Після виходу з України шведів і після піддання Мазепи анафемі новий гетьман Іван Ілліч Скоропадській липня 17 дня подав на затвердження государеві дев'ять статей, на підставі яких Україна входила до складу Великої Росії. У сьомій з цих дев'яти статей ішлося й про запорожців: "Хоч і добре те, що прокляті запорожці через зраду втратили Січ; але українці користалися звідти сіллю, рибою і звірями; тому просимо, аби нам дозволили їздити туди по здобич і щоб ні кам'янозатонський воєвода, ні гарнізон не чинили промисловцям кривд і перепон".
Але цар Петро Олексійович, який бажав заборонити всілякі зносини українців з запорожцями, на таку статтю дав негативну відповідь: "Щодо цього буде зроблене остаточне визначення згодом, а тепер того дозволити неможливо, бо під цим приводом бунтівники запорожці можуть загніздитися на попередніх місцях і влаштувати бунтівничі зібрання".
На початку 1710 року відбулося затвердження пунктів, на підставі яких гетьман Скоропадський був прийнятий під високодержавну руку государя, при чому було оголошено, що для відвернення на майбутні часи зради з боку гетьмана біля нього затверджували особливого з великоросіян чиновника,
який був наче очами й вухами государя.
Література:
1. Драч В. Історія русів - К.: Родянський письменик, 1991 р. (с.270 - 275).
2. Полонська - Васильченко Н. Історія України. К. Либідь , 1992 р. (с.68 - 75).
3. Рибалка І.К. Історія України. Харків: Логос, 1994 р. (с.112 - 117).
4. Субтельский О. Україна: Історія К.Либідь 1991 р.(с.208 - 210).
5. Яворницький Д.І Історія запорізьких козаків. К.: Наукова думка, 1990 р. (с.293 - 299)