14. Групування ґрунтів за вмістом рухомого фосфору
| № групи | Рекомендованийколір забарвлення | Ступінь забезпеченостіРухомим фосфором | Р2О5 , мг/100 г | |
| мінеральні ґрунти | Торфяноболотніі торф’яники | |||
| 1 | Рожевий | Дуже низька | до 2,5 | до 10 |
| 2 | Оранжевий | Низька | 2,6 – 5,0 | 10 – 20 |
| 3 | Жовтий | Середня | 5,1 – 10,0 | 20 – 40 |
| 4 | Зелений | Підвищена | 10,1- 15,0 | 40 – 60 |
| 5 | Блакитний | Висока | 15,1 – 25,0 | 60 – 80 |
| 6 | Синій | Дуже висока | більше 25 | 80 |
15. Групування ґрунтів за вмістом доступного калію
| № групи | Ступінь забезпеченостіРухомим фосфором | К2О , мг/100 г | ||
| мінеральні ґрунти | Торфяноболотніі торф’яники | |||
| 1 | Дуже низька | до 4,0 | до 10 | |
| 2 | Низька | 4,1 – 8,0 | 10 – 15 | |
| 3 | Середня | 8,1 – 12,0 | 15 – 25 | |
| 4 | Підвищена | 12,1- 17,0 | 25 – 35 | |
| 5 | Висока | 17,1 – 25,0 | 35 – 50 | |
| 6 | Дуже висока | більше 25 | 50 | |
2.6 ВИЗНАЧЕННЯ ЦЕЗ ПО – 137 В ГРУНТІ.
ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. Радіоактивне забруднення природних ресурсів території України , яке визнане аварією на Чорнобильський АЕС, диктує гостру необхідність проведення комплексу робіт з оцінки і уточнення родіоаційної обстановки на землях, які використовуються під сільськогосподарське виробництво.
ПРИНЦИП МЕТОДУ. Аналіз проб ґрунту проводися на спектрометричному гама радіометрі /СГР / АМА – 03Ф, який призначений для кількісного визначення ізотопів 137 С3 і С = 134.
Склад радіометра:
СГР включає в себе: спектрометричний сцинтиляційний блок детектування /БД/ ,для погоджування БД АІ, джерело живлення БД.
Для зменшення впливу радіаційного фону на БД, останній встановлюється в захисному свинцевому будиночку з жорсткою фіксацією. Для регламентної перевірки збереження метрологічних параметрів СГР в його склад включені контрольні джерела 137 С3.
Кількісний та якісний склад радіонуклідів оцінюється за допомогою міні ЕВМ.
ХІД РОБРТИ. Активність зразка ґрунту, відібраного підготовленого відповідно вимогам, визначається шляхом вимірювання його зовнішнього фотонного випромінювання за допомогою СГР і наступних розрахунків з використанням характеристик радіоактивного розкладу нукліда.
А =Э( ) С погл.
А = , де
- абсолютна інтенсивність реєстрованого опромінювання, нукліда;
- поправка на самопоглинання реєстрованого опромінювання в зразку;
- швидкість підрахунків СГР при реєстрації опромінювання;
- чутливість СГР до зовнішнього фотонного опромінювання; стандартної форми для конкретної енергії опромінювання.
-
ВИЗНАЧЕННЯ ВМІТТУ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ В ГРКНТІ МЕТОДОМ РЕНГЕНОФУЛОРЕСЦЕНТНОГО АНАЛІЗУ.
ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. За цим методом визначають вміст марганцю, міді, цинку, свинцю, заліза, кобальту, нікелю в пробах ґрунту, що дає можливість робити висновки що до накопичення важких металів у ґрунті.
ПРИНЦИП МЕТОДУ. Методика використовує рентгеноспектральний флуоресцентний аналіз, який реалізується на спектрометрі рентгеноскопію чому кристалдифракціонному “спектроскоп”. Вимірювання проводиться при слідуючи умовах: температура навколишнього повітря, С0 від 10 до 30; відносна вологість повітря, % - від 40 до80; атмосферний тиск, мм. рт. ст.. – від 630 до 840.
ХІД РОБРТИ. Пробу ґрунту, яка надійшла на аналіз, висушують до повітряно - сухого стану при температурі 105о Відбирають наважку масою не менше 25 г і подрібнюють, використовуючи обладнання, яке не забруднює пробу /вихід часток 71 мкВ після подрібнення повинен бути не менше 95%. Методом трикутника відбирають пробу і засипають в тарілочку, яка входить в комплект розбірної кювети, що поставляється з спектрометром, ущільнюють за допомогою скляної пробки. Потім знов добавляють грунт, вирівнюють склом для формування плоскої поверхні, яка знаходиться на рівні з краями тарілочки. Останню накривають куском поліетилентерефталатної плівки товщиною 6 мкм розміром 30*30 см, яку натягують за допомогою алюмінієвого конічного кільця, що входить до комплекту розбірної кювети. Підготовлений зразок вставляють в кювету, кювету в спектрометр і приступають до підготовки слідую чого зразку. “Програмний комплекс” дозволяє вибрати режим вимірювання, який забезпечує проведення аналізу самих різних матеріалів.
3. АНАЛІЗ МІНЕРАЛЬНИХ ТА ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ.
Вимоги до якості промислових мінеральних добрив встановлені нормативно - технічною документацією. Вона регламентує загальний вміст діючої речовини в добривах, доступність фосфору в фосфорвмістних туках, максимальний вміст вологи і шкідливих для рослин домішок, гранулометричний склад добрив міцність гранул.
Для організації правильного і безпечного зберігання і використання мінеральних добрив необхідно знати їх фізичні і фізико-механічні властивості / гігроскопічність, злежуваність, гранулометричний /факційний/ склад, міцність гранул, вологоємність, щільність, розсіюваність, повила змішування добрив, техніку безпеки і охорону праці при роботі з ними.
Важливими показниками якості вапняних матеріалів є вміст нейтралізуючої речовини, вологість і гранулометричний склад. Поряд з промисловими вапняними добривами для вапнування широко використовуються місцеві матеріали, які потребують попередньої оцінки.
В сільському господарстві використовують різноманітні місцеві органічні добрива. Їх удобрювальна цінність залежить від умов накопичення /добування \ приготування і зберігання, швидкості їх мінералізації ґрунті, зольності і вмісту зольних елементів.
Агрохімічна оцінка традиційних форм органічних дорив включає визначення вологості, валового вмісту вуглецю і азоту, зольних макрос і мікроелементів, амонійного азоту. При використанні нетрадиційних органічних матеріалів /наприклад, відходів міста або промисловості/ необхідна більш докладна характеристика їх хімічного складу і поживної цінності для сільськогосподарських культур, попереднє вивчення можливого впливу на урожай, якість продукції і властивості ґрунту в польових умовах.
ВИЗНАЧЕННЯ ВОЛОГИ В ДОБРВАХ.
ХІД РОБОТИ :2-5г добрива переносять у понумерований і попередньо висушений до сталої маси бюкс і зважують з похибкою не більше як 0, 0002 г.Бюкс з добривом і з знятою кришкою ставлять у сушильну шафу і висушують протягом 3 год. Температура висушування повинна бути: для сечовини і складних добрив 65- 70оС, для подвійного суперфосфату і змішаних добрив 75-80оС,для суперфосфату простого, калію хлористого, калію сірчанокислого, 40% калійної солі змішаної - 100-105оС. Аміачну селітру висушують протягом 2 год. , при температурі 100-105оС. Наважку калімагнезії і калійно - магнієвого концентрату змішують з подвійною кількістю карбонату натрію, зверху покривають тонким шаром карбонату натрію і знову зважують. Висушують при температурі 200 – 205о С протягом 3 год.
Вміст води обчислюють за формулою:
Х=(а-б)*100/в, де
Х - вміст води, %;
А – маса добрива з бюксам до висушування, г;
Б – маса добрива з бюксам після висушування, г;
в – маса наважки добрива до висушування, г;
Повторність визначення трьохразова для сечовини, для інших добрив – дворазова.
3.1. ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ АЗОТУ В ДОБРИВАХ
Азотні добрива виробляють у твердому і рідкому стані. Тверді добрива мають кристалічну будову, більшість з них гранульовані.
Азотні добрива добре розчинні у воді. Залежно від сполук, в яких міститься азот, азотні добрива поділяються на: аміачні (NН3), амонійні /NН4/, нітратні /NО3-/, амонійно-нітратні /NО 4-/ і /N О3 -/, амідні /NН2/. До аміачних добрив належать безводний і водний аміак, до амонійних – сульфат амонію і хлористий амоній, до нітратних – натрієва селітра, до аміачно – нітратних – аміачна селітра, до амідних – сечовина, ціанамід кальцію.
На основі сечовини виробляють сечовину – формальдегідні добрива. Ці добрива є повільно діючими.
До рідких азотних добрив відносять рідкий аміак, амічну воду і аміакати, плав.
При правильному застосуванню азотних добрив амонійний, аміачний амідний азот поглинається грунтом, рослинами і мікроорганізмами. Нітратний азот добре поглинається рослинами і мікроорганізмами. Під впливом мікробіологічних процесів амонійний азот може перетворитися в нітратний, газоподібні сполуки, які можуть втрачатися з грунту в значних кількостях.
Нітратний азот міститься в грунтовому розчині, що зумовлює його велику рухомість. Завдяки цьому нітрати можуть вимиватись з орного грунту.
В той же час мікроорганізми можуть перетворювати нітратний азот в газоподібні сполуки, що призводить до значних його втрат.
В міачно-нітратних добривах вміст азоту визначають формальдегідним методом і методом Едварда і титриметричним методом, в амонійних - формальдегідним і хлораміновим методами, а також потенціометричним із застосуванням іоноселективних електродів, в аміачних – титриметричним, в амідних – формальдегідним, спектрофотометричним, гіпохлоритним, у вуглеамікатах – формальдегідним, дистиляційним методом, в сечовино- формальдегідних – методом Кельдаля.
Вміст азоту в азотних добривах такий,%: в аміаку безводному – 82,3; в аміачній воді – 16,4-20,5; в сульфаті амонію – 20,5-21,0; в хлористому амонію – 25,9-26,0; в натрієвій селітрі – 15,0-16,4; в аміачній селітрі – 34,0 – 34,8, в сечовині /карбаміді/ -46,0 46,3, в ціанаміді кальцію – 19,0 –21,0, в аміак атах – 30, 50,0. У сечовино- формальдегідних добривах вміст водорозчинного азоту становить 5,4 – 7,2 загального – 31,9-37,0.