| ПІБ президента | Основні напрямки зовнішньої політики | Основні завдання | Основні заходи щодо їх організації |
| Л. Кравчук | - мета української зовнішньої політики - членство у Європейських Співтовариствах, а також інших західноєвропейських або загальноєвропейських структурах; активна участь у зусиллях світового співтовариства з роззброєння; вироблення нових взаємовідносин з колишніми союзними республіками | - співпраця з Європейським Союзом; процес зниження рівня військових потенціалів повинен стати всеосяжним, тобто охоплювати всі види зброї, всі регіони, всі країни світу; активний розвиток відносин із такими групами держав: прикордонні держави, західні держави - члени ЄС та НАТО, географічно близькі держави, країни Азії, Азійсько-Тихоокеанського регіону Африки, Латинської Америки | - підписання 16 червня 1994 року Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Союзом і Україною (УПС); Україна виявила бажання стати безпосереднім учасником переговорного процесу про роззброєння. На особливу увагу, безумовно, заслуговує проблема ліквідації ядерної зброї. Взявши на себе 1990 р. зобов'язання дотримуватись трьох неядерних принципів (не приймати, не виготовляти і не набувати ядерної зброї), Україна висловила намір приєднатися до Договору про її нерозповсюдження як неядерна держава; у 1992 р. було затверджено Положення "Про дипломатичне представництво за кордоном" відкриття у 1992 р.18 посольств, насамперед, у п'яти державах "Великої сімки", в Польщі та Росії як стратегічно важливих для України державах. Розширювалася мережа консульських установ. У 1993 р. було відкрито 15 закордонних представництв. Наприкінці 1995 р. у системі МЗС України налічувалося вже 46 закордонних дипломатичних установ |
| Л. Кучма | - повноправне членство в Європейському Союзі; співпраця у межах Співдружності незалежних держав | - розвиток торгово-економічних зв'язків з ЄС до набуття чинності УПС між Україною та ЄС; створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС; підвищення ролі нашої держави у підтриманні безпеки і стабільності не тільки в Європі, але й на всій планеті | - 7 лютого 1995 року Президентом затверджено Указ "Про заходи щодо вдосконалення співробітництва України з Європейським Союзом"; 30 листопада 1995 року Л. Кучма своїм Указом Тимчасову Угоду про торгівлю та питання пов'язані з торгівлею між Україною і ЄС, підписану в Брюсселі 1 червня 1995 року; затвердженя 20 грудня 1996 року в Брюсселі "Плану дій ЄС щодо України" та прийняття Меморандуму про порозуміння між Україною і ЄС були важливими кроками двосторонньої співпраці; 16 жовтня 1998 року у Відні відбувся другий саміт Україна - ЄС, що став ключовою подією двосторонніх відносин. Президент України та керівництво ЄС досягли домовленості щодо вивчення ЄС можливості початку консультацій про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС; проведення спільних самітів з ЄС; обрання України непостійним членом Ради Безпеки ООН на 2000-2001 рр. |
| В. Ющенко | - інтеграція України в НАТО і ЄС | - надійне міжнародне гарантування національної безпеки України. Пошук усіх можливих форматів, включно з тими можливостями, які містилися у Будапештському меморандумі 1994 року; у відносинах зі Сполученими Штатами Америки активно наповнювати практичним змістом стратегічне партнерство, відновлення конструктивного партнерства з Російською Федерацією; захист інтересів українських громадян за кордоном | - на початку 2006 року Україна стане парламентською-президентською республікою, що типово для більшості країн центральної Європи та балтійських країн |
| В. Янукович | - відновлення стосунків з Росією; відмова від інтеграції до НАТО; євроінтеграція - не пріоритетний напрямок | - відновлення технологічних зв’язків та співпраця на світових ринках для максимальних прибутків обох сторін. Потрібно модернізувати ГТС та порти. Це спільні проекти із суднобудування та з авіабудування - йдеться про проект АН-70. До того ж Україна, Росія та Казахстан мають змогу формувати спільні зернове та олійне торговельні об’єднання | - прийняття Верховною Радою Закону про проведення міжнародних військових навчань на території України; ратифікація угоди про демаркацію українсько-російського кордону; підписання "харківських домовленостей" про дешевший газ в обмін на перебування російського флоту в Україні; повернення до президентської системи правління |