Сучасний гуманітарний довідник школяра та студента (стр. 60 из 61)

Територія України є неподільною й недоторканною.

Віднині на території України мають чинність виключно Консти' туція й закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

Верховна Рада України

24 серпня 1991 року

РЕФЕРЕНДУМ 1 ГРУДНЯ 1991 р.

Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. підтвердив Акт про' голошення незалежності України: за нього проголосували 28,8 млн чоловік, або 90,32 % виборців. Тоді ж першим Президентом суверен' ної України на альтернативній основі був обраний Л. М. Кравчук, за якого проголосували близько 75 % виборців. 5 грудня на урочистому засіданні ВР України Л. М. Кравчук приніс присягу на вірність укра' їнському народові.

(

Л. КРАВЧУК — ПЕРШИЙ ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ

Кравчук Леонід Макарович (нар. 10.01.1934) — перший Прези' дент незалежної України. Народився 10 січня 1934 р. у с. Великий Житин Рівненської обл. Освіта вища, закінчив у 1958 р. Київський державний університет, у 1970 р. — Академію суспільних наук при ЦК КПРС, кандидат економічних наук. У 1958—1960 рр. — викла' дач Чернівецького фінансового технікуму, у 1960—1967 рр. — кон' сультант'методист Будинку політпросвіти, лектор, помічник секре' таря, завідувач відділу агітації і пропаганди Чернівецького обкому КПУ, у 1967—1970 рр. — аспірант Академії суспільних наук при ЦК КПРС. У 1970—1988 рр. — завідувач сектора, інспектор, помічник секретаря, перший заступник завідувача відділу, завідувач відділу агітації й пропаганди ЦК КПУ. У 1988—1990 рр. — завідувач ідеоло' гічного відділу, секретар ЦК КПУ, у 1990 р. — другий секретар ЦК КПУ. У 1989—1990 рр. — кандидат у члени Політбюро, у 1990— 1991 рр. — член Політбюро ЦК КПУ. У березні 1990 р. обраний депу' татом Верховної Ради України від Ямпільського виборчого округу № 39 (Вінницька обл.). У 1990—1991 рр. — голова Верховної Ради України. Першого грудня 1991 р. Л. Кравчук був обраний Президен' том України на перших прямих президентських виборах, набравши 19 643 481 голосів — (61,59 %). У грудні 1991 р. — липні 1994 р. — Президент України. На президентських виборах 1994 р. у другому турі програв колишньому прем’єр'міністрові Л. Кучмі, набравши 45,1 % голосів. У вересні 1994 р. обраний депутатом Верховної Ради у Теребовлянському виборчому окрузі № 364 (Тернопільська обл.), у Верховній Раді ввійшов до депутатської групи «Конституційний центр». У 1998 р. обраний депутатом Верховної Ради України. Як лідер партійного списку СДПУ(о) подолав 4'процентний бар’єр. Член Комітету Верховної Ради України з міжнародних справ і зв’язків із СНД. З 1998 р. — член СДПУ(о) і Політбюро СДПУ(о). Був членом ЦК КПРС із 1990 р., заявив про вихід з рядів КПРС 19 серпня 1991 р. Нагороджений орденами Князя Ярослава Мудрого V і IV ступенів.

Народний депутат України Х—ХIV скликань.

УТВОРЕННЯ СНД

8 грудня 1991 р. Голови Росії, України і Білорусії (Б. Єльцин, Л. Кравчук і С. Шушкевич) підписали в Біловезькій Пущі угоду про створення Співдружності незалежних держав (СНД), офіційно при' пинивши існування СРСР і діяльність усіх його органів. З прийнят' тям 21 грудня спільної Алма'Атинської декларації до СНД увійшли 11 з 15 колишніх союзних республік (без Грузії й республік Прибал' тики).

Л. КУЧМА

Леонід Данилович Кучма (нар. 09.08.1938) — другий Прези' дент незалежної України. Народився 9 серпня 1938 р. у селянській родині в с. Чайкіне Новгород'Сіверського району Чернігівської обл. Батько, Данило Прокопійович, загинув на фронті в 1944 р. Мати, Параска Трохимівна, залишилася з трьома малими дітьми на руках. Закінчив десятилітку в с. Костобобрів. У1955 р. поступив до Дніпро' петровського державного університету. Успішно закінчив його в 1960 р., одержавши диплом з відзнакою й розподіл на КБ «Півден' не», один з основних центрів розробки радянської ракетної техніки. На ньому були «зав’язані» десятки й сотні розроблювачів: інститу' ти, конструкторські бюро, підприємства Києва, Москви, Ленінгра' да, Харкова, Воронежа, Бійська, Єревана тощо. Л. Кучма прийшов на підприємство молодим дипломником і відразу почав працювати на відповідальній ділянці конструкторського бюро — у секторі розроб' ки елементів автоматики ракет. Займав посади інженера (1960— 1964 рр.), старшого інженера (1964—1966 рр.), провідного конструк' тора групи комплексу КБ «Південне» (1966—1972 рр.), помічника головного конструктора (1972—1975 рр.), секретаря парткому КБ (1975—1980 рр.), секретаря парткому ВО «Південмаш» (1980— 1982 рр.), першого заступника начальника й генерального конструк' тора КБ «Південне» (1982—1986 рр.), генерального директора ВО «Південмаш» (1986—1992 рр.). На початку 90'х років ХХ ст. — один з лідерів директорату, народний депутат України. У жовтні 1992 р. за підтримкою директорату став прем’єр'міністром Украї' ни, займав цю посаду до вересня 1993 р. З грудня 1993 р. — прези' дент Союзу промисловців і підприємців України. 10 липня 1994 р. обраний Президентом України. Лауреат Ленінської премії і Держав' ної премії України, академік Інженерної академії України. Основні передвиборні гасла — надання російській мові статусу офіційної, ма' ксимальне зближення з Росією. Але після обрання своїх перед' виборних обіцянок не виконав. Багато виборців у цьому зв’язку поча' ли вважати себе обманутими. Але 1999 р. Л. Кучму було обрано Пре' зидентом України на другий термін. Узимку 2000 р. був обвинуваче' ний опозицією в усуненні неугідного владі журналіста — Георгія Ґонґадзе (так званий «касетний скандал»). Це послужило початком акції «Україна без Кучми», організованою опозицією. У 2001 р. Вер' ховна Рада кілька разів намагалася почати щодо Л. Кучми процеду' ру імпічменту.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ 1996 р.

У лютому 1996 р. конституційна комісія передала на розгляд парла' ментові проект нової Конституції України. Він обговорювався протягом трьох місяців, відбулися три офіційні читання цього документа. Зреш' тою конституційний процес зайшов у тупик. Щоб зрушити справу з мертвої точки й уникнути відкритого конфлікту між Верховною Радою й Президентом України, у травні була створена тимчасова спеціальна депутатська комісія. Нарешті в ніч з 27 на 28 червня 1996 р. парламент затвердив Конституцію — основний закон держави. День 28 червня був оголошений державним святом — Днем Конституції України.

Конституція України визначає основи суспільного й економічно' го ладу республіки, форму правління, державного й територіального устрою; регулює стосунки між особою й державою; визначає права й обов’язки громадян; закріплює основні принципи, порядок організа' ції й компетенцію органів законодавчої, виконавчої й судової влади управління на місцях; визначає принципи виборчої системи, держав' ну символіку України; містить норми, що регулюють порядок дії Конституції і порядок внесення до неї змін і доповнень.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади Конституція ви' знає народ України, що здійснює державну владу безпосередньо, а також через систему державних органів і органів місцевого самовря' дування. Основний Закон закріпив принцип верховенства права. Ні' хто не може бути примушений робити те, що не передбачене законо' давством. Державною мовою визнана українська мова; одночасно га' рантується вільний розвиток, використання й захист російської та інших мов національних меншин.

Громадське життя в республіці ґрунтується на принципах політич' ного, економічного й ідеологічного плюралізму; держава гарантує волю політичної діяльності, не забороненої Конституцією й іншими закона' ми України. Найважливішими функціями держави, справою всього народу є захист суверенітету й територіальної цілісності України, за' безпечення її економічної й інформаційної безпеки.

АГРАРНА РЕФОРМА

У середині 90'х років в Україні визріли умови для проведення аг3 рарної реформи. На початок 1995 р. свій статус змінили 8,8 тис. кол' госпів (94 % загальної чисельності). Серед них розпаювання майна здійснили 8,3 тис. господарств. На їхній основі виникло 6,5 тис. ко' лективних підприємств із правом власності їхніх членів на частину майна (пай), а також 1,2 тис. селянських спілок і кооперативів, 175 ак' ціонерних товариств. Однак усі ці процеси не привели до створення ефективних фермерських господарств, тому що з акціонування був виключений головний засіб виробництва — земля. Продуктивність праці в колективних сільськогосподарських підприємствах за 10 ро' ків скоротилася більше ніж удвічі. Середньорічні темпи скорочення виробництва в КСП у 1991—1994 рр. складали 9,5 %.

У листопаді 1994 р. Президент Л. Кучма видав указ «Про негайні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподар ського виробництва». У ньому передбачалося вирішення трьох основ' них проблем аграрної реформи: приватизації, оцінки й ринку землі. Тепер селянин міг сам вирішити, чи залишити свій пай у колективно' му господарстві або акціонерному товаристві на умовах оренди, чи за' снувати приватне сімейне господарство фермерського типу.

Протягом 1996 р. перший етап земельної реформи був фактично завершений. Земельна власність була роздержавлена і передана у володіння юридичним особам. Документи на право земельної влас' ності одержали майже всі колективні господарства. Почався другий етап реформи — передача землі безпосередньо тим, хто її обробляє. Майже 6,1 млн громадян одержали земельні паї, обсяг яких складає майже половину всіх земельних угідь України. Але й ці заходи ви' явилися недостатніми, щоб підвищити продуктивність праці в сіль' ському господарстві. Середньорічні темпи скорочення виробництва в КСП у 1995—1999 рр. складали 13 %. У 1999 р. 85 % КСП були збитковими (у 1994 р. — тільки 24 %). Подібна динаміка була ви' кликана неринковими формами господарювання. Зате в приватному секторі сільського господарства виробництво з 1994 р. зросло на 10 %. Маючи всього 16 % земельних угідь, він давав 60 % сільськогоспо' дарської продукції. Саме тому наприкінці 1999 р. Президент підпи' сав указ «Про негайні заходи щодо прискорення реформування аграр ного сектору економіки», що відкрив більший простір для приватної ініціативи в аграрному секторі економіки.