китайці винайшли папір.
В 1340-х рр. Експансія на Київську Русь. Польське проникнення в українські землі кардинально відрізнялося від литовського: польський уряд з самого початку утвердження в цьому регіоні намагався зробити його своєю провінцією, нав'язати польське право та адміністративну систему, витіснити православ'я шляхом утвердження католицизму, що викликало опір та протидію місцевого населення.
Кревська унія 1385 р.
На початок XVI ст. стало очевидним, що Велике князівство Литовське близьке до занепаду. У 1522 р. Москва відібрала у нього Чернігів і Стародуб на північному сході України. А у 1549 та 1552 рр. воно не змогло протистояти двом великим вторгненням татар. У 1562—1570 рр. наростаюча криза сягнула критичної межі, коли Литва ув'язла в нову триваючу війну з Московським царством. Литовці звернулися до Польщі по допомогу. Головною умовою вони поставили об'єднати в одне політичне ціле Польщу з Литвою, яких до цих пір пов'язував спільний монарх.
Литовські та українські магнати опиралися остаточному злиттю з Польщею. Але невдоволена пануванням магнатів середня та дрібна шляхта підтримала поляків, сподіваючися здобути собі широкі привілеї, якими користувалися польські феодали.
Скликаний у 1569 р. в Любліні королем Сигізмундом Августом.
Магнати Великого князівства на чолі з протестантом литовським князем Радзивіллом та православним українським князем Костянтином Острозьким залишили їх. У відповідь на це поляки за підтримки дрібної шляхти на Волині, у Підляшші та Києві оголосили про приєднання цих земель до Польщі. Це змусило норовистих магнатів повернутися за стіл переговорів, і 1 липня 1569 р. була укладена Люблінська унія.
Внаслідок підписання унії утворилася Річ Посполита, що мала єдиного виборного короля, сейм, гроші, податки та єдину зовнішню політику. Але Велике князівство певною мірою зберігало автономію, зокрема місцеве врядування, військо, скарбницю та систему судочинства. Та тепер до
Польської корони відходили всі українські землі, що раніше належали литовцям.
Велике князівство Литовське протягом двох століть створювало для них сприятливі умови існування. Українські князі хоч і підпорядковувалися литовцям, однак мали великий вплив у суспільній, економічній, релігійній та культурній царинах життя
45. НАЦ-ВИЗВ РУХИ НАРОДІВ АЗІЇ, АФРИКИ І ЛАТ АМЕРИКИ
ці країни перетворилися на сировинну базу для євро пром-сті. Великі країни отримували надприбутки шляхом експлуатації праці населення залежних д-в, які слугували ринками збуту і джерелами сировини, майже безплатної робочої сили, але осн формою гноблення став вивіз капіталу. Багато країн спец-сб на вир-ві одної культури-розв-сь монокультурне с/г.
На поч. ХХст в колоніях і напівколоніях формується місцева буржуазія, яка очолює нац-визв рух(НВР). Найвизначнішими події: Синхайська рев в Китаї, Мексиканська рев, НВ бор-ба народів Африки.
Синхайська рев в Китаї-поч ХХст –посилився рух проти монархії, феод пережитків, екон експансії інз-х д-в. 1905-кит революціонери на чоліСунь Ятсеном ств партію – Револ-ний об’єднаний союз – програма: повалення монархії, прогол респ-ки, зрівняння прав на землю ін. Перші виступи поч. в 1906-провінція Цзянсі-збройні сутички шахтарів з властями. 1907-08-виступи анродних мас продовжувалися. Монархічний уряд обіцяв склик парл-т і розроб констит. Жовтень 1911-масове повстання в Учані, стало початком револ по всій країні. Грудень 1911-в пд. Столиці Кит-Нанкіні скликано Нац-ні збори, які 1 січня 1912-прогол Кит респ-кою, а тимчасовим пре-м Сунь Ятсена. Але лібер-поміщицькі та бурж кола –незадоволені, і висунули на посаду прем-мін і голкома військами генерала Юань Шикая. 12 лютого 1912-зречення імператора, під тиском Ясен передав посаду президента Шикаю. Почався період спаду рев-ції. Серпень 1912- Ятен ств нову партію „Нац-ний союз‖ –Гоміньдан і в серпні 1913- закликав до повстання, але було придушене. Отже, була повелена монархія, але ін проблеми залишилися.
Мексиканська рев Листопад 1910–Мексика(М)-ще 1824-стала респкою, але напр. ХІХст-встановлена диктатура през-та П.Діаса, пов’язаний з амер-м капіталом. Невирішеність аграр пит, феод пережитки, засилля іноз кап-лу – причини рев. В рев брали участь сел.-во, роб клас, нац буржуазія, інтелігенція,част поміщиків. Травень 1911-повалено режим Діаса, а през-м став лідер Радик-го крила ін тел-ції Ф. Мадеро. 1913-вбитий, а владу захопив реакційний генерал В.Уерта., проти якого розгорнувся масовий рух. США втрутилися в 1914 і 1916рр. Після повалення режиму Уерта поч. бор між поміщицьким блоком і револ=м сел.-вом на чолі з Е. Сапата і Ф.Вільязакінчилося поразкою селян. Революція 1910-1917рр-призвела до змін у М. Січень 1917- Устан збори прийняли констит, яка обмеж права іноземців АН придбання власності у М, послаблювала позиції вел-х поміщиківлатифундистів, 8-год роб день, проголошувала права на ств-ня спілок і страйки.
НВ бор-ба народів Африки. Поч. ХХст майже вся Афр-колонією євро д-в, стала об’єктом пограбування і експансії. Особливо жорстока Пол-ка пров у німец колоніях, викликало ряд повстань. 1904- два вел повстання в Нім-кій Пд.-Зх Афр, де повстали племена гетеро, а потім племена нама(готтентоти)над ними кривава розправа. 1907-вел повстання у Мароко. На поч. ХХст в Афр поступово виникає нац-на буржуазія і інтелігенція, перші невеликі прошарки роб-го класу, перші політ орг-ції-наприклад, 1905-в Пд. Афр.-Афркий нац-ний конгрес.
32. Пѐтр IВеликий (22 октября1721—28 января1725)1Реформы государственного управления2Областная реформа
3Контроль за деятельностью государственных служащих4Реформы армии и флота
5Церковная реформа6Вероисповедная политика7Финансовая реформа
8Преобразования в промышленности и торговле9Социальная политика9.1Дворянство9.2Крестьянство9.3Городское население
10Преобразования в сфере культуры
• Екатерина I(28 января1725—6 мая1727)
• Пѐтр II(7 мая1727—19 января1730)
• Анна Иоанновна(4 февраля1730—17 октября1740)
• Иван VI(17 октября1740—25 ноября1741), Анна Леопольдовна
(правительница, регентша1740—1741)
• Елизавета Петровна(25 ноября1741—25 декабря1761)
• Пѐтр III(25 декабря1761—28 июня1762)
• Екатерина IIВеликая (28 июня1762—6 ноября1796)
• Павел I(6 ноября1796—11 марта1801)
1. Гкт – історично сформовані комплекси господарства і культури их етносів, які проживають у схожих природно-географічних умовах і перебувають на близьких рівнях со-екон розв. Типи:
1. ГКТ збирачів і мисливців жаркого поясу.
1. — ГКТ збирачів і риболовів річок та приморських районів жаркого поясу
2. — ГКТ мисливців і збирачів степів і напівпустель.
3. — ГКТ рухливих мисливців, риболовів і збирачів тайги і тундри.
4. — ГКТ осілих риболовів, мисливців і збирачів морського узбережжя і басейну великих рік помірної зони
5. — ГКТ арктичних мисливців на морського звіра і риболовів.
57. Восточный кризис 1875-1878 гг.-высшая точка национальноосвободительной борьбы южнославянских народов в XIX в. Он включает в себя восстания в
Боснии и Герцеговине (1875-
1878), Апрельское (1876) в Болгарии, сербо-чер-ногоро-турецкую войну (1876), и, наконец, его
апогей - русско-турецкую войну (1877-1878). Национально-
освободительные движения балканских народов имели ярко выраженный антифеодальный,
революционный характер. В. И.
Ленин, характерна} я этот период, указывал, что его объективным содержанием «были
буржуазно-национальные движения, или «судороги»
освобождающегося от разных видов феодализма буржуазного общества» (Ленин В. И. Поли собр. соч. Т. 26 С 144)
Для буржуазии первостепенной была задача освобождения от многовекового чужеземного ига и создания независимых национальных государств. Национально-
освободительная борьба балканских народов встретила резкое противодействие великих держав
Запада, в интересах которых было сохранение стат>с-кво. Особенно рельефно в ходе
кризиса проявилось стремление Австро-Венгрии к экономической экспансии на Балканы,
желание присоединить
Боснию и Герцеговину, не допустить создания сильного независимого государства на своих
южных границах. Дипломатическая борьба между великими
державами по вопросу о дальнейшей судьбе балканских народов велась на протяжении всего
восточного кризиса.
Опорой своей национально-освободительной борьбы южные славяне традиционно считали
Россию Она на протяжении десятилетий выступала защитницей угнетенных народов