КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ Т. Г. ШЕВЧЕНКА
ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра менеджменту інноваційної та інвестиційної діяльності
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни „Системи технологій” на тему
„ВДОСКОНАЛЕННЯ ДОБУВАННЯ ВУГІЛЛЯ НА УКРАЇНСЬКИХ ШАХТАХ”
виконав студент 2 курсу заочного відділення по спеціальності
„Менеджмент організацій” ТЕМЧЕНКО С.С.
Науковий керівник:
к.ф.-м.н. АНІСІМОВА Л.А.
КИЇВ 2003
ВСТУП...............................................................................................................4
1. Історія розвитку, сучасний стан............................................................5
1.1 Реформування вугільної галузі........................................................5
1.2 Енергобаланс.....................................................................................5
1.3 Сучасна екологічна ситуація галузі................................................6
2. Технологічний процес та заходи вдосконалення.................................7
2.1 Високоефективні технології розробки вугільних родовищ...........8
2.1.1 Технології відпрацьовування потужних порушених
пластів у два шари....................................................................8
2.1.2 Технологія очисних робіт при розробці положистих і
похилих вугільних пластів, що залягають у виді
брахісинкліналі........................................................................9
2.1.3 Схеми розкриття вугільних пластів, що залягають у виді
брахісинкліналі......................................................................11
2.1.4 Схеми розкриття положистих вугільних пластів з
поділом шахтового поля на блоки по якості вугілля.........12
2.1.5 Технологія очисних робіт при розробці положистих
пластів, що залягають у виді брахісинкліналі....................14
2.1.6 Технологія відкрито-підземної розробки положистих і
похилих пожежонебезпечних вугільних пластів................15
2.1.7 Відкрито-підземна розробка круто падаючих пластів
вугілля, схильного до самозаймання...................................17
2.1.8 Технологія очисних робіт при розробці вугільних
пластів із сильно вираженим кливажом порід покрівлі.....19
2.1.9 Технологія очисних робіт при розробці вугільних
пластів стовпами по простяганню з проведенням
панельних похилих виробіток (ухилів) з поверхні.............21
2.1.10 Технологія очисних робіт при розробці вугільних
пластів, ускладнених порушеннями....................................23
2.1.11 Розкриття круто падаючих пластів з робочого
горизонту діючої шахти....................................................................25
2.2 Підвищення ефективності виробництва на основі технічного
переозброєння....................................................................................27
3. Теперішні перспективи..............................................................................28
3.1 Передача шахт у приватну власність.................................................28
3.2 Керування підприємствами галузі......................................................29
3.3 Соціальні аспекти.................................................................................30
3.4 Криза та засоби її подолання...............................................................31
ВИСНОВКИ..........................................................................................................32
Список використаної літератури.........................................................................34
В С Т У П
Акцентуація.
В даному курсовому проекті розглядається історія, сучасний стан розвитку та розміщення вугільної промисловості України. Проводиться аналіз високоефективних технологій розробки вугільних родовищ та заходи їх вдосконалення. Також розглянуті перспективи розвитку вугільної галузі паливної промисловості України.
Ціль даної роботи показати сучасний технічний стан вугільної промисловості України. Об єктом в даній роботі є вугільна промисловість України.
Вугільна промисловість за обсягом видобутку палива в натуральному вигляді посідає перше місце серед інших галузей. Тут зосереджена більшість працівників і основних фондів паливної промисловості.
Найбільшим басейном в Україні Донбас із запасами 240 млрд. Т. Тут є усі марки вугілля : коксівне (половина запасів), антрацит, газове, довгополуменеве. Донецьке вугілля має високу теплотворну здатність і незначну зольність. Проте собівартість його порівняно висока через велику глибину залягання шарів та їхню малу потужність. Це знижує його конкурентноспроможність. У 1977 році видобуто 76,9 млн. т. вугілля, в тому числі – 31,6 млн.т – коксівного
Видобувають вугілля на 295 кам яновугільних шахтах, з них 131 шахта з коксівним вугіллям. З 1989 року видобуток вугілля поступово скорочувався і в 1995 році разом з бурим вугіллям становив 83,8 млн. т.
Основними ланками вуглевидобутку шахтним способом є шахта з комплексом наземних і підземних споруд і енергосиловим господарством, вуглезбагачувальна фабрика, транспорті комунікації і водогосподарські споруди, районні енергетичні центри, складське господарство, підприємства та установи невиробничої сфери. З вугільною промисловістю прямо чи посередньо пов язана діяльність майже 40% міського населення Донецької та Луганської областей.
Вугільні шахти зосереджуються переважно у Центральній і Північній частинах Донецької та Південній частині Луганської областей. Коксівне вугілля добувають головним чином у Центральній частині Донецької області, в районі Єнакієве, Горлівки, Макіївки, Донецька, Красно армійська, Костянтинівки, а також Краснодонському та Кадіївському районах Луганської області. В Антрацитівському, Лутугинському та Алчевському районах Луганської області добувають більше енергетичного вугілля. Газ добувають переважрно у Лисичанському районі.
Нове шахтне будівництво налагоджено у Західному Донбасі ( Дніпропетровська обл..).
Собівартість вугілля Донбасу висока, однак на великих сучасних шахтах вона лише трохи вища від середньої собівартості видобутку вугілля у Кузнецькому басейні.
Майже 14 млн. т кам яного вугілля видобувають у Львівсько – волинському кам яновугільному басейні. Запаси вугілля тут невеликі, тому передбачається, що в перспективі у басейні працюватимуть тільки 2 шахти з 15 діючих. Значну частину вугілля цього басейну використовують Бурштинська та Добротвірська теплові електростанції.
Дніпровський буро – вугільний басейн розташований переважно на Правобережжі України й об єднує родовища Житомирської, Вінницької, Київської, Кіровоградської, Черкаської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Басейн поділяють на 12 буро – вугільних районів, в яких налічується понад сто родовищ. Вугілля басейну без брикетування непридатне для транспортування на далекі відстані, характеризується високою вологістю, використовується здебільшого для місцевих потреб. Запаси вугілля, що його можна видобувати відкритим способом, розподіляються у 58 родовищах. Найбільше таких родовищ у Кіровоградській (29), Дніпропетровській (19) та Черкаській (5) областях. За останні роки його видобуток перебуває в межах 4,0 - 4,5 млн. т.
Буро – вугільна промисловість України об єднає великі механізовані вуглерозрізи, шахти, вуглебрикет ні фабрики, а також допоміжні підприємства.
1. Історія розвитку, сучасний стан.
1.1 Реформування вугільної галузі
19 січня Кабінет міністрів прийняв національну програму реформування вугільної галузі „ Українське вугілля”, розроблену українськими фахівцями. Це вже друга спроба уряду провести реформи у вугільній промисловості України характеризувалася надзвичайно низькою продуктивністю праці, високою собівартістю добутого вугілля, перехресним субсидуванням, яке позбавляло рентабельні шахти ресурсів для розвитку, нарощуванням заборгованостей вугільними підприємствами. 1996 року Президент України Леонід Кучма своїм указом затвердив програму реформування галузі. У її створені активно брали участь Світовий банк і зарубіжні експерти. Відтоді ситуація у вугільній галузі принципово не змінилася. Експерти відзначають, що відсутність позитивних результатів обумовлена низькою виконавчою дисципліною та низкою не передбачуваних обставин.
Програма не спрацювала також тому , що при її розробці не було поставлено ряд важливих питань, власне так само, як і в програмі, ініційованій екс – віце – прем єром Юлією Тимошенко. Ми стверджуємо що в процесі розробки програми реформування вугільної промисловості її автори були зобов язані відновити все проблемне поле вітчизняної вугільної галузі. Це складний економічний крок – системний аналіз розкриє справжню глибину кризи вугільної промисловості й висвітлить питання, однозначної відповіді на які не мають ні вітчизняні, ні західні фахівці. Та якщо цей крок не зробити, для центральних і регіональних властей вугільна промисловість залишатиметься „ непереможним монстром”.. У цій статті ми пропонуємо рамки аналізу та проектування реформи вугільної промисловості.
1.2 Енергобаланс
Не знаючи , скільки країні необхідно вугілля , не можливо починати реформу вугільної промисловості. Реально виконуваний довготерміновий енергетичний баланс потрібен як відправна точка в реформуванні паливно – енергетичного комплексу. Україна ж досі не має у своєму розпорядженні енергобалансу як базового документа довготермінової політики в царині ПЕК. Точніше , він є, але не виконується й за фактом є дефіцитним. Часто в країні працюючі генерувальні потужності менші від потужностей споживання. Це позначається на низькій частоті струму в електричних мережах ( близько 49,2 Гц замість 50 Гц ) і призводить до доборів газу українськими електростанціями з російського експортного потоку. Дефіцитність енергобалансу проявляється також у неплатежах за спожиті первинні енергоресурси ( неоплачені ресурси можна вважати дефіцитом ). Так, вітчизняним шахтам споживачі винні понад 5 млрд. Грн.., недофінансування капітального будівництва на шахтах вилилося в 11 – мільярдну кредиторську заборгованість вуглярів (дані Мінпаливенерго). Нагромаджено величезні борги перед російськими постачальниками енергоносіїв і вітчизняними енергогенерувальними станціями.
Україна може розглядати можливості зниження залежності від російських енергоносіїв тільки за рахунок збільшення обсягів споживання вугілля. За рахунок власного добування Україна забезпечує лише 24% від загального споживання газу та 12% споживання нафти. Найближчим часом неможливо навіть трішки збільшити видобуток цих енергоресурсів через відсутність ресурсів інвестиційних. За зведеними даними вугільних підприємств , добування вугілля на діючих шахтах можна збільшити до 150 млн. тонн за рік. Розвіданих вугільних запасів вистачить ще на 350 – 400 років. Україна може й імпортувати вугілля. Ціна вугілля в більшості країн нижча від собівартості його добування в Україні. При собівартості вітчизняного вугілля (за деякими даними ) 55 дол. За тонну, економічно доцільним може бути імпорт практично з будь – якої країни світу. Приміром, навіть поставки з далекої ПАР на 20% дешевшими, навіть з урахуванням фрахтових видатків.