Це повідомлення дуже не сподобалося послу США в Грузії, який заявив, що громадяни просто "реалізують своє право на мирні мітинги". Він призвав Шеварднадзе зробити усе для відновлення довіри виборців і швидше оголосити підсумки виборів. Офіційну заяву зробив і МЗС РФ. "Російську сторону не можуть не турбувати повідомлення про наростання і посилення протистояння між різними політичними силами країни", - говорилося в повідомленні.[8]
Увечері 23 листопаду 2003 року, після багатоденних мітингів опозиції, Едуард Шеварднадзе оголосив про свою відставку: "Я пішов. З опозицією відбулася людська розмова. Я прийняв рішення піти". На питання, куди він направиться, екс-президент сказав: "Додому. Буду писати мемуари".[4]
Західні оглядачі продовжують коментувати становище у Грузії після відставки президента Шеварднадзе. На думку багатьох оглядачів, перед новим керівництвом лежать надзвичайно тяжкі проблеми.[10]
Газета «Вашингтон таймс» містить коментар Мартіна Сіффа, який на самому початку ставить запитання: чи успішна безкровна революція у Грузії насправді допоможе цій країні забезпечити своє демократичне, стабільне і процвітаюче майбутнє? Звичайно, грузинське населення, веде далі автор, продемонструвало свій ентузіазм і рішучість у справі відновлення бажаних відносин із Західною Європою і Сполученими Штатами. Грузія радо вступила б до союзу НАТО і Європейського союзу. Однак грузинським керівникам доведеться тепер мати справу з російським президентом Путіним. Кремль постійно й рішуче тисне на Грузію, змушуючи її іти в ногу з Москвою. З огляду на стратегічне положення Грузії, її близькість до Каспійського басейну і сусідство з Чечнею Росія зацікавлена в дальшому утриманні на її території своїх військових баз. Москва підтримує близькі стосунки із керівниками Аджарії і Абхазії – двох грузинських автономних республік, які залишаються дестабілізуючим фактором для Грузії. Як з усього видно, закінчує коментатор, Росія без захоплення ставиться до прозахідних симпатій у Грузії, тому, попри добрий старт, на його думку, грузинських керівників очікує довгий і тяжкий шлях.[10]
Повалення режиму Шеварднадзе може стати останньою перемогою опозиції. Тепер політикам, які пришли до влади, потрібно буде налагодити життя в країні, що страждає від убогості, безробіття, корупції і постійних відключень світла. Для цього, крім всього іншого, необхідно уникнути повторення громадянської війни. Від свого попередника Бурджанадзе, Жбанія і Саакашвілі відрізняються молодістю, рішучим настроєм на зміни і безхмарні відносини з Заходом. Найближчі події покажуть, чи досить цих якостей для ефективного вирішення численних грузинських проблем.
У СРСР Грузія вважалася однієї із самих багатих і процвітаючих республік - "радянською Швейцарією". Однак соціальні потрясіння і цивільне протистояння початку дев'яностих разом з руйнуванням існуючої системи постачання і збуту привели до повного розпаду економіки країни. У 2002 році ВВП Грузії з її п’ятимільйонним населенням склав, за даними Всесвітнього банку, 3,3 мільярди доларів США. Це не тільки менше одної вісімдесятої внутрішнього валового продукту тієї ж Швейцарії, але і всього лише 40% від ВВП Грузії 1990 року.
Середня зарплата в Грузії складає 125 лари (близько 50 доларів США). При цьому пенсіонери одержують 7 лари на місяць. На ці гроші можна купити 7 буханців хліба. Велика частина створених під час форсованої радянської індустріалізації заводів, включаючи найбільший металургійний завод у Руставі, стоять вже 12 років. Тому провідною статтею експорту з Грузії є металевий брухт, фактично розхищаємий ентузіастами з промислових ділянок. У ситуації промислового колапсу жителі Грузії знаходять для себе вихід в еміграції (близько 1 мільйона грузинів живе за кордоном, з них 700 тисяч - у Росії) у сільському господарстві або в тіньовій економіці.
В аграрному секторі в даний момент зайнята майже половина населення. Після розпаду і приватизації радянських колгоспів, сільським господарством займаються в основному фермери-приватники. Клімат Грузії дозволяє їм забезпечувати власні потреби і продаж овочів і фруктів у невеликих обсягах. Однак гнітюча кількість фермерів живе в убогості, тому що відсутність сучасних технологій, вільних засобів, а також структури переробки і збуту сільськогосподарської продукції не дозволяє їм налагодити масштабний експорт.[10]
Важливою складовою грузинського експорту могли б стати такі продукти, як вино і мінеральна вода. ДО 1995 року завод "Боржомі" скоротив виробництво з 300 до 5 мільйонів пляшок на рік. Однак, будучи приватизований, завод намагається повернути бренду привабливість на ринку, розраховуючи в основному на Росію і країни СНД. Зараз на "Боржомі" приходиться 7 відсотків легального експорту з країни. Розширюють експорт і виноробні компанії.
Однак розвитку торгівлі й експорту заважає корупція. При середній зарплаті, що не перевищує 50 доларів США, співробітники держапарату не можуть стати рушійною силою позитивних змін. В основному вони зацікавлені в збереженні існуючих корупційних схем. Це відбивається й у податковій політиці. Торік консолідований доход склав тільки 16,6% ВВП, податок з обороту - менш 5% ВВП, податок на доходи - 1,8%, податок на прибуток -1,3%. Велика частина економіки Грузії залишається в тіні, а бюджет - у постійному дефіциті.
Від цього страждають не тільки бюджетники і пенсіонери, але і все населення. Однієї з найважливіших проблем Грузії є енергетика. Зимові відключення світла й опалення є зовсім нормальною справою не тільки в регіонах, але й у Тбілісі. При цьому, якщо в попередні роки країні хоч якось вдавалося виживати за рахунок західної допомоги, що надходить в основному зі США (щорічний обсяг американської "енергетичної" програми складав 36 мільйонів доларів), у 2003 було оголошено про значне скорочення цієї підтримки. В таких умовах у Грузії залишався одні варіант: звернутися до Росії, - і восени були укладені угоди з РАО ЄС і "Газпромом" про постачання російського газу й електрики за зниженими цінами.
Таке рішення було для грузинського керівництва змушеним. Як колишній президент, так і опозиція, що змінила його у влади, у своїй політиці орієнтуються в основному на Захід. Грузія вже багато років є одним з головних бенефіціаріїв США в регіоні. Агентство США по міжнародному розвитку (USAID) надає Грузії засоби на кредитування малих і середніх підприємств. На забезпечення грузинського населення теплом узимку 2002/2003 р. USAID виділило 5 мільйонів доларів. Згідно даним Держдепартаменту США, у рамках різних програм допомоги за останні 10 років Грузії було надано близько 1,508 мільярда доларів.
Дуже серйозну допомогу Грузії надає МВФ. Загальний зовнішній борг країни досягає двох мільярдів доларів, з яких на частку МВФ приходиться 300 мільйонів. Однак у грудні минулого року МВФ припинив кредитування Грузії через хронічний дефіцит бюджету, низького рівня податкових надходжень, високого рівня корупції і невиконання рекомендацій Валютного фонду. На такі ж заходи пішли Всесвітній банк, Євросоюз і деякі європейські держави - донори Грузії. Восени США також оголосили про значне скорочення своїх програм. У цих умовах Грузія фактично стоїть на порозі дефолту.
Під скорочення потрапила також і програма Пентагона "Навчання й оснащення". Покладаючи на Грузію великі надії як на плацдарм у стратегічно важливому регіоні, США фінансували розвиток грузинських збройних сил. Свою роботу програма почала в квітні 2002 року, а її загальна вартість складає 64 мільярда доларів. У рамках програми грузинські батальйони проходять навчання за допомогою американських інструкторів і одержують комплекти військового оснащення - точно такі ж, як в американських солдатів.
У рамках програми підготовки вже пройшли батальйон "Командо", 16-й Сачхерский гірничо-стрілецький батальйон і 111-й батальйон легкої піхоти в Телаві. Недавно ввійшов у лад 113-й батальйон армійського спецназу "Шавнабада" з 636 чоловік. Крім того, підготовлені чотири взводи прикордонників і 50 офіцерів-артилеристів. Грузинська влада дуже сподівалася на розширення програми, однак 26 вересня спеціальний посланник держдепартаменту США Томас Адамс заявив у Тбілісі, що очікувати нових заходів у рамках "Навчання й оснащення" найближчим часом не варто.
При цьому власне грузинська армія знаходиться в досить жалюгідному становищі. Вона нараховує близько 20 тисяч чоловік, однак, по кількаразових заявах військового керівництва, збройні сили в результаті хронічного недофінансування і процвітаючої корупції знаходяться на грані розвалу і мало на що здатні. Майже всі призовні кампанії останнього років також були провальними. По неофіційним даним, будь-який громадянин, що досяг призовного віку, може відкупитися від призову, заплативши всього 200 лари (близько 80 доларів США).
При цьому Грузія має потребу в сильній армії для вирішення своїх територіальних проблем. Розпад держави, який почався в 1992 році продовжується дотепер. При цьому як багато громадян, так і політичні сили в Грузії аж ніяк не упокорилися з фактичним відділенням Абхазії і Південної Осетії, вважаючи ці території споконвіку грузинськими. Проблема збільшується великою кількістю грузинських біженців з цих районів, що наполягають на поверненні своєї власності. З огляду на те, що політичні події останнього місяця з великою імовірністю ведуть до виходу зі складу Грузії також і Аджарії, питання про цілісність Грузії, швидше за все, перейде в чергову стадію загострення в самий найближчий час.
Таким чином, опозиції, що тільки що перемогла Шеварднадзе, дісталася держава, що прийшла в занепад, з масою економічних і політичних проблем. Перед новою владою стоїть безліч майже нерозв'язаних задач. Наприклад, одночасно задовольнити МВФ (який завжди вимагає скорочення держвитрат) і голодуючих бюджетників, при цьому успішно здійснюючи боротьбу з корупцією. Або уникнути громадянської війни в умовах очікуваного відділення Аджарії і підйому націоналістичних настроїв. Також цікаво, яким образом Грузії удасться одержати від Росії газ і електрику і при цьому залишитися кращим другом США в регіоні.
1. Борисов В. Военно-полевой театр работает без антрактов.//Российская Газета от 09.09.2002
2. Выбор грузинского президента.// Лента.Ру от 09.12.2002
3. Грузія намагається визначитися із датою парламентських виборів. ICTV, повідомлення від 27.11.2003 13:22
4. Дзись-Войнаровский Н. Седой лис ушел.// Лента.Ру от 23.11.2003
5. Іскоростенська О. ШЕВАРДНАДЗЕ — СПОЛУЧНА ЛАНКА ГУУАМ?//Дзеркало тижня № 44 (368) Субота, 10 - 16 Листопада 2001 року
6. Катамадзе Г. Грузія на шляху до Європи.// Дзеркало тижня № 20 (344) Субота, 26 Травня - 1 Червня 2001 року
7. Любарская Е. Грузинское наследство.// Лента.Ру от 24.11.2003
8. Любарская Е. Октябрьская революция в Грузии.// Лента.Ру от 06.11.2003
9. Минобороны: Ситуация в Грузии не касается дислоцированных там российских военных.// Лента.Ру от 16.12.2003
10. Міжнародний щоденник Радіо „Свобода”. Огляд західної преси: Грузія. Ірак. - http://www.radiosvoboda.org/programs/others_text/uk/2003/11/F7E6D702-884D-4E4F-A83F-2EF227ABC125.ASP