Сучасний гуманітарний довідник школяра та студента (стр. 9 из 61)

За Ігоря відбулися перші напади на Русь печенігів (у 915 і 920 рр.), з якими була укладена мирна угода. У 941 р. Ігор здійснив похід проти Візантії, під час якого флот русів був знищений за допомогою так званого «грецького вогню». У 944 р. відбувся другий похід Ігоря на Візантійську імперію, що завершився укладанням у 945 р. догово' ру між Київською державою й Візантією. За умовами договору київ' ський князь зобов’язався не нападати на володіння Візантії в Криму (Корсунь); не тримати військових гарнізонів у гирлі Дніпра; Київ' ська держава й Візантійська імперія зобов’язувалися надавати одна одній у разі потреби військову допомогу; обговорювалися правила торгівлі й обміну посольствами тощо.

На думку деяких українських істориків, у 913 р. і 943 р. Ігор здійснив два походи на Кавказ, що дозволили київським купцям то' ргувати на Сході. Загинув під час повстання древлян у 945 р.

КНЯГИНЯ ОЛЬГА

Ольга (християнське ім’я — Олена; рік народження невідомий — 969) — велика княгиня київська (945—957 рр.), дружина князя Іго' ря. Керувала Київською державою в пору неповноліття свого сина Святослава Ігоровича. Ольга жорстоко розправилася з древлянами, які під час повстання 945 р. вбили її чоловіка, князя Ігоря. Підтри' мувала політичні й торговельні зв’язки з Візантією. У 957 р. їздила в Константинополь, де прийняла християнство (за іншими даними, це трапилося в 955 р. у Києві). Ольга налагодила політичні зв’язки з німецьким королем Оттоном I. Переконала Святослава не здійснюва' ти після її смерті язичеської тризни. Канонізована православною це' рквою.

КНЯЗЬ СВЯТОСЛАВ

Святослав Ігорович (Хоробрий; близько 939—972 або 973) — великий князь київський (945—972 рр.), полководець. Син князя Ігоря й княгині Ольги. При Святославі державою переважно керува' ла княгиня Ольга (до 969 р.), тому що він більшу частину часу прово' див у військових походах.

Літописні дані свідчать, що самостійна військова діяльність Свято' слава почалася близько 964 р. У 964—966 рр. Святослав скорив сло' в’янське плем’я в’ятичів, що проживало в басейні Оки, завдав пораз' ки волзько'камським болгарам, а близько 965 р. — розгромив Хазар ський каганат і зруйнував його столицю — м. Ітіль.

Вів війни на північному Кавказі, де захопив хазарську фортецю Семендер і переміг племена ясів і косогів. Закріпив владу Київської Русі на Таманському і Керченському півостровах (Тмутараканське князівство). У 967 р. (за іншими даними — у 968 р.) за пропозицією візантійського імператора Никофора Фоки Святослав почав воєнні дії в Болгарії, підкоривши майже всю територію цієї держави. У Болга' рії Святослав місцем свого перебування обрав Переяславець на Ду' наю, планував перенести туди столицю Русі. Стурбований успіхами Святослава в Подунав’ї, візантійський уряд підмовив кочові племена печенігів напасти на Київ. Однак напад не вдався — ще до прибуття Святослава з Болгарії печеніги зазнали поразки і змушені були від' ступити. Після смерті матері (969 р.) Святослав, прагнучи продов' жити війну на Балканах, призначив своїх синів намісниками в окре' мих землях: Ярополка — у Києві, Олега — у Древлянській землі, Володимира — у Новгороді. Після повернення в Болгарію Cвятослав у 969 р. разом із болгарами й угорцями почав війну з візантійським імператором Іоанном I Цимисхієм. Після героїчної оборони Доросто' ла (тепер м. Силістра, Болгарія) Cвятослав був змушений підписати в липні 971 р. з Візантією мирний договір, за яким відмовився від придунайських земель. Навесні 972 р., повертаючись до Києва, дру' жина Cвятослава потрапила в засідку, організовану біля Дніпровських порогів печенігами, яких підмовили візантійці. У ході бою князь Cвятослав загинув. Печенізький хан Куря наказав виготовити з че' репа Святослава чашу. Автор «Повісті минулих літ» високо оцінював моральні якості князя, що, починаючи війну, попереджав своїх воро' гів словами: «Іду на Ви».

ЯРОСЛАВ МУДРИЙ

Ярослав Мудрий (близько 978—02.02.1054) — видатний держав' ний діяч і полководець Київської Русі, великий князь київський (1019—1054 рр.). Син Володимира Святославича і полоцької князів' ни Рогнеди Рогволодівни. За життя батька керував Ростовом, зго' дом — Новгородом. У 1014 р. відмовився виплачувати данину Києву і тільки смерть Володимира Святославича запобігла війні.

Протягом 1015—1019 рр. Ярослав вів запеклу боротьбу за київ' ський престол із братом Святополком Окаянним. У 1019 р. остаточно розбив його війська в битві на р. Альті й став великим князем київ' ським. Ярослав воював і з братом Мстиславом Володимировичем, що княжив у Тмутаракані (з 988 р.). У 1024 р. Ярослав зазнав поразки, внаслідок якої змушений був передати Мстиславу Чернігівську та інші землі на схід від Дніпра (ці землі перейшли під владу Ярослава тільки в 1036 р., після смерті Мстислава). Період князювання Яро' слава Мудрого позначений новим підйомом Київської держави. У 1030—1031 рр. війська Ярослава й Мстислава Володимировича від' войовували Червенські міста, що в 1018 р. захопив польський князь Болеслав I Хоробрий. Ярослав уклав союз з польським королем Кази' миром I, видавши за нього свою сестру Добронігу й одруживши сво' го старшого сина Ізяслава з сестрою Казимира. У 1031 р. Ярослав на відвойованих у Польщі землях заснував на річці Сян місто Ярослав, що став форпостом Київської держави на Заході. Здійснив ряд похо' дів проти племен естів (1030 р.) і ятвягів (1038 р.). У 1030 р. заснував біля Чудського озера м. Юріїв (нині Тарту). За Ярослава Мудрого для захисту кордонів від нападу кочівників була побудована нова оборон' на лінія вздовж рік Сули, Стугни, Росі, Трубежа. У 1036 р. війська русів розгромили печенігів біля Києва. На честь цієї перемоги в 1037 р. був закладений Софійський собор. У 1043 р. великий князь організував похід під командуванням свого сина Володимира й воєво' ди Вишати на Візантію. Русь підтримувала тісні стосунки з Візантією, Німеччиною, Угорщиною, Францією і скандинавськими країнами.

Міжнародне становище держави Ярослав закріпив сімейними зв’я' зками з багатьма європейськими правителями — сам Ярослав був одружений з дочкою шведського короля Олафа — Інгігердою, а зго' дом — Ганною, дочкою візантійського імператора; дочка князя Єли' завета Ярославівна вийшла заміж за норвезького короля Гаральда Суворого, друга дочка — Ганна Ярославівна — за французького коро' ля Генріха II, третя дочка — Настасія — була дружиною угорського короля Андрія I (Андраша I).

Ярослав приділяв велику увагу організації внутрішнього життя країни. При ньому був складений перший звід законів, так звана «Пра' вда Ярослава», що складає найбільш давню частину «Руської правди».

У період правління Ярослава християнство остаточно затвердило' ся в Київській державі. У 1039 р. була заснована Київська митропо' лія, що підкорялася константинопольському патріархові. У 1051 р. Ярослав, бажаючи звільнитися з'під опіки Візантії в церковних спра' вах, усупереч канонові на соборі руських єпископів обрав митрополи' том київського церковного діяча Іларіона. За Ярослава в Київській Русі були засновані перші монастирі — св. Юрія, св. Ірини і Києво' Печерський монастир, що стали великими церковними й культур' но'освітніми центрами. Ярослав піклувався про розвиток освіти в державі. За його розпорядженням були створені школа й бібліотека при Софійському соборі; зібрані перекладачі, що переклали давньо' руською мовою багато грецьких книг.

Помер Ярослав Мудрий у Вишгороді. Похований у Софійському соборі в Києві.

ВОЛОДИМИР МОНОМАХ

Володимир Мономах (Володимир'Василь Всеволодович; 1053— 1125) — видатний державний і політичний діяч Київської Русі, ве' ликий князь Київський (1113—1125 рр.), воєначальник і письмен' ник. Син Всеволода Ярославовича й дочки візантійського імператора Костянтина Мономаха. У 1078 р. його батько став великим князем Київським, а він одержав у володіння Чернігів. З 1093 р. вів боротьбу проти половців і їхнього союзника Олега Святославича, якому зму' шений був віддати Чернігів (1094 р.).

Виступав за припинення князівських міжусобиць і об’єднання сил для відсічі половцям. Був ініціатором з’їзду князів у Любечі в 1097 р., з’їзду в Уветичах у 1100 р., Долобського з’їзду 1103 р. У 1103, 1107, 1111 рр. організовував загальні походи князів проти половців, завдав їм ряду поразок, після яких вони надовго припинили напади на зем' лі Русі.

Запрошений на князювання до Києва під час Київського повстан' ня 1113 р. Придушивши повстання, Володимир Мономах видав ряд законів (відомих за назвою «Статут Володимира Всеволодовича»), у яких скасовувалося холопство за борги й обмежувалися відсотки на позички. Володимир Мономах зумів тимчасово об’єднати під своєю владою велику частину території Русі й припинити князівські між' усобиці. Відомий як високоосвічена людина. Автор вміщеного в Лав' рентіївському літописі «Повчання», адресованого його дітям і черні' гівському князеві Олегові Святославичу, у якому різко засуджував князівські уособиці й закликав до єдності всіх земель. Похований у Софійському соборі в Києві.