Оскількі нині центр ваги економічних реформ перенесено в регіони і сам розвиток зовнішньоекономічних зв’язків України майже в усьому залежить від ділової активності на місцях то одним з головних стратегічних напрямів роботи на цьому рівні є правове забезпечення й координація зовнішньоекономічної діяльності регіонів, формування регіональних програм її розвитку, створення підприємств з участю українського капіталу за рубежем. Першочергове стратегічне завдання розвитку цих зв'язків на рівні області має бути спрямоване на формування умов, що сприяють розвитку експорту продукції, передусім високого ступеня обробки (машинобудування тощо) і надходженню іноземних інвестицій в економіку регіону.
На рівні підприємства, як головного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України стратегічно визначальним напрямом є максимально можливе на рівні регіонів залучення їх до зовнішньоекономічних зв'язків. А це обумовлює необхідність підтримки та стимулювання з боку держави технічного переозброєння, а в багатьох випадках і перепрофілювання підприємств, допомоги в пошуку нових перспективних ринків за рубежем, зняття дискримінаційних обмежень щодо експорту вітчизняної продукції на світових ринках.
Дуже важливу роль у розгортанні зовнішньоекономічної діяльності на регіональному рівні відіграє розробка облдержадміністраціями разом з управліннями митної служби планів, спільних заходів по відкриттю нових митних пунктів (переходів), створення спеціальних фондів розвитку інфраструктури, відкоригуяання режимів оформлення декларацій для низки крупних підприємств тощо. Водночас у зовнішніх зв'язках вітчизняних партнерів особливе значення також має вирішення питань щодо страхування експортно-імпортних операцій, надання гарантій зарубіжним інвесторам кредитів для вітчизняних експортерів розвитку інфраструктури, інформаційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності тощо.
Резюмуючи, слід підкреслити, що для досягнення успіху у діяльності з зарубіжними партнерами засадничо стратегічне значення має вирішення таких проблем:
- формування прогресивної структури експорту, створення системи його державної підтримки, включаючи фінансування, кредитування і страхування;
- просування вітчизняних товарів та послуг на зарубіжні ринки при інформаційній і фінансовій підтримці держави;
- вдосконалення імпортного тарифу;
- постійний контроль за обгрунтованістю цін та напрямами використання валютних коштів;
- досягнення сприятливого торгового режиму у відносинах із зарубіжними країнами та їх торгово-економічними організаціями й союзами, зняття дискримінаційних обмежень на поставки товарів з України;
- врегулювання валютно-фінансових проблем з кредиторами та боржниками України;
- координація і регулювання діяльності учасників ЗЕЗ України, контроль за дотриманням з їх боку інтересів держави;
- створення умов для залучення іноземних інвестицій і успішної роботи зарубіжних інвесторів.
7.Cписок використаної літератури.
1. “Розміщення продуктивних сил” за редакцією В.В. Ковалевського та інших. Київ “Знання” 1998р.
2. “Розміщення продуктивних сил України” за редакцією Є.П. Качан. Київ “Вища школа” 1997р.
3. “Формування економічних відносин в умовах ринку” збірник наукових праць під редакцією професора І.Д.Фаріона. Тернопіль 1998.
4. “Правові аспекти здійснення зовнішньоекономічної діяльності в Україні”. Журнал “Право України” 1998р.
5. Основи світогосподарських зв’язків: [Учб. посіб. для екон. вузів и фак./ В. Н. Гринева, В. В. Мамонова, В. В. Парамонов ]: Під ред. В. Н. Гриневой, В. В. Парамонова. Х.: Основа, 1993.
6. Журнал “Провізор” серпень N20, 1998р.
7. WWW.RADA.KIEV.UA :офіційний сервер Верховної Ради України.
8. “Проблеми структурної перебудови економіки України” національна академія наук України, Рада по вивченню продуктивних сил України.Київ 1999р.
9. “ТОРГУЄМО, ЯК I РАHIШЕ, ПЕРЕВАЖHО СИРОВИHОЮ” ВЛАДИСЛАВ МІХАЛЬОВ. Журнал“УКРАїHА-BUSINESS” N48/98. Інтернет.