи модемів користувача і провайдера, загруженість і можливості серверів провайдера, пропускна потужність внутрішніх каналів, віддалення від магістральних ліній Інтернету (останній фактор означає не фізичну відстань, а кількість вузлів, через котрі проходить запит).
Для більш перспективних абонентів, що розміщують на вузлі провайдера власну інформацію, важливі додаткові послуги – дисковий простір на вузлі. Постійний Інтернет-адрес, цілодобове технічне забезпечення.
Клієнтів, що підключені до вузла по виділеній лінії (а це, як правило середні та великі компанії), цікавить можливість одержання всього комплексу послуг по доступу в Інтернет з одних рук, надійність їх постачальника і структура його зарубіжних каналів.
Потрібно зауважити, що вимоги до провайдерів в розвинутих країнах світу дещо відрізняються від наших. За даними опитування, що були проведені “PC Week” серед американських користувачів (з них 53% підключені в режимі dial up, по виділеній лінії – 47%), серед їх пріоритетів, окрім надійності сервісу, домінують вимоги технічної підтримки і додаткових послуг. На Заході нікому не прийде на думку оцінювати роботу провайдера за якістю роботи іншої компанії-оператора зв’язку. А в нас постачальники послуг Інтернету стали заручниками монополістів зв’язку. Домогтися від зв’язківців приведення телефонних ліній у відповідність з вимогами ГОСТУ практично неможливо, оскільки у них немає реального стимулу – конкуренції на ринку зв’язку. Користувачі ж, як правило, уникають вияснень з підприємствами електрозв’язку, оскільки їм спочатку доведеться зареєструвати свої модеми, а потім щомісячно сплачувати абонплату.
Фактори, що мають значення при виборі провайдера Інтернету на американському ринку (за даними “PC Week”)
| Фактор | Доля респондентів, що визнали фактор значущим, % |
| Надійність сервісу | 96 |
| Виробництво сервісу | 93 |
| Швидкість і якість технічної підтримки | 88 |
| Вартість послуг | 86 |
| Рівень знань персоналу служби і техпідтримки | 85 |
| Надання провайдером повного комплексу послуг | 70 |
| Надання послуг безппеки | 63 |
| Розмір і фінансова стабільність фірми | 59 |
| Можливість розширення інформації на Web-вузлах | 51 |
| Додаткові послуги | 31 |
Донедавна провайдерська діяльність ліцензувалась, ціна ліцензії становила декілька тисяч доларів. Сьогодні ліцензування провайдерської діяльності не вимагається, стаття 4 Закону “Про підприємництво” не передбачає такої норми. Очевидно, що нова ціна ліцензії не буде символічно, оскільки лоббісти зацікавлені звільнити ринок від “фірмочок”, що не спроможні оплатити дорогу ліцензію. Одночасно з ліцензуванням, компетентні органи планують зобов’язати провайдера встановлювати за свій рахунок апаратуру для моніторингу інформації. Така вимога передбачається в проекті Закону “Про телекомунікації”.
Сьогодні, інтернет провайдер повинен одержувати ліцензію лише в тому випадку, якщо він надає послуги з використанням засобів радіодоступу. Вартість ліцензії, відповідно до Постанови КМУ від 04.01.99 № 6 “Про розміри та порядок нарахування плати за видачу та переоформлення ліцензій на ведення окремих видів підприємницької діяльності”, становить від 30 до 650 неоподаткованих мінімумів зарплати за 1 Мгц полоси частотного діапазону в рік в залежності від виду зв’язку, що використовується. Однак, в Україні такий доступ використовують лише декілька провайдерів. Жодних добровільних програм ліцензування та сертифікації в українському провайдерському бізнесі сьогодні також не існує.
Контролюючі органи не висувають жодних особливих вимог до приміщення, в котрому розміщений вузол провайдера. Є лише одна специфічна вимога до серверної кімнати – вона повинна бути обладнана кондиціонером. Однак, дана вимога не є обов’язковою і виконують її лише ті провайдери, які серйозно піклуються про безперебійне функціонування свого вузла.
Договір надання провайдерських послуг
Провайдеру належить комп’ютерна мережа, що постійно з’єднана з Інтернетом і складається з комп’ютерів серверів доступу, за допомогою котрих здійснюється під’єднання клієнтів. Правовідносини, що виникають між провайдером та клієнтом з приводу надання та оплати провайдерських послуг, регулюються відповідним цивільно-правовим договором. Чинне законодавство не містить спеціального параграфу, присв’яченого договору надання провайдерських послуг (далі договір), так що аналізуючи цей договір доведеться використовувати загальні положення про спільне надання послуг.
а) на власний розсуд встановлювати зв’язок з Інтернет в будь-який час, чи години, що вказані в договорі;