Не бракувало й обіцянок культурної автономії, а також підтримки виникнення незалежної української держави, але на теренах Наддніпрянської України з центром у Києві, що знову ж таки було не прийнятним для українців.
Реакцією польського руху опору на загострення українсько-польських стосунків була не лише розробка радикальних планів та закликів на кшталт „Українці за Збруч!”, але й так звані відплатні акції, здійснювані боївками, які часто були направлені не на справжніх винуватців вбивств польського населення, а на невинне українське населення, наслідком чого стали сотні спалених українських сіл і тисячі жертв, що в свою чергу ще більше загострювало двосторонні взаємини і призводило до подальшої ескалації конфлікту. Негативну роль відіграла діяльність Крайової політичної репрезентації, яка в період загострення конфлікту прийняла низку заяв, що ще більше загострювали взаємну ворожнечу.
Мали місце й спроби порозуміння між українською та польською стороною, які можна поділити на кілька етапів. Зокрема, період від від 1-го вересня 1939 р. до 22 червня 1941р. характеризується пошуком методів розв’язання української проблеми шляхом обіцянок польською стороною культурного та громадянського рівноправ’я та загальної справедливості у майбутній польській державі в замін за підтримку українцями боротьби за відновлення її незалежності і їхню участь у створенні та діяльності польського війська. Наступний етап - від 22-го червня до кінця 1941р.- характеризується спробами налагодити двосторонні контакти з огляду на зміни у міжнародній ситуації, зокрема вступу у війну СРСР та намаганням залучити його до створення антигітлерівської коаліції західними державами. Третій етап - 1943-1944 рр. - характеризується інтенсифікацією двосторонніх контактів, ініціаторами яких виступали українці, зрозумівши, що Німеччина не збирається надавати їм незалежність. У даний період польська сторона намагалася хоч якось вплинути на двосторонній конфлікт, проте з огляду на невизначеність позиції її уряду стосовно українського питання, якихось домовленостей досягти так і не вдалося. Наслідком загострення польсько-українських стосунків стала поява пропозицій радикального розв’язання українського питання шляхом примусового виселення українців за межі Польщі і досягнення домовленості про це з Радянським Союзом;
Останній, четвертий, етап у процесі спроб порозуміння між українцями і поляками мав місце на початку 1944 р. –1945 р. В цей період представники польського і українського підпілля, опинившись перед загрозою винищення радянськими органами НКВС, досягли певних домовленостей про співпрацю, проте терени Західної України вже були зайняті радянськими військами, а ОУН-УПА і АК не могли вплинути на загальний перебіг подій.
У цілому протягом Другої світової війни польський уряд так і не зміг зайняти чіткої позиції щодо українського питання, а його декларації не задовольняли прагнень української сторони. Фактично польські політики як за кордоном, так і в краї з цілого ряду вище перерахованих причин продемонстрували свою неготовність і неспроможність вирішити наболіле для обох народів питання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
І. Архівні матеріали.
Центральний державний архів вищих оганів влади і управління України (ЦДАВОВУ).
Ф. 3833 – Крайовий провід ОУН на західноукраїнських землях.
Центральний державний архів громадських об’єднань України (ЦДАГОУ).
Фонд 1 – Центральний Комітет Комуністичної партії України.
Фонд. 62 – Український штаб партизанського руху (УШПР).
11. Спр. 248.
12. Спр. 274.
13. Спр. 303.
14. Спр. 1640.
Arhiwum Akt Nowych (AAN) w Warszawie.
Dział –Armia Krajowa (AK).
16. sygn. 203/I-2.
22. sygn. 203/XV-5
29. sygn. 203/XV-51.
Dział – Ambasada RP w Londynie.
Dział – Delegstura Rządu RP na Kraj (DRRP).
44. sygn. 202/II-36.
51. sygn. 202/III-53.
52. sygn. 202/III-129.
55. sygn. 202/III-134. – t.2.
Dział – Ministerstwo Spraw Wewnętrznych (MSW).
Dział – Ministerstwo Wyznania Religijnego i Opieki Społecznej (MWRiOP).
65. sygn. 350.
Dział – Prezydium Rady Ministrów (PRM).
66. sygn. 148-264.
Archiwum Zakład Historii Ruchu Ludowego (AZHRL) w Warszawie.
Dział –Materiały S. Kota.
67. sygn. 89.
80. sygn. 410.
ІІ. Преса.
81. Biuletyn Wewnętrzny. – 25 października, 1942. – № 19.
82. Biuletyn Wewnętrzny. – 3 listopada, 1942. – № 20.
83. Biuletyn Wewnętrzno-polityczny. – 2 lutego, 1943. – № 2.
84. Głos polsko-ukraiński. – styczeń, 1944. –№ 1.
85. Nasze Źiemie Wschodnie. – luty, 1943. – № 1.
86. Nasze Źiemie Wschodnie. – marzec, 1943. – № 2.
87. Nasze Źiemie Wschodnie. – kwiećeń-maj, 1943. – № 3.
88. Nasze Źiemie Wschodnie. – czerwiec-lipiec, 1943. – № 4.
89. Nasze Źiemie Wschodnie. – sierpień-wrzesień-październik, 1943. – № 5.
90. Nasze Źiemie Wschodnie. – listopad-grudzień, 1943. – № 6.
91. Nasze Źiemie Wschodnie. – styczeń-marzec, 1944. – № 7.
92. Nasze Źiemie Wschodnie. – kwiecień-czerwiec, 1944. – № 8.
93. Nasze Źiemie Wschodnie. – lipec, 1944. – № 9.
94. Nowe Drogi. – maj, 1943. – № 12.
95. Nowe Drogi. – marzec, 1944. – b.n.
96. Nowe Drogi. – kwiecień, 1944. – b.n.
97. Rzeczpospolita Polska. – 6 sierpnia, 1941. – № 9-10.
98. Rzeczpospolita Polska. – 20 sierpnia, 1941. – № 11.
99. Rzeczpospolita Polska. – 31 marca, 1942. – № 5 (25).
100. Rzeczpospolita Polska. – 11 marca, 1943. – № 4-5 (56).
101. Rzeczpospolita Polska. – 28marca, 1943. – № 6 (57).
102. Rzeczpospolita Polska. – 25maja, 1943. – № 9 (60).
103. Rzeczpospolita Polska. – 21czerwca, 1943. – № 10 (61).
104. Rzeczpospolita Polska. – 9 sierpnia, 1943. – № 14 (65).
105. Rzeczpospolita Polska. – 30 sierpnia, 1943. – № 15 (66).
106. Rzeczpospolita Polska. – 15 stycznia, 1944. – № 1 (73).
107. Rzeczpospolita Polska. – 6 marca, 1944. – № 3 (75).
108. Rzeczpospolita Polska. – marzec, 1944. – Numer specialny.
109. Źiemie Wschodnie Rzeczypospolitej. – maj, 1942. - № 2.
110. Źiemie Wschodnie Rzeczypospolitej. – czerwiec, 1942. - № 3.
111. Źiemie Wschodnie Rzeczypospolitej. – lipiec, 1942. - № 4.
112. Źiemie Wschodnie Rzeczypospolitej. – wrzesień, 1942. - № 5.
113. Źiemie Wschodnie Rzeczypospolitej. – październik, 1942. - № 7.
114. Źiemie Wschodnie Rzeczypospolitej. – listopad, 1942. - № 8.
115. Źiemie Wschodnie Rzeczypospolitej. – grudzień, 1942. - № 9.
116. Źiemie Wschodnie Rzeczypospolitej. – luty, 1943. - № 11.
117. Źiemie Wschodnie Rzeczypospolitej. – marzec, 1943. - № 12.
118. Źiemie Wschodnie Rzeczypospolitej. – kwiećień, 1942. - № 13.
119. Źiemie Wschodnie Rzeczypospolitej. – maj, 1943. - № 14.
ІІІ. Мемуарна література.
120. Бульба-Боровець Т. Армія без держави. Спогади. – Київ; Торонто; Нью-Йорк, 1996. – 272 с.
121. Жулинський М. Поминаймо в скорботі, але не в гніві. Українсько-польський конфлікт на Волині 1943-1944 рр. - Луцьк: Видавництво „Волинська обласна друкарня”, 2003. - 44 с.
122. Климковский Е. Я был адъютантом генерала Андерса. - М.: Изд-во Московского энергетического института, 1991. - 288 с.
123. Книш З. В Яскині лева: українець у польському підпіллі / на підставі записів і матеріалів Тадея Гордона. - Торонто: Срібна Сурма, 1976. - 127 с.
124. Спогади українців про польсько-український конфлікт на Волині // Незалежний культурологічний часопис / Волинь 1943. Боротьбазаземлю. – Львів, 2003. - № 28. -С. 145-195.
125. Anders W. Bez ostatniego rodzaju: Wspomnienia z lat 1939-1946. - Lublin: Test, 1996. - 540 s.
126. Kirkor S. Rozmowy polsko-sowieckie w 1944 roku // Zeszyty historyczne. - Paryż, 1972. - Z. 22. - S. 41-64.
127. Kot S. Listy z Rosji do gen. Sikorskiego. - Londyn: Jutro Polski, 1955. - 577 s.