Згідно з заявами прем’єр-міністра А. Кінаха, найближчими пріоритетами в реформуванні оплати праці в Україні будуть:
1) погашення до кінця 2001 року боргів із заробітної плати;
2) створення умов для підвищення заробітної плати за рахунок:
· запровадження погодинної оплати праці з встановленням її мінімальної межі;
· зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці, трансформації системи оподаткування доходів громадян таким чином, щоб вона стимулювала їхнє зростання;
· розробки низки законодавчих та інших нормативно-правових актів, що гарантували б своєчасну індексацію зарплат, пенсій стипендій тощо.
Рівень життя населення
Уявлення про реальну вагу доходів, отримуваних населенням України, можна скласти за допомогою аналізу структури сукупних витрат. Так, у домогосподарствах, розташованих у міських поселеннях, частка сукупних витрат на харчування у 2000 році становила 62 %, витрати на непродовольчі товари складали 11,4 %, а оплата послуг - 17,1 %. Водночас, в сільській місцевості частка витрат на харчування становила 71,5 %, тоді як витрати на непродовольчі товари становили 10 %, а на оплату послуг 8,4 %.
Проаналізовані за даними вибіркового обстеження сукупні ресурси та сукупні витрати домогосподарств дозволяють оцінити рівні споживання населення, умовно визначити вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства. Так, у 2000 році питома вага грошових доходів займала в структурі загальних доходів одного домогосподарства 72,4 %, тоді як частка спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства, становила 18,2 %. В містах частка грошових доходів в структурі загальних доходів становила близько 75,3 %, а частка спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства, - 8 %. У сільських поселеннях ці показники становили, відповідно, 54,0 % та 34,9 %. Це свідчить про те, що в аграрних регіонах грошові доходи не визначальні в структурі загальних доходів, отримуваних домогосподарством. Вони несуть майже таке ж навантаження в структурі загальних доходів, як і частка вартості спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства.
У містах частка грошових витрат на продовольчі товари в структурі грошових витрат домогосподарства становила близько 64,5 %, частка грошових витрат на непродовольчі товари - 13,7 %, на послуги - 16,4 %, а на особисте підсобне господарство - близько 1,6 %. Водночас, у сільських поселеннях частка грошових витрат на продовольчі товари становила близько 57,2 %, частка грошових витрат на непродовольчі товари становила 16,1 %, частка грошових витрат на послуги складала 10,2 %, а частка витрат на особисте підсобне господарства складала близько 10,7 %. Слід зауважити, що в сільських регіонах, як правило, більш дешеве продовольство, а тому витрати на їжу значно нижчі, ніж у регіонах з більш високими доходами.
Оскільки більшість регіонів України переважно аграрні, можна припустити, що мінімальний рівень додаткових доходів забезпечується прямим споживанням чи продажем продукції з приватних господарств як на ринках, так і перекупникам. Для регіонів цієї групи офіційні дані про невисокий рівень доходів населення найбільше близькі до дійсності. Більш низький рівень цін на споживчі товари в регіоні може дозволяти знижувати витрати виробництва за рахунок можливості встановлення більш низького рівня заробітної плати, і з цієї точки зору сприяє здешевленню виробленої в регіоні промислової продукції, підвищуючи її конкурентоспроможність як на внутрірегіональному, так і на зовнішніх по відношенню до регіону ринках.
Аналіз динаміки доходів населення за останні роки дає підстави для однозначного висновку про погіршення якості життя населення України у два (для пенсіонерів) півтора (для працюючих) рази. Співвідношення між середнім розміром пенсії і середньою заробітною платою працівників, зайнятих в галузях економіки, знизилось з 39 % у 1999 році до 31,4 % у листопаді 2000 року (табл. 2). Підвищення розмірів пенсій, що розпочалося 1 грудня 2000 року, лише певною мірою компенсує втрати від інфляції 2000 року.
Таблиця 2
Основні показники рівня життя населення України
| 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | |
| Зміна реального ВВП, % | -12,2 | -10,0 | -3,0 | -1,9 | -0,4 | +6,0 |
| Індекс споживчих цін, % | 281,7 | 139,7 | 110,1 | 120,0 | 119,2 | 125,8 |
| Доларовий еквівалент (за готівковим курсом): - середньої заробітної плати (на грудень) | 67,26 | 80,15 | 86,94 | 49,17 | 39,81 | 42,05 |
| - середньої пенсії | 26,28 | 28,32 | 28,05 | 24,76 | 16,68 | 13,40 |
| - середніх грошових доходів на душу населення на місяць | 28,98 | 35,77 | 44,03 | 36,63 | 24,89 | 26,69 |
Як наслідок, в Україні поширюється й поглиблюється бідність. Напередодні урочистостей з приводу святкування десятої річниці незалежності, 15 серпня 2001 року Президент України підписав Указ «Про стратегію подолання бідності в Україні», де фактично вперше на офіційному рівні визнано існування бідності в Україні як загальнонаціональної проблеми.
За даними Стратегії, до категорії бідних в Україні у 2000 році належали 26,7 % населення, до категорії вкрай бідних 14,7 %. Основну частину бідних 75 % становлять сім’ї з дітьми, 44,5 % бідних сімей це сім’ї, у складі яких є пенсіонери. Майже 78 % усіх бідних становлять сім’ї, в яких хтось із дорослих працює. Значна частка бідних домогосподарств 37 % в сільській місцевості.
В країні поширюються прояви абсолютної бідності: безпритульність, жебрацтво, дитяча бездоглядність. За оцінками, в Україні понад 26 тисяч волоцюг, з них майже 10 тисяч молодь. На обліку в органах внутрішніх справ майже 90 тисяч осіб, які допускають немедичне вживання наркотиків та психотропних речовин.
Скорочення реальних грошових доходів більшості населення, його платоспроможного попиту зумовило погіршення структури споживання населення. Зниження доходів населення спричинило скорочення обсягів споживання. За останні 10 років споживання продуктів харчування на душу населення скоротилося в 1,5-2 рази. Енергетична цінність раціону харчування 10 млн осіб (тобто майже п’ятої частини населення країни) є нижчою за 2100 ккал., що, за визначенням Світової організації охорони здоров’я, є порогом бідності. Порівняно з 1989 роком споживання на душу населення м’яса зменшилось на
53 %, молока на 46 %, яєць на 41 %, рибних продуктів на 53 %, фруктів - на 34 %. Енергетична цінність добового раціону однієї особи з найбідніших 30 % населення країни становить 1924 ккал., а фактичне споживання 2000 року у відношенні до раціональних норм складає: м’яса і м’ясопродуктів - 39-44 %, молока і молочних продуктів - 50 %, яєць - 56 %, риби і рибопродуктів - 41 %, цукру - 76-88 %, олії та інших рослинних жирів - 73 %, картоплі - 108 %, овочів та баштанних - 63 %, фруктів, ягід, горіхів, винограду - 33 %, хлібу і хлібних продуктів - 121 % (табл. 3).
Таблиця 3
Динаміка споживання продуктів харчування населенням України
(в середньому на місяць в розрахунку на особу, кг)
| Раціональні норми* | Норми мінімального споживчого бюджету* | Норми фізіологічного мінімуму* | 1989 рік | 1999 рік | 2000 рік | |
| М’ясо і м’ясопродукти | 6,1-6,9 | 3,8 | 1,8 | 5,7 | 3,7 | 2,7 |
| Молоко і молочні продукти | 32,9 | 29,3 | 15,0 | 30,6 | 18,5 | 16,5 |
| Яйця, штук | 24,3 | 19,7 | 15,0 | 23 | 19 | 13,6 |
| Риба і рибопродукти | 1,7 | 1,2 | 0,1 | 1,5 | 1,3 | 0,7 |
| Цукор | 3,2-3,7 | 2,2 | 1,8 | 3,9 | 2,7 | 2,8 |
| Олія та інші рослинні жири | 1,1 | 0,7 | 0,6 | 1,0 | 1,5 | 0,8 |
| Картопля | 10,3 | 7,5 | 11,3 | 10,6 | 10,1 | 11,1 |
| Овочі та баштанні | 13,4 | 8,8 | 6,7 | 8,9 | 9,9 | 8,4 |
| Фрукти, ягоди, горіхи, виноград | 7,5 | 5,1 | 3,1 | 3,8 | 2,0 | 2,5 |
| Хліб і хлібні продукти | 8,4 | 7,8 | 9,2 | 11,5 | 9,1 | 10,2 |
* Джерело: Україна у цифрах у 1997 р. // К.: Наукова думка, 1998. - С. 82.
Звернемо увагу на те, що у 2000 році у порівнянні з 1999 роком скоротилося споживання значної номенклатури продуктів (підвищене споживання картоплі та хлібу є загальновизнаним критерієм бідності населення), в тому числі споживання м’яса знизилося майже на 30 %. Це свідчить про те, що оголошене зростання реальних доходів населення у 2000 році не торкнулося більшості громадян, а було відчуте лише досить вузьким колом осіб. Доходи ж «пересічних українців» виявилися недостатніми для відшкодування втрат від інфляції 2000 року.
Із погіршенням рівня життя пов’язане зниження якості самозбережної поведінки населення, ступеня піклування про своє здоров’я. Економічна скрута обумовлює неможливість раціонально організувати витратну частину сімейного та особистого бюджету громадян. За даними проведеного Держкомстатом у жовтні 2000 року дослідження з питань, пов’язаних із доступністю для населення послуг охорони здоров’я та лікарських препаратів, третина сімей, члени яких потребували медичної допомоги, не змогла задовольнити ці потреби. Основною причиною цього переважна більшість вказала занадто високу вартість ліків, виробів медичного призначення, послуг охорони здоров’я. Висока вартість виробів медичного призначення, протезування, відвідування стоматолога, проведення медичних обстежень, отримання лікувальних процедур спричинила вимушену відмову від цих видів медичної допомоги переважною частиною господарств (88-95 %), члени яких їх потребували.