Сучасний гуманітарний довідник школяра та студента (стр. 17 из 61)

На першому етапі існування Січі козацтво поповнювалося перева' жно за рахунок уходників і військових служивих людей. Вони і пра' вославна, переважно українська, шляхта йшли на Подніпров’я в по' шуках щастя, багатства і лицарської слави. Після Люблінської унії 1569 р., захоплення українських земель Польщею і різкого посилен' ня соціального і національно'релігійного гніту на українських зем' лях Запорізька Січ перетворилася на місце, куди тікали від гноблен' ня кріпаки і міщани. Січ стала могутнім оплотом соціального захис' ту для пригноблених, військовою перешкодою для турецько'татар' ської агресії, що загрожувала не тільки українським землям, але й усій Східній і Центральній Європі. За своїм характером Запорізька Січ була незалежним багатонаціональним чоловічим співтовари' ством, що керувалося своїми власними законами та звичаями, мало вигляд самоврядної громади з окремими ознаками державності, влас' ну територію і військо, що охороняло його кордони, свій уряд, що виконував законодавчі, виконавчі й судові функції, свою символіку (прапор і герб) і скарбницю. Виникнення військово'політичної орга' нізації козацтва на «нічийних», прикордонних землях між христи' янськими (Велике князівство Литовське, Польща, Московське цар' ство) і мусульманськими (Кримське ханство, Османська імперія) дер' жавами дало можливість запорожцям самим обрати для себе суспі' льно'політичний уклад. На Січі діяло звичаєве право, перед яким усі були рівні незалежно від соціального походження, національної при' належності й місця в козацькій ієрархії.

Вищий орган влади на Січі — козача рада. На січовій раді вирі' шувалися всі найважливіші питання внутрішнього життя Січі, пи' тання війни і миру, дипломатичних відносин, обрання козацької стар' шини, розподілу земель між куренями тощо.

Очолював Запорізьку Січ виборний гетьман (після 1648 р. — ко' шовий отаман). У період свого правління він мав необмежену владу й авторитет, але в будь'який момент військова рада могла позбавити його цієї влади. Для більш оперативного управління справами існу' вала рада старшини.

Виконавчий уряд Січі складався з кошового отамана (спочатку гетьмана), військового писаря, військового судді й військового оса' вула. На Січі виборними були всі посади — від найвищої (кошовий отаман) до найнижчої. Січ приймала до своїх лав усіх, незалежно від соціального походження, національності, релігії. Але одним з головних об’єднуючих факторів на Січі була православна віра. Той, хто прибував на Січ добровільно, свідомо і без примусу, повинен був прийняти православну віру. Воля на Січі необхідно породжувала обов’язки — виконання звичаїв Січі, дотримання суворої дисцип' ліни, готовність віддати життя за волю та свободу свого співтова' риства.

На Січі існував особливий ритуал прийняття до козацького брат' ства — іспит на силу і спритність. Здоров’я, сила, спритність і боє' здатність запорожців загартовувалися не тільки в боях і походах, але й в іграх, танцях, спортивних змаганнях. На Запоріжжі існував культ фізично розвинутої людини. Гетьманами, отаманами, полковника' ми, курінними отаманами вибирали людей особливої сили і бойової майстерності. Необхідність тримати запорізьке військо в стані висо' кої бойової готовності, постійні небезпеки були причинами заборони появи на Січі жінок. Козаки, як правило, одружувалися в солідному віці, їхні родини проживали в козацьких слободах, у межах запорізь' ких вольностей або у віддалених від Запорожжя містах і слободах. Старшина й поважні козаки мали своїх слуг — джур, якими були козацькі діти, узяті на Січ для навчання і виховання, а також хлопчи' ки'бранці.

КІШ

Кіш Запорізької Січі — 1) збірна назва для визначення усього військового співтовариства запорізьких козаків; 2) центральний ор' ган управління в Запорізькій Січі, що відав адміністративними, вій' ськовими, фінансовими, судовими й іншими справами; 3) козаць' кий військовий табір, у якому знаходилася військова старшина на чолі з кошовим отаманом, що здійснював управління всіма справами Війська Запорізького.

Термін «кіш», «кхощ» — татарського походження і має кілька значень: а) головне житло старшого чабана — отамана, що керував громадою власників десяти отар, у кожній з яких було по тисячі овець; б) тимчасове місце постою, військовий табір, головна штаб'квартира війська під час походу тощо.

Кіш Запорізької Січі сформувався разом з виникненням україн' ського козацтва і появою перших Січей і проіснував до ліквідації За' порізької Січі в 1775 р. Згодом існували коші Задунайської Січі й Бузького козачого війська.

ГЕТЬМАН

Гетьман (від нім. Hauptmann, польськ. Неtmаn — начальник):

1. У Польщі й Великому князівстві Литовському в другій полови'ні XV ст. — командувач збройних сил. Спочатку гетьман призначав' ся королем на час воєнних дій. З 1503 р. посада великого коронного гетьмана, згодом «великого литовського гетьмана» стала постійною, а з 1581 р. — довічною.

У 1527 р. гетьмани стали найвищими військовими керівниками. Помічниками їх були пільні гетьмани (коронний і литовський). Упер' ше ця посада з’явилася в Польщі в 1539 р., у Великому князівстві Литовському — трохи пізніше. Гетьмани займалися організацією постачання війська, розвідкою, керували найманими військами тощо.

2. Після утворення в 1572 р. українського реєстрового козацькоговійська гетьманами почали називати його керівників. Уряд Польсь' ко'Литовської держави всіляко уникав застосування цього титулу і підмінював його виразами «старший його Королівської Милості Вій' ська Запорізького». Однак козацькі керівники продовжували вжи' вати титул гетьман (К. Косинський, С. Наливайко, Т. Федорович). Повноваження гетьмана реєстрового козацтва були істотно обме' жені урядом Речі Посполитої, а часто ця посада взагалі скасовувала' ся. Так, після придушення козацько'селянських повстань 1637— 1638 рр. замість гетьмана був призначений урядовий комісар.

3. Після утворення в ході Національно'визвольної війни 1648—1654 рр. української держави гетьман став його головою. У його ру' ках була зосереджена майже вся повнота виконавчої, законодавчої і судової влади, він здійснював зв’язки України з іноземними держа' вами, мав значний вплив на церковні справи. Гетьманські укази — універсали — були обов’язковими для всього населення. Ознаками влади гетьмана були бунчук і булава.

КОШОВИЙ ОТАМАН

Кошовий отаман (від татар. отаман — старший чабан) — голо' ва військового управління в Запорізькій Січі, що називалося кошем (тобто табором, громадою). Обирався на раді (сході) козаками, корис' тувався майже необмеженою владою, але щорічно давав звіт про свої дії раді. Кошовому отаманові безпосередньо підкорялася військова старшина (суддя, осавул, писар і курінні отамани). Посада кошового отамана, крім Запорізької Січі (від середини XVI ст. до 1775 р.), існу' вала в Задунайській Січі (у 1775—1828 рр.) і Чорноморському коза' чому війську (у 1787—1797 рр.); в останньому кошові отамани при' значалися урядом.

ЗИМІВНИК

Зимівник — назва хутора в запорізьких козаків у XVI—XVIII ст. Зимівник являв собою велике господарство, у якому козаки займа' лися скотарством, землеробством, бджільництвом тощо. Засновува' ли зимівник, як правило, 3—4 сімейні запорожці. У кожному зимів' нику було 2—3 хати і різні господарські будівлі. Офіційно козаків, що жили в зимівниках, називали сиднями або гніздюками. Ці запо' рожці займали підлегле становище щодо січових козаків. Їх призи' вали до військового походу тільки у виняткових випадках пострілом з гармати на Січі або за допомогою спеціальних гінців.

Головним завданням власників зимівників було забезпечення сі' чових козаків продуктами.

ПОВСТАННЯ К. КОСИНСЬКОГО

Косинський Криштоф (рік народження невідомий —1593) — гетьман запорізьких козаків. За походженням дрібний шляхтич з Підляшшя. З 1586 р. жив у Запорізькій Січі, займав важливі військо' ві посади. У 1591 р. був обраний запорізьким гетьманом. У 1591— 1593 рр. очолював перше велике козацьке повстання проти Польщі.

Повстання почалося в грудні 1591 р. виступом загону запорожців на чолі з гетьманом К. Косинським, що захопив замок і місто Білу Церкву — резиденцію білоцерківського старости Я. Острозького. У місті повстанці здобули гармати, порох і військове спорядження. Протягом 1592 р. повстанський рух проти польської шляхти охопив Київське, Волинське, Брацлавське і частково Подільське воєводства. Козацькі загони захопили Трипілля, Богуслав, Переяслав, Київський замок. Наприкінці 1592 р. — початку 1593 р. велике повстанське військо на чолі з К. Косинським діяло на Волині. Польська шляхта зібрала в м. Константинові значне військо під командуванням київ' ського воєводи В. К. Острозького. У вирішальній битві 23.01. (02.02.) 1593 р. під П’ятою (тепер село Чуднівського р'ну Житомирської обл.) козацькі війська зазнали поразки і були змушені відступити на Запо' рожжя. Однак козаки не склали зброї. У травні 1593 р. двохтисячний козацький загін під проводом К. Косинського виступив із Запорізької Січі до Черкас і обложив замок місцевого старости князя О. Вишне' вецького. В одному з боїв козаки були розбиті загонами О. Вишневе' цького, під час якого загинув і сам К. Косинський. Згідно з іншою версією, під час облоги Черкас Косинський був запрошений у замок на переговори з О. Вишневецьким і там був убитий слугами князя.