Реферат на тему:
Пакт Молотова – Ріббентропа і слов’янські народи
Предметом дослідження виступає, насамперед, пакт Молотова –Ріббентропа в контексті його впливу на долю селян. Велику увагу також приділено обставинам, причинам, наслідкам та іншим сторонам укладення даного пакту.
Слід відмітити, що сам по собі даний документ не являє собою чогось надзвичайного, так само як і таємний протокол, що додається до нього. Текст документів досить короткий та зрозумілий. Значно більше диспутів викликає його вплив на міжнародні відносини. Загальнополітична ситуація в той час була багато в чому суперечливою та не зрозумілою. Чимало документів, що могли б пролити світло на цю подію недоступні не лише загалу, але й професійним історикам. Багато того, що пишуть в наш час про цей пакт базується на здогадках, видумках та „логічних” конструкціях. Проте остаточної, загальної думки з даного питання ще немає і хтозна чи вона колись ще з’явиться.
В зв’язку з цим я повинен заявити, що моя робота не претендує на якусь новизну чи незвичайний підхід. Це спроба дати хоча б якесь узагальнення, короткий перелік різних думок та їх аналіз, який також не претендує на якусь визначну роль.
Підсумовуюче вище сказане, можна виділити такі основні пункти у предметі мого дослідження:
1) основні напрямки розвитку історичної думки на дану тематику;
2) аналіз впливу „пакту Молотова – Ріббентропа” як на окремо взяті слов’янські народи так і на усіх слов’ян загалом.
Об’єктом роботи виступають багато різноманітних чинників. Їх аналіз зайняв чимало місця в бакалаврській роботі, тому, можливо, усім цим чинникам і не приділено належної уваги.
Окремо хочу зупинитись на меті даної праці. Вона полягає не в тому, щоб висвітлити ту чи іншу проблему на основі різних праць та документів, а показати хід власної думки. Саме тому автор дозволяє собі деяке досить вільне поводження з матеріалом, невиправдану критику, тощо. В цілому ж, використовувався не стільки метод історизму, що вимагає чітко дотримуватися певних норм, скільки метод суб’єктивізму, тобто підпорядкування джерел та матеріалів під власну думку.
Мета це, на мою думку, мною виконана. Вважаю, що хронологічні рамки визначити дуже важко. Якщо говорити про нижню межу, то тут, в залежності від концепцій різних авторів можливі варіанти від березня 1933-го року до часу, що безпосередню передував укладенню договору. Про верхню межу також важко сказати однозначно. Вона приблизно окреслена часом нападу Німеччини на СРСР.
Актуальність проблеми полягає в тому, що як і в той час, так і сьогодні не можна вирішувати міжнародні питання з позиції сили, нехтуючи інтересами незалежних держав.
Дана робота складається з вступу, двох розділів та висновків. У першому розділі подано загальний аналіз по даній проблемі, а в другому розкривається власна думка на те, який саме вплив справив пакт на долю слов’янських держав.
Моя концепція виходить з того, що сам по собі договір був нічого не вартий. Радянський союз заявив, що договір дав змогу радянському керівництві виграти два роки часу. Проте, якби договір не вкладався, це б нічого не змінило. Німеччина порушила пакт через 22 місяці після його укладення. Що їй заважало порушити його раніше? Будь-який договір підкріплюється якоюсь сторонньою силою, що робить його дієздатним. Питання полягало в тому, що стояло за цим договором? На мою думку, нічого.
Варто відмітити також, що основна увага приділена таким країнам, як Польща, Чехословаччина та Югославія, по скільки про той вплив який на них справив пакт Молотова – Ріббентропа написано дуже мало. У цьому розділі я спробую заповнити цю прогалину. [5]
І ще, хотів би відмітити, що головним завданням яке я бачив перед собою, хоча б частково при відкрити таємницю над тими подіями, що відбувались в даний період. [16]
Своє дослідження починаю з Польщі. Країна, проти якої, власне кажучи і був спрямований пакт. Укладення радянсько-німецького пакту про ненапад 23 серпня 1939 року перекреслило будь-яку можливість взаємодії Польщі з СРСР. Уже 25 серпня в польській пресі з’явились матеріали про плани четвертого поділу Польщі, що містилися в секретних додатках до „пакту Молотова – Ріббентропа” [19]
Рано-вранці 1 вересня 1939 року група перевдягнених у польську форму есесівців захопила радіостанцію німецького прикордонного міста Глейвіце й передало в ефір повідомлення, що цей акт здійснений поляками. Рано-вранці 1 вересня 1939 року німецькі війська перейшли польський кордон без оголошення війни. За короткий час Польщу було розгромлено. До 5 жовтня німці зламали опір польської армії та встановили контроль над територією своєї зони.
17 вересня у Польщу вступили загони радянської армії, що повністю окупували територію Західної України та Західної Білорусії. У наказі по військових підрозділах, які виступили на захід, було сказано, що вони виконують революційний обов’язок – надати невідкладну допомогу й підтримку українцям та білорусам, а також трудящим Польщі. [26]
Не порушуючи договору про ненапад між СРСР і Німеччиною вони покликали не допустити, щоб вороги українського та білоруського народів наділи на них ярмо експлуатації й розорення.
У спільній радянсько-німецькій заяві від 18 вересня підкреслювалося, що дії радянських та німецьких військ у Польщі не мають будь-якої мети, яка служить інтересам Німеччини або СРСР, чи духові пакту „про ненапад” між обома державами. Наслідки цього поділу для Польщі – широко відомі, тому я не буду зупинятись на них детально. Тут хотів би дати відповідь на два запитання. По-перше – навіщо Німеччині було укладати таємний протокол з СРСР? На мою думку в Німеччини було дві причини:
1) втягнути СРСР у свою орбіту, дискредитувати його в очах світової громадськості;
2) ослабити тиск Англії та Франції. Як не парадоксально, але Англія та Франція в значній мірі уникали прямого зіткнення з Німеччиною саме через можливість виступу на боці Німеччини Радянського союзу. [18]
І ще одне. Навіщо було нападати на Польщу? Хіба не міг пройти план Чехословаччини, коли країна була захоплена без жодного пострілу, чи варіант Болгарії, при якому було укладено нерівноправний договір. Слід зазначити, що Польща була вірним союзником Німеччини у попередні роки. Польська армія готувалась до війни проти Радянського Союзу, а не проти фашистів. Тоді виникає питання для чого була потрібна ця війна? Хіба Німеччина не могла власними силами знищити Польщу, а прибігла за допомогою до СРСР? [2]
Тут хотів би за цитувати ще один документ. Це частина запису Франка (генерал-губернатору в Польщі) на засіданні керівників відділів у Кракові.
„... 15 вересня 1939 року я отримав завдання прийняти на себе управління завойованими східними областями та надзвичайний наказ безжально спустошувати дану область, як територію війни і як трофейну країну, зробити її грудою розвалин з точки зору її економічної, соціальної, культурної та політичної структури”. [16]
Для чого німцям було потрібно спустошувати землі, які вони збирались зробити плацдармом для нападу на СРСР? Дивно, але наприклад у Болгарії яка була окупована 1 вересня 1941 року, німці навпаки намагались максимально використати її потенціал при підготовці до війни. Не руйнували вони і Югославію. [28]
На мою думку причина цього досить проста. Німеччина скоріш за все до 1940 року була звичайним союзником СРСР, і Гітлер щиро вважав, що німцям доведеться разом з ним підкорювати увесь світ. Польща була розділена лише для того, щоб між цими державами, цими тоталітарними блоками, виник спільний кордон, через який можна би вести торгівлю тощо. Польща стала нікому не потрібна у трикутнику Німеччина – СРСР – Англія, Франція (останні „сподівались” на зіткнення Німеччини з СРСР). Доречно, тут ще можна згадати і про плани англійського і французького командувань про напад на СРСР ще у 1940 році. Польща була одна.
Пакт Молотова – Ріббентропа справив величезний вплив на розгортання національно-визвольної боротьби на окупованих територіях. В зв’язку з пактом у поляків не було ніякої довіри до СРСР, а тому у окупованих польських землях до літа 1941 року не було комуністичних підпільних організацій [34]
Слід сказати і про ще один цікавий момент. 18 грудня 1939 року у декларації виданій польським еміграційним урядом, проголошувалось головним завданням не просто визволення Польщі, але й включення сюди ряду Німецьких територій. Це досить дивно? [38]
Окремо слід сказати декілька слів і про західноукраїнські та білоруські землі. Ці території за таємним протоколом відходили до Радянського Союзу. Пакт у цих землях мав дещо інший резонанс ніж у самих польських землях, і населення спочатку по різному до цього поставилось. Але й на долю східних слов’ян він справив негативний вплив.[11]
Особливість українських та білоруських земель полягає в тому, що вони перейшли від однієї держави окупанта до іншої, що, фактично, не міняло їх становища в принципі. [12]
У Чехословаччині пакт мав також свої негативні наслідки. До осені 1939 року окупаційна політика німців була відносно м’якою. Німці навіть покращили умови життя для певних прошарків населення, зокрема для селян. Було покращено умови для розвитку чеської культури. У країні виникали різні організації. До осені 1939 року нацисти намагались різними уступками здобути прихильність чеського народу. Саме до осені 1939 року відносно успішно проходило формування підпільної мережі Комуністичної партії. Комуністи закликали до активної протидії економічному пограбуванню країни, насильницькому онімеченню, обмеженню обіцяної гітлерівцями автономії. Проте поряд з цими гаслами були і інші. Ліві радикали, натхненні просуванням кордоном „радянського соціалізму” на захід і спираючись на Новий Курс Комінтерну вимагали окупації країни Червоною Армією, приєднання до СРСР, проголошення республіки рад. Компартія приступила до організації різних мітингів, протестів. [25]
Німецькі власті під приводом боротьби з комуністичним рухом розпочали масові арешти, під час яких потерпіли якраз не комуністи, що добре законспірувались, а погано законспіровані організації, такі як „Польський центр” та „Захист нації”. Це послабило чеський національно-визвольний рух. [3]