Виступаючи виразником інтересів буржуазного розвитку Туреччини Мідхат-паша боровся за розвиток турецької економіки. Він писав: «Османська імперія є тим місцем, де провадиться сировина для вироблення полотнини, ситцю, сукна, папери, як-от: бавовна, шерсть, шкіра. Робоча сила в Османській імперії найдешевша в Європі... У Османській імперії є дуже багато людей, що у стані прикласти капітал у торгівлі і які мали бажання робити це... Чому ж в Османській імперії не з’явиться людина або товариство, що взялися б робити усе, як у Європі? Чому ми повинні купувати в Європи такі прості речі, як сірники і фески?». Мідхат-паша відповідав на цей запитання так: «Все це пояснюється! відсутністю свободи особи. Немає закону, що гарантував би права населення. Правда, у нас є закони, є суд, ради, проте немає того, що гарантувало б їхнє існування. Беззаконні акти цілком можливі. Немає тієї сили, що була б спроможна захистити створене людиною і товариством. Все це в будь-який момент може бути знищене».
Отже, Мідхат-паша бачив в Османській імперії таку форму правління, при якій навіть існуючий! закони не мали ніякого реального значення, тому що не було інститутів, які б їх забезпечували. Наслідуючи ідеям Монтеск’є, Мідхат-паша бачив у політичній свободі необхідна умова для розвитку економіки, промисловості і торгівлі. У цьому зв’язку доречно також пригадати слова Енгельса, що відзначало, що «...турецьке, як і будь-яке інше східне панування, несумісне з капіталістичним товариством; нажита прибавочна вартість нічим не гарантована від хижих рук сатрапів і пашей; відсутня перша основна умова буржуазної підприємницької діяльності - безпека особистості купця і його власності».
Чинником, що перешкоджав розвитку в країні промисловості, Мідхат-паша вважав також «занадто високі позичкові відсотки», шкодував, що «у країні немає банків, що полегшували б торгові операції, як це робиться в Європі». Створені Мідхат-пашой сільськогосподарські кредитні каси зіграли визначену роль у розвитку банківської справи в Туреччині.
Мідхат-паша бачив, як уже говорилося, необхідність у підготуванні кваліфікованої робочої сили для промисловості. Достатньо пригадати створені їм ремісничі училища, у яких навчали різноманітним робітником професіям.
Мідхат заперечував проти думки деяких турецьких державних діячів, що вважали необхідним розвиток турецької економіки винятково за рахунок держави. Він писав, виступаючи за розвиток в Османській імперії приватного підприємництва: «У Європі жодний загальнокорисний захід не проводиться за рахунок держави, усе робиться за рахунок капіталів і зусиллями самого населення». Необхідною умовою такого положення Мідхат-паша вважав знову ж «особисту і цивільну свободу для народу» і закони, що гарантують їх.