Сучасний гуманітарний довідник школяра та студента (стр. 43 из 61)

ВНК

Всеросійська надзвичайна комісія (ВНК, рос. ВЧК) — у Радян' ській державі в 1917—1919 рр. спеціальний орган щодо боротьби з контрреволюцією і саботажем. Створений (на чолі з Ф. Е. Дзержинсь ким) відповідно до постанови РНК РРФСР від 7(20) грудня 1917 р. Збройні виступи контрреволюції проти Радянської влади, загострен' ня класової боротьби, посилення підривної діяльності змовників, са' ботажників і спекулянтів змусили радянську державу створити спе' ціальний орган для придушення «ворогів трудящих». На ВНК по' кладалося припинення і ліквідація контрреволюції і саботажу й пе' редача саботажників і контрреволюціонерів судові Військово'рево' люційного трибуналу, вироблення заходів для боротьби з ними, а також боротьба зі спекуляцією, посадовими злочинами тощо. У 1918 р. були створені місцеві органи ВНК: губернські, повітові (скасовані в січні 1919 р.), транспортні, фронтові армійські НК (рос. ЧК). Поло' ження про ВНК і її місцеві органи затверджене ЦВК РРФСР 28 жов' тня 1918 р. Спочатку органи ВНК не мали права безпосередньо здій' снювати каральні заходи, але в лютому 1918 р. ВНК було дано право, поряд з передачею справ у трибунал, безпосередньо розстрілювати шпигунів, диверсантів й інших активних «ворогів революції». У 1919 р. відповідно до постанови ВЦВК винесення вироків за всіма справами ВНК було передано трибуналам. За НК зберігалося право безпосереднього застосування покарання лише в місцевостях, оголо' шених на воєнному стані, і тільки за злочини, зазначені в постанові про уведення воєнного стану, а також для припинення збройних контр' революційних або бандитських виступів. IX Всеросійський з’їзд Рад, відзначивши заслуги органів ВНК у справі охорони й укріплення завоювань революції, прийняв рішення про звуження компетенції органів ВНК і її реорганізації. 6 лютого 1922 р. ВЦВК, розглянувши це питання, ухвалив створити при НКВС Державне політичне управ' ління (ДПУ).

ПРОДРОЗВЕРСТКА

Продрозверстка — продовольча розверстка, система заготівель сільськогосподарських продуктів. Полягала в обов’язковій здачі се' лянами державі за твердими цінами всіх надлишків (понад установ' лені норми на особисті й господарські нужди) хліба й інших продук' тів. Застосовувалася Радянською державою в період Громадянської війни 1918—1920 рр. У 1918 р. центр Радянської Росії був відріза' ний від найважливіших сільськогосподарських районів країни. Запа' си хліба танули. Міське та найбідніше сільське населення голодува' ло. Для задоволення мінімальних потреб Радянський уряд був зму' шений увести найсуворіший облік продовольчих надлишків, в основ' ному в заможній частині села, що прагнула зруйнувати державну хлібну монополію і зберегти свободу торгівлі. У тих умовах продроз' верстка була єдино можливою формою заготівлі хліба. Декретом РНК від 11 січня 1919 р. продрозверстка була введена на всій території Радянської Росії, пізніше — в Україні й у Білорусії (1919 р.), Турке' стані й Сибіру (1920 р.). Відповідно до постанови Наркомпрода від 13 січня 1919 р. про порядок розверстки державні планові завдання обчислювалися на основі губернських даних про розмір посівних площ, урожайність, запаси минулих років. У губерніях здійснювала' ся розверстка по повітах, волостях, селищах, а потім між окремими селянськими господарствами. Збір продуктів здійснювали органи На' ркомпрода, продзагони за активною допомогою комбідів і місцевих Рад. Продрозверстка була вираженням продовольчої диктатури біль' шовиків. Спочатку продрозверстка поширювалася на хліб і зернофу' раж. У заготівельну кампанію (1919—1920 рр.) вона охопила також картоплю, м’ясо, а до кінця 1920 р. — майже всі сільськогосподарсь' кі продукти. У 1918—1919 рр. було зібрано 107,9 млн пудів хліба та зернофуражу, у 1919—1920 рр. 212,5 млн пудів, у 1920—1921 рр. 367 млн пудів. Продрозверстка дозволила вирішити життєво важли' ву проблему планового постачання продовольством Червоної армії, міських трудящих, забезпечення сировиною промисловості. Зі збіль' шенням заготівель через продрозверстку звужувалися товарно'гро' шові відносини (заборонений вільний продаж хліба, зерна). Продроз' верстка наклала відбиток на всі сторони господарських взаємин між містом і селом, ставши одним з найважливіших елементів системи «воєнного комунізму».

Із закінченням громадянської війни продрозверстка уже не від' повідала інтересам соціалістичного будівництва, гальмувала віднов' лення народного господарства, заважала підйомові продуктивних сил. У сільському господарстві скорочувалися посівні площі, зни' жувалися врожайність і валові збори. Подальше збереження прод' розверстки викликало невдоволення селян, а в деяких районах від' криті заколоти. З переходом до нової економічної політики продро' зверстка в березні 1921 р. за рішенням X з’їзду РКП(б) була замі' нена продподатком.

ВАРШАВСЬКИЙ ДОГОВІР ДИРЕКТОРІЇ УНР ІЗ ПОЛЬЩЕЮ

Варшавський договір 1920 р. — угода між Українською Народ' ною Республікою і Польщею, укладена у квітні 1920 р. у Варшаві. З листопада 1919 р. у Варшаві українська дипломатична місія (А. Ле' вицький — голова; С. Вітвицький — заступник голови, представник ЗО УНР; згодом вийшов зі складу делегації) вела переговори з поль' ською стороною про створення єдиного антибільшовицького фронту. 21 квітня 1920 р. міністром закордонних справ УНР А. Левицьким і керівником польської делегації Я. Домбським була підписана полі' тична й торгово'економічна конвенція. За умовами договору польсь' кий уряд визнавав незалежність Української Народної Республіки і Директорію УНР на чолі з головним отаманом С. Петлюрою як вер' ховну владу в державі; українсько'польський кордон був визначений за лінією, що проходила по р. Збручі, далі в північно'східному напря' мку до Вишгородка, ще далі на схід від Здолбунова вздовж східної границі Рівненського повіту до р. Прип’яті. Польща зобов’язувалася не укладати міжнародних угод, спрямованих проти України; гаран' тувалися національно'культурні права українського населення в Поль' щі й польського — в Україні. Складовою частиною договору була вій' ськова конвенція, підписана 24 квітня 1920 р., що передбачала поча' ток загальних польсько'українських воєнних дій проти більшовиць' ких військ на території України. Умови Варшавського договору, зок' рема, офіційне визнання УНР анексії Польщею Галичини, Західної Волині, частини Полісся, Лемківщини, Підляшшя, Посяння і Холм' щини призвели до істотних розбіжностей серед українських полі' тичних сил. Проти Варшавського договору рішуче виступив закор' донний (екзильний) уряд Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) і все українське населення окупованих Польщею в 1918— 1919 рр. українських земель. Труднощі польсько'радянської війни 1920 р. змусили польський уряд визнати УРСР і укласти з нею Ризь' кий мирний договір 1921 р., фактично ліквідувавши наслідки Вар' шавського договору.

РИЗЬКИЙ МИР 1921 р.

Ризький мирний договір 1921 р. — договір між РРФСР і УСРР, з одного боку, і Польщею — з іншого, про припинення війни й нормалі' зації відносин; підписаний 18 березня. У ході радянсько'польської війни 1920 р. уряд РРФСР неодноразово виступав з мирними пропо' зиціями. Однак польський уряд, підбурюваний Антантою, прагнучи виграти час і використовувати сформовану в перший період війни обстановку, висував неприйнятні умови переговорів. Тільки 7 серпня 1920 р. польський уряд повідомив про готовність почати переговори, але приступив до них 17 серпня (у Мінську), коли польські війська почали успішний контрнаступ і зайняли Західну Україну і Західну Білорусію. Радянська делегація, добиваючись якнайшвидшого вста' новлення миру, пішла на територіальні поступки на користь Польщі. 12 жовтня 1920 р. у Ризі були укладені попередні умови мирного договору. 18 жовтня воєнні дії були припинені. Після 5'місячних переговорів був підписаний Ризький мирний договір (18.03.1921), що оголосив про припинення війни; до Польщі відходили західні зе' млі України та Білорусії. Обидві сторони зобов’язалися поважати державний суверенітет одна одної, взаємно відмовлялися від утру'

чання у внутрішні справи, від ворожої пропаганди, зобов’язувалися не допускати на своїх територіях утворення й перебування організа' цій і груп, діяльність яких спрямована проти іншої сторони. Польща зобов’язувалася надати росіянам, українцям і білорусам у Польщі всі права, що забезпечують вільний розвиток культури, мови й вико' нання релігійних обрядів; ті ж права надавалися полякам на терито' рії РРФСР і України. Обидві сторони взаємно відмовлялися від вимо' ги відшкодування витрат і збитків, пов’язаних з веденням війни. Кожна зі сторін надавала громадянам іншої сторони повну амністію за політичні злочини. РРФСР і УСРР погодилися повернути Польщі різні військові трофеї, усі наукові й культурні цінності, вивезені з території Польщі, починаючи з 1 січня 1772 р. Радянська сторона, визнаючи роль польських земель у господарському житті колишньої Російської імперії, зобов’язалася сплатити Польщі в річний термін 30 млн золотих рублів. Польща звільнялася від відповідальності за борги й інші зобов’язання колишньої Російської імперії. Договір на' бирав сили після його ратифікації.

+13++131 00

НЕП

Після закінчення громадянської війни більша частина українських земель (за винятком Західної України) опинилася у складі Українсь' кої Соціалістичної Радянської Республіки (УCРР; ця назва була офі' ційною з 1919 р. до 1937 р.; після 1937 р. країна мала назву Українська Радянська Соціалістична Республіка, скорочено — УРСР), що до кін' ця 1922 р. зберігала деякі ознаки суверенності — мала свою терито' рію, свій уряд (Раднарком України), законодавчі й судові органи, ви' являла дипломатичну активність на міжнародній арені. Одночасно вся внутрішня і зовнішня політика республіки, що визначалася рішення' ми Політбюро ЦК КП(б)У, координувалася й контролювалася Москвою. Коли ж 30 грудня 1922 р. I з’їзд Рад СРСР затвердив декларацію про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік і союзний договір, від незалежності УСРР практично нічого не залишилося.